Стилістичні розбіжності
Генерал Шаманов погрозив Заходу «великим шухером». «Політолог» Матвеїчев звинуватив Байдена в тому, що він «прийшов на стрілку не за поняттями». Верховний Суд РФ став на бік катів. Сербія здала Патрушеву російських опозиціонерів. Поліція в РФ тепер може все. Згідно «з законом»
Письменник і літературознавець Андрій Синявський сказав: «Мої розбіжності з радянською владою — чисто стилістичні». За ці «стилістичні розбіжності» він отримав сім років таборів за політичною статтею. Спостерігаючи дії російського керівництва всередині країни та в зовнішній політиці, можна виділити ті особливості стилю, за якими Путін і його оточення, поміж якого телевізійна й думська обслуга, різняться в тому, що можна назвати сучасністю та нормальністю.
У головному політичному ток-шоу «60 хвилин», яке вийшло вчора, 8.12.21, під час обговорення перемовин Байдена з Путіним ці особливості стилю було викладено дуже наочно.
Тональність задав генерал Шаманов, той самий, якого помічник Путіна в питаннях Чечні Асламбек Аслаханов називав «м’ясником» за його патологічну жорстокість, виявлену до мирних жителів. Цього разу генерал Шаманов виступив на теренах дипломатії та погрозливо попередив США й особисто Байдена, що «если что-то пойдет не так, будет большой шухер». Не знаю, чи змогли радники Байдена донести до нього погрозу генерала. Якщо так, то вони мали неабиякий клопіт із перекладом, оскільки «шухер» мовою блатного арго, означає сигнал тривоги при виконанні кримінального завдання. Поклик ШУХЕР!!! слугує терміновим попередженням для тих, хто знаходиться «на дєлє», швидко все лишати та «делать ноги».
Естафету стилю у генерала Шаманова перейняв «політолог» Матвеїчев, який обурено дорікнув американцям:
«Они пришли впятером на стрелку — не по понятиям! Им надо объяснить, что в России бьют не по паспорту, а по морде!»
Потрібно зауважити: якщо для генерала Шаманова блатна феня — це звична річ, то «політологові» Матвеїчеву цьому стилю ще вчитися і вчитися.
Депутат Морозов, на відміну від генерала та «політолога», злодійським арго не послугувався, але суть його позиції повністю відповідала загальному стилю. Звертаючись до України, депутат Морозов заявив:
«Вы сегодня как субъект существуете лишь потому, что этот дедушка за вами приглядывает».
У тій стилістиці, в якій живе та діє Путін і його обслуга, опонента потрібно «опустити», тобто так принизити, щоб він втратив обличчя, а разом із ним і здатність до опору. Звідси путінське «замочим в сортире», звідси практика «зґвалтувань шваброю». Висловлювання депутата Морозова такого ж кшталту: мовляв, немає ніякої України, ви ніхто і звати вас ніяк.
У сталінських таборах кримінальні злочинці вважалися «соціально близькими елементами», а політичні кваліфікувалися як «СОЭ (социально опасные элементы)» або як соціально ворожі. Сталін відчував себе паханом, очільником банди, яка дорвалася до великої влади над фраєрами. Путін вочевидь «чистит себя под Сталиным», намагається його наслідувати. Стилістика путінізму — це еклектична суміш чекізму з кримінальщиною. І ця стилістика лізе з усіх щілин путінського режиму, прозирає майже в кожній новині.
Верховний Суд відмовився розкривати архівні документи співробітників НКВС, причетних до Великого терору. Таким чином, Верховний Суд став на бік Федеральної служби безпеки, яка стверджувала, що це ставить під загрозу обороноздатність країни. Дослідник архівів Сергій Прудовський наполягав, що ця практика суперечить закону «Про держтаємницю» — адже він забороняє приховувати відомості про злочини держорганів. Але кримінально-чекістський стиль вищий за право. Тому в путінській Росії сперечатися з ФСБ марно, і тепер імена катів і стукачів — це головна військова таємниця, розголошування якої підірве обороноздатність Росії. Ось де схована голка цього Кощія — в іменах катів! Тому стає ще зрозумілішою «справа» історика Дмитрієва, якому за його розкриття імен розстріляних й обставин масових розстрілів під час Великого терору намагаються подовжити термін з 13 до 15 років. Ще зрозумілішими стали спроби ліквідувати «Меморіал». Стилістичні розбіжності.
У світі не так багато країн, із керівництвом яких керівництво нинішньої Росії спілкується на одній хвилі. У Європі таких країн практично немає, хіба що Лукашенко. І ось ще Сербія.
У травні сербська спецслужба передала секретареві СБ РФ Патрушеву запис семінару, проведеного у Белграді російськими опозиціонерами Володимиром Кара-Мурзою й Андрієм Пивоваровим. Це сталося під час візиту до Москви очільника МВС Сербії Александара Вуліна. Записи були зроблені Агентством безпеки й інформування Сербії. Після чого Андрій Пивоваров був затриманий 31 травня в петербурзькому аеропорту «Пулково», коли вже сів у літак, який повинен був летіти до Польщі. Згодом стало відомо, що відносно Пивоварова порушена кримінальна справа за звинуваченням у співпраці з небажаною організацією — «Відкритою Росією».
Після зустрічі з Патрушевим Росія та Сербія оголосили про створення спільної робочої групи для боротьби з кольоровими революціями. Нав’язливий страх мешканців Кремля перед можливими протестами добре відомий. Цей страх із Кремлем поділяє і нинішня сербська влада, оскільки Вулін раніше був соратником колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича, згодом переданого Гаазькому трибуналу. Стилістика стукацтва є органічною частиною великого гебешно-кримінального стилю.
Чекістсько-кримінальні поняття глибоко, на сутнісному рівні, суперечать праву. Тому закони в чекістсько-кримінальній державі мають неправовий характер. Ось щойно Держдума ухвалила закон про розширення повноважень полісменів. Тепер вони зможуть заходити в квартири, відкривати машини, затримувати росіян, не називаючи імен та посад, а також обшукувати всіх, кого вони вважають підозрілим. Це типовий неправовий закон, в основі якого лежить переконання, що люди з самого початку не мають рівних прав, даних їм із моменту народження. На таких самих засадах стоять і злодійські поняття, нюрнберзькі закони Третього рейху та сталінського СРСР. І на таких самих підмурівках будує свої законодавчі засади путінський фашизм.
Стилістичні розбіжності мають глибинний характер. Вони глибші та ще більш непереборні, ніж розбіжності політичні, які можуть наростати, або зменшуватися, а можуть і взагалі зникати. Більш того, цей стиль закладений в основу політики. Наприклад, Путін на початку вдавав із себе ліберала — плоска шкала податків, готовність вступити в НАТО. Але потім стиль узяв своє.
Стиль путінського режиму створює прірву між ним і цивілізацією Заходу, робить принципово неможливими будь-які перемовини. Окрім тих, на яких Путіну виставляють аргументи синонімічні пістолетові, притиснутому до скроні. Іншого мовного стилю Путін не розуміє.
