Путін: Уроки глибокого «бурєнія»

«2–8.09.2021»

Це в Україні, за словами експрессекретарки Зеленського Юлії Мендель, через геополітичний розклад, що не цілком вдало випав цьогоріч, президент пропустив перший дзвоник. А ось у Росії стабільність. Путін, він теж, хоч і вирушив з візитом — дарма що не до Вашингтона, а на російський Далекий Схід (я так припускаю, просто щоб відпочити від трохи набридлого вже, який зачастив — то по аванс, то по зарплату, то до Москви, то до Сочі, Лукашенка), та все ж знайшов час для президентського уроку. Ну й, звісно, музі історії Кліо на уроці від кремлівського дилетанта знову перепало найбільше.

Не лише в Україні урядовий десант до освітніх закладів у День знань давно перетворився на свято шановану традицію. Ось і цьогоріч у Росії: 1. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, виступаючи на відкритті пам’ятника Олександру Невському (в Росії продовжують святкувати ювілейний рік князя, нехай багато росіян і плутають його з нинішнім тезком бодібілдером та кіноактором) при храмі святого благовірного Олександра Невського (хай вибачить мені читач за цю тавтологію) при Московському державному інтитуті міжнародних відносин, запевнив прийдешню зміну російських дипломатів, що, «на відміну від часів Олександра Невського, з півдня та сходу в нас тили прикриті», тож на «західному напрямі» Росія покаже тим, хто з нею неправильно розмовляє, де раки зимують. 2. Російський прем’єр Мішустін у фізтех-ліцеї імені П.Л. Капіци, за, не без гордості за шефа, твердженням його пресслужби, намалював на дошці таку задачу, яку школярі так і не змогли розв’язати.

3. А ось з організацією виїзної зустрічі зі школярами російського президента вийшла прикра промашка. Сама ідея видавалася непоганою — зібрати для зустрічі з президентом переможців шкільних олімпіад та конкурсів у галузі культури, мистецтва, науки та спорту. Але, щоб спілкуватися на рівних з такою не за віком освіченою публікою, потрібен якщо не більш освічений, то здатний на кілька порядків більш тверезо оцінювати свій рівень знань президент. Тому, коли Путіна вкотре занесло, — цього разу він ляпнув, що це не Петро I розпочав Семирічну війну, — школяр з Воркути не посоромився поправити президента (Путін крізь зуби йому подякував, а ось директор школи в першому ж коментарі ЗМІ звинуватила школяра в «зірковості» й «нахабстві»). Одразу зауважу, формально Путін ніби й має рацію, — померлий 1725 року Петро й справді ніяк не міг розпочати війну, яка розпочалася лише 1756 року...

Річ навіть не в тім, що війна називалася Північною — суть зауваження школяра з Воркути була саме в цьому, і не в тому, що очільника винайденої Путіним «Саксоно-Польської держави» (факт, що саксонський курфюрст водночас був і королем Польщі, не означав об’єднання двох держав в одну) насправді звали Август, а не Карл Сильний .... Усі ці ляпи, кожен окремо й навіть усі разом, це так собі ще б на трієчку нормально. Викладачі вишів у такому разі кажуть, аби лишень прізвище викладача та номер авдиторії не переплутав ... Річ у тім, що, нехай шведський король зі своєю армією й дістався аж до Полтави — цей факт особливо розпалив уяву Путіна, Північну війну розпочав саме Петро. Розпочав у коаліції з двома іншими коронованими бандитами — данським королем Фредеріком IV та вже згаданим вище польським королем і саксонським курфюрстом Августом Сильним. Трійця вирішила скористатися тим, що на на шведський престол заступив юний, як вони вважали, недосвідчений Карла XII, але, виявилося, напали не на того. Той, тріумфально розбивши під Нарвою армію Петра, що в кілька разів перевищувала його сили, по черзі вивів з війни Данію, Польщу, Саксонію. І тільки наданий Петрові після першої розгромної поразки перепочинок, а також величезні території, невичерпні ресурси й готовність без ліку витрачати головний з них — людський, дали змогу царю врешті-решт перемогти.

