Про колаборантів і зрадників

Здавалося б, яка різниця? І ті, й інші допомагають ворогові воювати проти нашої країни. Війна скінчиться, і кожному віддамо «по заслузі».

А ось із цим якраз і проблема. За вісім років війни росії проти України питання відповідальності за злочини, скоєні громадянами України на окупованих територіях на користь держави-окупанта проти своєї країни (колабораціонізм), так і не врегульоване на законодавчому рівні. Так само, як і весь існуючий розділ Кримінального Кодексу України «Злочини проти основ національної безпеки України» далеко не для кожного ківи містить чітку правову кваліфікацію їхніх зрадницьких дій.

Зараз часто, не лише на рівні звичайних людей, які справедливо вимагають суворого покарання пособників ворога, а й на найвищому державному рівні переважають емоції – покараємо всіх колаборантів!

Насправді, якщо думки, обіцянки і закони не впорядкувати, то це ускладнить повернення окупованих територій. І наслідки для післявоєнної України будуть дуже тяжкими.

У кожного зрадника віднайдеться адвокат, який не проґавить жодної прогалини в законі. А там, дивись, і ті самі особи з'являться на екранах телешоу, у кріслах народних депутатів, у місцевих органах влади. Та що там казати, завтра ви їх зустрінете в суддівських мантіях і прокурорських еполетах.

Хто не вірить, згадайте сєвєродонецький з'їзд сепаратистів у 2004-му або недобитків з партії регіонів, які після ребрендингу в статусі українських законодавців їздили брататися з «єдиною росією» і до путіна «за дешевим газом».

З досвіду громадського руху «Сила права» можу додати приклади сотень рішень не всіх, але багатьох українських суддів, які завзято відмовлялися, розглядаючи заяви родин загиблих, поранених захисників і вимушених переселенців, визнавати факт російської збройної агресії проти України. Приклади тут.

Або ще крутіше! Колишній секретар РНБО України та «палкий патріот», ще обіймаючи позицію міністра фінансів, в Апеляційному суді Хмельницької області намагався, за підтримки заступника Генерального прокурора України (!) Анжели Стрижевської, скасувати на користь держави-агресора рішення суду, винесене на користь вдови майора Ярослава Костишина та його неповнолітніх дочок-близнючок. Ці ж «державні діячі» намагалися оскаржити арешт права вимоги рф на 3,5 мільярди доларів, накладений суддею Голосіївського суду Києва Миколою Шкіраєм за заявою вимушеної переселенки Ірини Верігіної.

Домогтися відкликання з апеляційних судів цих цинічних антиукраїнських заяв вдалося лише за допомогою загроз і слів-паразитів (див. скан).

 

Для всіх цих персонажів у Законі не те що покарання, немає навіть обмеження на зайняття державних посад.

А тепер про інший бік цієї проблеми – про колаборантів, які на окупованих територіях у різних формах та обставинах співпрацювали з окупаційною владою.

Вісім років війни російська репресивно-пропагандистська машина втовкмачувала мешканцям окупованого Криму та ОРДЛО, що всі вони для України є зрадниками і будуть репресовані.

За вісім років війни українська влада з різних причин не спромоглася на законодавчому рівні визначити статус мешканців окупованих територій, серед яких мільйони жертв агресії. І, на жаль, десятки тисяч свідомих колаборантів, серед яких, у свою чергу, є ті, хто скоїв тяжкі злочини, і ті, хто скоїв злочини невеликого і середнього ступеня тяжкості.

Сьогодні на наших територіях, що восьмий рік перебувають під окупацією, зосереджений великий протестний потенціал, не здатний вилитися у відкрите протистояння окупантам, але здатний скувати величезні сили опричників путіна.

Можна впевнено стверджувати, що остання законодавча новація щодо покарання «колаборантів» дозволить ув’язнити десяток зрадників і ще сотню налякати, але точно не спрацює на розхитування окупаційних режимів в Криму та ОРДЛО.

На війні не буває дрібниць. Сума накопичених помилок завжди призводить до додаткових втрат. А критична їх маса – до поразки.

P.S. Юридична команда «Сили права» вкотре пропонує владі свої напрацювання, досвід і допомогу у забезпеченні невідворотності покарання зрадників і колаборантів та приведенні законодавства у відповідність до завдань фактичного повернення Криму та ОРДЛО до складу України.

Андрій СЕНЧЕНКО, голова громадського правозахисного руху «Сила права»