Українці відповідають на новорічне звернення Зеленського під тегом #єрізниця

#єрізниця - під цим тегом багато українців відповіли на новорічне звернення Володимира Зеленського.

Про це пише Deutsche Welle та на тлі цієї дискусії пригадує історію Володимира Рафєєнка. Він переїхав із Донецька до Києва у 2014-му. За п'ять років опанував українську мову і написав нею роман.

“Не можу сказати, що довго йшов то цієї думки. Здається, вже через кілька перших місяців перебування у Києві я остаточно вирішив, що повинен колись написати роман українською. Рішення було прекрасне, звичайно, але спочатку потрібно було опанувати мову хоча б на первісному рівні, бо розмовляти я не міг зовсім, а писати навіть і не пробував ніколи.Кілька років опановував мову. У 2016 році почав писати і зрозумів, що мого рівня абсолютно не достатньо для такого завдання. Тоді я заборонив собі писати рідною російською для того, щоб нічого не відволікало від роботи. І пішов за мовою туди, куди вона мене покликала”, - передає DW історію Рафєєнка.

“Не міг я не думати і про те, що гасла про захист російськомовного населення, які нахабно і цинічно використовувала Росія, зробили з мене одночасно і жертву, і причину війни. Ця брехня, нібито мова є наріжним каменем війни, що точилася у моїй країні, викликала в мене несамовиту і чесну лють. Я все життя розмовляв, писав і читав російською - і ніколи мене не треба було ні від кого захищати. Кожного дня, щойно я згадував про те, що озброєна сволота, яка окупувала моє місто, прийшла нібито рятувати мене від моєї країни і від тієї мови, якою мені бабця казки в дитинстві розказувала, у голові починало так грюкотіти і стукотіти, що життя не було ніякого”, - розповів  Володимир Рафєєнко. 

Емоційно відреагував на привітання Президента Віталий Дейнега, засновник фонду "Повернись живим" на своїй сторінці у Facebook.

“«Разница», її розмір та в чому вона полягає, видно після першого ж обстрілу. Між братанням з ватою і еміграцією я ніколи не оберу братання”, - написав Дейнега.

Віталий Дейнега наголосив, що тільки наявність паспорту нікого ні з ким не об’єднує та нагадав, що у обміняних "беркутів" він теж був.

“Допоки національна ідея - це «какая разніца», не варто згадувати Шевченка, бо для нього "разніца" була. Допоки ми готові повертати полонених, і навіть не «верифікованих», а кого дадуть, в обмін віддаючи усіх, кого попросили, - будуть нові полонені. І нам треба буде збирати під них обмінний фонд, втрачаючи найкращих з нас. Допоки ми готові досягати миру, поступаючись гідністю, - буде війна, бо позбавити нас суб‘єктності і є її метою”, - йдеться у дописі волонтера.

Він також нагадав про перші обстріли окупантів у новому році та додав, що “ейфорія від успіхів проходить”, та “її завжди змінює реальність”.