Здавалося б, типовий як для імперської історії Росії випадок. — Коронований, як у цьому різі, чи ні, як в інших, значення, тиран, не розрахувавши свої сили, вплутується в чергову зовнішньополітичну авантюру, а за його помилки своїми життями розплачується народ (за різними підрахунками, спричинені військовими поразками та військовими витратами «петровські перетворення» коштували проголошеній 1721 року імперії до третини населення). Але для Путіна будь-яка війна в російській історії — байдуже, Північна чи Семирічна, це одна й та сама війна — Велика Вітчизняна. Саме звідси путінське «не Петро ...», «не Сталін ...» (читай — не Путін) «цю війну вчинив».

З багатьох інших, не менш дурних ляпів та псевдоісторичних спекуляцій у путінському «уроці» цього року не можу не згадати ще один. З усього свого чергового репертуару на історичну тематику, Путін цього разу майже не говорив про Україну (відіславши, однак, слухачів до своєї нещодавньої статті), проте знову багато просторікував про «Велику Вітчизняну» війну. І знову, попри запроваджену нещодавно в Росії кримінальну та адміністративну відповідальність за «спотворення» її історії, не тільки за нинішніми російськими, а й за нинішніми європейськими мірками, наговорив не на одну статтю. Взяти хоча б його твердження, що, на відміну від інших європейських народів, які нацисти «сприймали більш-менш як генетично свої і розраховували, що з ними можна співіснувати», «тільки російський народ (в іншому місці — «росіяни та інші народи Росії» — особливо наголошу, що не СРСР) підлягав ліквідації, знищенню». Облишимо, що слов’янським народам нацистами було вготоване не знищення, а перетворення на рабів (за прикладом радянських селян, за Сталіна й Хрущова закріпачених в радянських колгоспах). Але стверджувати, що росіяни були «єдиними з європейських народів», яким загрожувало знищення ... Скажімо так, Путін або позбавив євреїв та ромів європейський прописки, або ми з вами разом з російськими школярами стали свідками публічного заперечення російським президентом Голокосту ... Уже не вперше, до речі, — підійшов до самого краю, спробував воду, відійшов.

Увечері середи, коли ця колонка була здебільшого вже написана, мені зателефонував, щоб привітати з днем ??народження, мій давній друг, професор «Вітчизняної історії» одного з російських університетів. Ну і, в розмові, звісно, після чергових привітань дуже скоро зайшла мова і про школяра з Воркути, і про «реабілітацію» Петра І, і про напередодні в Нижньому Новгороді найбільший ляп російського президента, який у відповідь на репліку співрозмовника кинувся захищати опричника Івана Грозного Малюту Скуратова, мовляв, не все так однозначно, не міг він власноруч (так стверджує навіть церковне Житіє пізніше канонізованої його жертви) задушити патріарха Філіпа. — «Та хто цього Путіна у нас слухає!» — запропонувавши звести все на жарт, кинув мені мій співрозмовник. — У тому-то й річ, що чути чомусь тільки його. Усім іншим останніми місяцями остаточно позатуляли роти, говорить тільки Путін.

Ну і, насамкінець, як жарт, звідки така назва колонки. Історичній промові російського президента передував екскурс у геологію. Щоб пояснити своє розуміння історії, він розповів школярам, як фахівці бурять землю і за кернами дізнаються, як змінювався в минулому клімат Землі. Звісно, і тут наплутав. Насправді, щодо історії клімату бурять не землю, а багаторічний лід та донні відкладення у водоймах. Але не в цьому суть. За часів СРСР абревіатуру КГБ жартома розшифровували як «Комітет глибокого буріння». Тож Путін цілком щиро, як кажуть у таких випадках, «за Фрейдом», джерело тарганів у своїй голові пояснив. — Каїнова печать на все життя, ці його Луб’янські університети