З українських буднів

Коли прийшов до Львівського українського католицького храму святого Андрія, а це будо два рази цього перебування крім у неділю вранці люди чекали багато на колінах  на початок відправи. Не такий я вже поганий християнин, щоби не додуматися на що люди чекають. Одначе для певності я питаю якусь особу часом молоду а інколи старшу. У неділю вечір питаюся і один пенсіонер відповідає, та ж Вечірня. Мабуть хотів мене назвати калвіне або поганине але стримався бо це ж він у церкві.  У п`ятницю 23 вересня вранці приходжу знов. Знаю, що це не свято і мабуть відбуватиметься щоденна Свята Літургія але церква майже виповнена молодими і старими майже рівно тому питаю молоду особу, а що це буде. Вона відповідає щоденна Літургія.  Я кажу так чому так багато людей. А вона відповідає. Чому — це нормально.

У неділю тиждень раніше йду до святого Володимира у Києві. Правда це неділя і церква виповнена. Відправляє Святійший Філарет. Він правда вже не молодий і тільки час від час заспіває змарнілим хрипливим голосом.

А співає хор немов концерт. Рекомендую і побожним і невіруючим. Тому що  я зацікавлений розвитком єдності я особливо прислуховуюся чи згадують Митрополита Епіфанія бо здається згадують патріархів і митрополитів і не тільки українських. Але ні, немає згадки про Епіфанія. Очевидно Кирила теж не згадують бо не згадують ФСБістів.

В обох випадках мене потішає чисельна і хіба глибока віруюча наша нація.   

З духа переходжу до шлунка, бо все ж таки людина мусить їсти. Брак продуктів якщо є то не явний. Відкрились навіть нові іноземні суперринки. У них чимало українського продукту.  Харчування, тобто готування страв просто надзвичайне. Я рекомендував би своїй дружині приїхати і не тільки прохарчуватися але і привчитися,  але вона відповіла б то чого ти не пішов на навчання. Вона дуже емансипована як усі українки.

В Україні незважаючи яка кухня, смакує надзвичайно. Правда я не завжди сприймаю екзотику тому мені найбільше смакує українська кухня. Для пересічного споживання “Пузата хата” у Києві залишається дуже смачною і поміркованою у ціні. Борщ і пиріжок з часником неперевершені.  Трішки дорожчий але з пишними сніданками це “Хлібний”. Правда у Києві через небезпеки наразі відсутній МакДоналдс але тут немає порівнянна хіба для молоді.

У Львові майже усе навколо Площі Ринку смачне і по поміркованій ціні. На особливу увагу належиться “Справжні Паляниці”, недалеко від Ринку. Треба сказати що коли я сідав на поїзд з Києва до Львова службовка львів'янка сказала мені що я розмовляю з акцентом. Я з обуренням відповів, що краще розмовляю чим вона. Вона задала мені екзамен вимовити “паляниця”. Я здав. Вона пустила на поїзд.

У Львові також на Площі Соборній 11 під назвою “Ваш Лаваж”  (Лаваш здається хліб) знаходиться надзвичайна пекарня, маленька але прекрасна, ну її печива з вишнями зокрема,  а також і піца українська надзвичайні. Рекомендую всім.

Я приїхав на осінь але зустрінула мене зима. Треба було купувати шапку, плащ. Ціни помірковані, а для деяких і навіть дуже дешеві. Коли людина купує у Ню Йорку у “Сакс П'ята Евеню” чи “Блумінгдейлс” то “Галицький Базар” і навіть “Роксоляна” у Львові дуже дешеві. Для мене трохи інакше бо я привик свої шапки купувати у магазині “Долар 1.25” у Ню Джерзі. Все ж таки я заплатив майже чотири долари за шапку бо було холодно. Правда це кілька годин мене нуртувало бо я переплатив.

На кінець не обійдеться без мови про туалети в Україні.  З одної сторони вони не такі як в Америці бо чисті, а з другої погані бо платні. Сидить по державних структурах бідна жіночка у смороді мужеських туалетів і збирає нещасних 8 гривень, це 20 центів. І ще з третьої сторони хіба  що цим разом всюди були унітази. Ну тепер зрозумілим чому втікаючи москалі гарбали за собою українські унітази.  Видно унітази у Москві це щось надзвичайне.

Коли мова про москалів і Москву то якось на столику у Києві у приміщенні мого сина я знайшов монету одного рубля.  Думав хіба викинути бо це московське але тоді прийшла думка і надійна пропозиція — ця монета колись буде вартісною коли вона стане раритетом. Не буде Москви не буде рубля. Ох, це мене втішило!

23 вересня 2022                                    

Аскольд С. Лозинський