Час Ягод

«15–21.01.2021»

Те, що ще три американські президенти тому вдавалося продати Заходу й росіянам як передову диктатуру, сьогодні стрімко перетворюється на геронтократію. — Так, за визначенням лише на кілька років молодшого Трампа «сонний Джо», Байден на цілих 10 років старше за Путіна. Але чи то російська медицина (дарма, що Кобзон перед Кремлівською лікарнею надавав перевагу «Шаріте»), чи то спадкоємність із СРСР тут винні, це російська влада, а не Штати, протягом останніх років стрімко занурюються в старечий маразм. Щоразу коли у Сполучених Штатах змінюється черговий президент (а Байден, який тільки-но в’їхав у Білий дім, за 21 з грудня 1999-го рік, уявляєте, при двох строках Буша-молодшого й Обами, уже п’ятий), у Росії хіба що оновлюють штори й меблі у численних палацах і резиденціях Путіна. — Демократія з її принципом регулярної змінюваності влади, виходить, найкращий засіб від деменції, бо не дає крові застоюватися у голові, якій надали владу.

Про «палаци й резиденції» Путіна я тут згадав не випадково. Три головні теми домінували в інформаційному просторі весь минулий тиждень. У зворотному хронологічному порядку: прощання з Трампом і інавгурація Байдена, розслідування Навального про палац Путіна, і повернення і арешт нинішнього головного російського опозиціонера, що передували його публікації. Хоча в цьому розміщеному на YouTube двогодинному вже другому після присвяченого Медведєву «Він вам не Дімон» фільмі-розслідуванні Навального тепер про путінську резиденцію на мисі Ідокопас біля Геленджика на диво мало нового (нагадаю, що більша частина матеріалів вже фігурувала у більш масштабному опублікованому ще дев’ять років тому розслідуванні Нємцова), він мав ефект вибуху медіа-бомби. Уся ця вражаюча своїм волаючим несмаком занепадницька архітектура, цех із сортування яєць і кальянна з жердиною для... ну, якщо кальянна — вогненебезпечно, отже, напевно, для пожежників... здавалося б, звичайні столи за 60 тисяч доларів... вражають уяву обивателя. Але ж це тільки одна зі... скількох?.. Ще в розслідуванні Бориса Нємцова і Леоніда Мартинюка далекого 2012 року фігурували 20 путінських палаців і резиденцій. І навряд чи Пєсков відповість, скільки їх зараз.

Незважаючи на те, що про путінський палац на мисі Ідокопас за останні дні багато писали не тільки в соціальних мережах, а й більшість інформаційних агенцій Заходу присвятили йому розгорнуті матеріали, дуже скоро йому загрожує доля попередника. Якби не галас з арештом і судом над Навальним, хто б зараз згадав про таке ж гучне свого часу розслідування Нємцова-Мартинюка. Поза давно вже сформованої інформаційної бульбашки переконаних противників режиму Путіна — серед його російських виборців і багатомільйонної армії його шанувальників за кордоном мало хто, подивившись фільм, змінить свою думку про російського диктатора. І тим паче, як закликає Навальний, вийде на вуличний протест. Але головна проблема навіть не в цьому. Зосередившись на викритті тотальної корумпованості путінського режиму, Навальний здебільшого вперто ігнорує його головні злочини. Зокрема й скоєні в Україні, та що там, скрізь, де путінський режим вже два десятиліття сіє війну. Уявіть, це як поставити у провину Гітлеру корупцію (наприклад, пригадати йому мільйони марок авторських відрахувань за його головний бестселер «Mein Kampf», що справно виплачуються фюреру державою за кожну з десятків мільйонів книжок, які дарували всім нареченим або випускникам), але не згадати про Голокост і / або розв’язану ним Другу світову війну. Чи дійсно, як колись Нємцов, націоналіст і імперець Навальний є опонентом Путіна? Гм, якщо б можна було запитати більшість змовників, які вчинили замах на Гітлера в липні 1944-го, чиї Судети, тест провалили б усі.

Тому неспроста на опублікованій ЗМІ фотографії суду над Навальним, нашвидкуруч організованого після його повернення в Росію просто в Хімкінському ОВС, на російського опозиціонера зі стіни з гіркою іронією дивиться перший сталінський Генеральний комісар держбезпеки, один з творців ГУЛАГу, й, що у випадку з Навальним найсимволічніше, засновник Токсикологічної лабораторії НКВС Генріх Ягода. Обережно, крок за кроком двадцять років відроджуючи шанування Сталіна, його кремлівські ідеологи досі виправдовувалися тим, що, на відміну від нацизму, сталінізм не був засуджений на своєму Нюрнберзі. От тільки, як і Лаврентій Берія, якого як подяку за ефективне керівництво радянським Атомним проектом зібралися увічнити одразу двома «вандалостійкими» фігурами на ВДНГ у Москві, Генріх Ягода був у СРСР судимий, засуджений до найвищої міри, і ні в одній з наступних хвиль реабілітацій так і не був виправданий. Скинувши маски, навіть «правоохоронці» в Росії тепер практикують культ офіційно засуджених убивць, і це при здавалося б запровадженому кримінальному покаранні за «спотворення історії». Не здивуюся, якщо просто на фотографію з суду над Навальним не потрапило, але десь поруч з Ягодою у Хімкінському ОВС висить фото титулованих сталінських отруйника Майрановського і кілера Судоплатова. Як дохідливий знак Навальному, який наполегливо пропонує старіючому режиму модернізацію і який після першого отруєння не зрозумів. Квіточки закінчилися. Час Ягод настав.