Російські страхи

Ігор Яковенко

25 листопада, 20:33

«Багатьом довелося боятися через те, що їх можна було боятися».

Сенека

Ці слова римського мислителя відображають найбільш глибинну основу російського страху, який має зворотний характер. Це страх, який повертається до свого ж джерела. Путінська Росія лякає весь світ і лякається того страху, який до неї повертається.

Минулого тижня в Росії найбільш цитованим виданням став Bloomberg, а одним із головних ньюсмейкерів — керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов. Російські ЗМІ з безсумнівним задоволенням рясно цитували повідомлення американського видання й українського генерала про вторгнення, що готується, Росії в Україну. Не забарилися щедрі спростування Пєскова, Захарової, Косачова,  загалом, усіх тих, кому належить за посадою спростовувати та давати відсіч.

При цьому спростування сприймаються з розумінням і схваленням — їм так належить, але їм не вірять. Росіяни підморгують телевізору, а телевізор підморгує росіянам, мовляв, ми їм, звичайно, всипимо, але зробимо все акуратно та швидко. Одно слово, знову «малою кров’ю і на чужій території». Ну, а те, що всі, починаючи з Путіна, кажуть, що не нападемо, так ми і не нападемо, ми ж тільки у відповідь, обороняючи свої межі, які, як сказав Путін, «нигде не кончаются» і щоб «освободить-защитить».

У телевізорі є ті, чиє амплуа рубати правду-матку. Грубу, але дуже приємну, яка пестить патріотичний слух і ніжно розчухує патріотичні виразки. Один із таких правдорубів — Євген Сатановський.

«Вероятность войны между Западом и Россией в принципе — сто процентов. Вопрос — когда она будет и будет ли она с применением ядерных вооружений или обычных, насколько мы будем к ней готовы. То, что война будет — это понятно. А когда она будет — не знает сейчас никто. Войн же никто не хочет. И Первую мировую никто не хотел, и Вьетнамскую войну никто не хотел. Они сами начинаются — ветром надуло»,  — сказав Сатановський в інтерв’ю виданню «Україна.ру».

На запитання, де саме почнеться третя світова, Сатановський відповідає гранично точно:  «Все европейские страны, которые открыто декларируют своё согласие разместить на своей территории военные базы США, автоматически становятся целями для ядерных ракет России. По местам его (оружия США — И.Я) дислоцирования будет нанесён опережающий удар». Кінець цитати.

Сатановський, на щастя, не у владі, а тільки в телевізорі. А ось Патрушев у владі, на самісінькій верхівці. Тому він не рубає правду-матку з такою прямотою як Сатановський, проте виголошує цілком безсумнівно:

«Установив свой протекторат на Украине, Запад разрушил экономику этой страны, довёл общество до бесправия, а отдельные слои населения до нищеты. В любой момент на Украине может полыхнуть так, что миллионы украинцев побегут искать приют в других местах».

Залишимо без коментарів ту картину світу й ті уявлення про сусідню країну, в яких живе Патрушев. Можливо, він справді настільки неадекватно оцінює стан економіки та політики України, можливо, це його мрії, щоб у цій країні було все дуже погано. Але якщо людина, що має ресурси Патрушева мріє, щоб в Україні «спалахнуло», цілком імовірно, що він може використати ці ресурси для того, щоб щось подібне сталося. Не йдеться про повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну, вірогідність якого вкрай невелика. А ось створення провокацій і посилення спроб спричинити в Україні внутрішній конфлікт — це цілком у звичках російського керівництва.

Одна з основ російської суспільної свідомості, круто замішаної на комплексі імперської неповноцінності, — жадання страху. Дуже хочеться, щоб нас боялися. «Рашен — сам себе страшен».  За даними Левади-Центру, страх перед світовою війною зараз найбільший, починаючи з 1994 року. Але цей страх має характер емоційного тла і не спричиняє певних дій. Він не призводить, наприклад, до спроб змінити політику Росії на миролюбнішу, понизити рівень мілітаризму в країні. Більше того, часто-густо подібні страхи можуть приносити задоволення. Людям, наприклад подобається дивитися фільми жахів, або фільми-катастрофи. Сидячи на дивані або в затишному кріслі, обиватель з однаковим солодким жахом дивиться кіно про кінець світу або новини про ядерну війну, лякаючись і водночас насолоджуючись тим, що допоки ще живий і в холодильнику його чекає пиво.

Але є інші страхи, ті, які не приносять задоволення, зате призводять до певних дій.

Йде війна куарна, народна війна...

Росіяни більше бояться QR-кодів, ніж COVID-19. Більше третини громадян Росії є супротивниками вакцинації, і їх кількість не зменшується, а, схоже, зростає. Незважаючи на всі зусилля влади переконати населення вакцинуватися.

На минулому тижні в Татарстані громадянам старшим 18 років, у яких немає бажаних QR-кодів, заборонено проїзд у громадському транспорті. У Казані людей не пускали в метро, виганяли з автобусів. Отримали конфлікт «стінка на стінку». Контролерові за спробу перевірити наявність коду зламали ніс, пасажирові без коду зламали палець.

Влада, яка вміє спілкуватися з підлеглою популяцією тільки за допомогою насильства, зрозуміла, що силу доведеться застосувати майже до пів країни.  Антивакцинаторів виявлятимуть за допомогою моніторингу ЗМІ та соцмереж. «Росздравнадзор» доручив своїм територіальним органам доправляти в слідчі органи та прокуратуру відомості про людей, які поширюють неправдиву інформацію про вакцинацію від коронавірусу й опираються кампанії щодо щеплення.

Супротивників вакцинації погрожують судити за статтями 207.1 і 207.2 УК РФ (Свідомо неправдиве повідомлення про підготовлювані вибухи, підпали або інших дії, що створюють небезпеку загибелі людей, спричинення значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, скоєних з хуліганських мотивів). Абсурд в тому, що прокуратурі доведеться доводити, що антивакцинатор знав про користь вакцини, але казав зворотне, бажаючи завдати шкоди людям. Захід, із правого погляду, приречений на провал, але коли це російські суди цікавило право?

Творець російської вакцини Sputnik-V Гінцбург підтримав ідею лідера ЛДПР Ж. вилучати дипломи у лікарів-антивакцинаторів.

«Губят людей, то есть убивают. Какой же это врач? Почему его надо называть врачом? Потому что у него есть диплом?», — заявив Гінцбург.

Спроба вселити довіру до вітчизняної вакцини за допомогою насильства може спричинити тільки протест і зростання ринку фальшивих QR-кодів. Але російській владі не вперше наступати на граблі.

У росіян сьогодні три головні страхи. Страх перед владою. Страх війни. Страх хвороби.

Страх перед владою — головний. Він сильніший за всі інші страхи. Росіян віками привчали боятися начальства. Забивали цей страх через шмагані кріпосні дупи. Сьогодні через те саме місце вдовбують страх шваброю. Століттями навчали, що йти проти начальства — все одно, що мочитися проти вітру. І цей страх — поведінковий, тобто він породжує певний тип поведінки, на відміну від страхів війни або хвороби. Така структура страхів свідчить про глибоке соціальне нездоров’я. Ліки відомі — зміна режиму, демократія, змінюваність влади, люстрації тощо. Але і в цьому разі одужання буде дуже тяжким і довгим.