Чи вистоїть Україна у разі російської агресії?

У переддень 2022 року поважні західні експерти оприлюднили чимало скептичних оцінок здатності України протистояти масштабній російській агресії. А в тому, що режим Путіна здатен на таку агресію, у них – на відміну від західних же політиків – сумнівів, схоже, немає. «Путін має найкращий з-поміж світових лідерів досвід використання сили для досягнення політичних цілей. Скільки наступів він має провести в Україні, щоб люди не думали, що він блефує?» - відзначив керівник програми досліджень Росії центру CNA Майкл Кофман. І справді: скільки? Втім, видається, що Кофман мав на увазі не тільки більшість західних політиків, а й деяких українських діячів…

Варто погодитися, що ситуація справді серйозна, бо, за словами експерта, Росія здатна за кілька тижнів здолати українську армію, розпочавши наступ одразу на кількох фронтах, у тому числі з Білорусі та Чорного моря. «Вони захищають східний фланг найбільшої країни Європи, і що в них є? Їх дуже легко відрізати та ізолювати у східній частині України, тому вони цілком можуть опинитися в ситуації організованого відступу, якщо зіткнуться з атакою на кількох напрямках», - наголосив Кофман. Справді, що мають ЗСУ? Вочевидь недостатню для оборони на кількох фронтах протитанкову зброю, замалі для протистояння російсько-білоруським силам бронетанкові війська, і взагалі мізерні для протидії достатньо потужній російські авіації засоби протиповітряної оборони. Тим часом Захід не поспішає надати Україні достатню кількість сучасної оборонної зброї, мотивуючи це ризиками ще більше загострити ситуацію та спровокувати Росію на агресивні дії. Скажімо, міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (принципова противниця російського експансіонізму, ніж іншим) не підтримує постачання взагалі будь-якої зброї Україні. Про це вона сказала в інтерв’ю агенції DPA: «Країни G7 і Євросоюз дуже чітко дали зрозуміти, що подальше воєнне загострення на українському кордоні і, головним чином, порушення міжнародного права та порушення суверенітету України матимуть величезні політичні та економічні наслідки для Росії. Якщо ми озвучимо усі наші варіанти для дій, тоді ми матимемо довгий перелік. Однак наш пріоритет зараз – це унеможливлення подальшого загострення. Цього можна досягнути лише за допомогою дипломатії у "нормандському форматі" і через Раду НАТО-Росія та в рамках ОБСЄ». А постачання будь-якої зброї ЗСУ спровокує погіршення ситуації, тоді як «подальше воєнне загострення не принесе Україні більшої безпеки». Отже, лише дипломатія та папірці різного ґатунку спинять Путіна, а посилення українського війська – це «подальше воєнне загострення». А якщо Путін укотре начхає на західних партнерів (як він це робив, скажімо, в Сирії) та піде вперед? Що ж, деякі західні експерти радять уряду України вже сьогодні почати готувати бази для партизанських дій у Карпатах і лісах Галичини та Волині, мовляв, це буде єдиний шанс…

Утім, такі прогнози та поради мають надто апокаліптичний вигляд, істотно переоцінюючи бойові можливості російських сухопутних сил. Значно більш аргументованими видаються сценарії, за якими Росія вестиме «дистанційну» велику війну, не вдираючись на територію України. Так, дослідниця з центру Rand Corporation Дара Массіко зазначила, що РФ може завдати українським військам серйозної шкоди авіаударами по військових об’єктах і критично важливій інфраструктурі, а також по військах уздовж лінії фронту на Донбасі. На її думку, хоча російські військово-повітряні сили не мають досвіду долання ворожої протиповітряної оборони з часів війни проти Грузії, вони чисельно достатньо великі, щоб мати змогу прорватися, попри втрати, до потрібних їм цілей, а крім того, зазначає вона, «тут є багато крилатих і балістичних ракет, які можуть бути залучені або з Чорного моря, або з самої території Росії, і українській системі ППО буде важко з цим упоратися». Крім того, росіяни мають чималу важку артилерію й установки залпового вогню, які можуть діяти, не заходячи на територію України. «Це було б неймовірно руйнівним для українського наземного угруповання», – вважає Дара Массіко. І за кілька тижнів таких атак Україна була би поставлена на межу капітуляції, - якщо, звичайно, не буде отримана серйозна західна допомога зброєю.

Тор Букволл, старший науковець Норвезького аналітичного центру з питань оборони, відзначивши високий моральний дух і бойовий дослід ЗСУ, водночас вказує: «Їхніми слабкими сторонами, здається, є організація, втрата ключового персоналу та значні слабкості в деяких видах озброєнь, таких як, наприклад, протиповітряна оборона, радіоелектронна боротьба, винищувачі». За цих обставин українці зможуть чинити організований опір кілька тижнів. А от Роб Лі, експерт з російської військової сфери американського Інституту досліджень зовнішньої політики (FPRI), масовані атаки сил Кремля можуть призвести до серйозних наслідків куди швидше: «Вони могли би завдати десятків тисяч людських утрат за кілька днів. Вони можуть значно погіршити військовий потенціал України на сході. Проте чи буде цього достатньо, щоб змусити Україну поступитися?» І знов-таки одним із вирішальних винників у такій ситуації стала б оперативна та масштабна допомога сучасною зброєю.

Так, проблема достатньої кількості сучасної зброї – одна з ключових. Адже, за даними проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, у разі відкритого нападу Росії кожен третій українець готовий захищати свою країну зі зброєю в руках. І навіть на начебто проросійському сході 26% опитаних готові зі зброєю в руках протистояти російській інтервенції. Проте тут постає інша, не менш важлива проблема: чи готова і чи здатна чинна в Україні влада швидко й ефективно організувати це протистояння. Відставний британський полковник Глен Ґрант відзначає: «У країні мало віри в те, що президент, як головнокомандувач збройними силами, та його адміністрація такі ж підготовлені та міцні, як армія і населення в цілому». Чи можна цю ситуацію покращити? Видається, що так, але ж не черговими «відосиками»…

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