Їм бомба «строить и жить помогает»
Комуністи — народ небезпечний. Знаю з власного перебування в лавах під червоним прапором. Ідеалів начебто багато, а цінності лише дві: велике вчення (Ілліча, чучхе чи Мао на розсуд віруючих) і нинішній очільник партії. Заради них комуністи на все готові: світ розбомбити заради миру на землі, батьківщину-матінку продати й батька рідного. Поразку власної країни заради комуністичного царства і утримування влади ціною змови з ворогом — усе дозволяє ідеологія матеріалізму, помножена на класову ненависть.
Північнокорейська криза цієї весни знову підтвердила незмінність принципів. У західній пресі лідер у синьому френчі отримав стійке прізвисько Кім Чен Бума, а мирні люди — нову главу про паліїв війни. Адже всього лише чверть століття тому ми не дуже відрізнялися від північнокорейських побратимів. Багато ракет і мало харчів, земна куля, що роздулася до розмірів соціалістичної батьківщини, централізований розподіл благ «кожному за посадою» тощо. Отака була картина. Могли б, як і піддані Кім Чен Ина, досі погрожувати своєю ядерним кийком багатим сусідам. Мрія комуністів і націоналістів, однаково сильних військовим духом по різні сторони ідеологічних барикад!
І ось зараз, ті, хто став під знамена, з молотом, серпом і трьома пальцями, можуть поспостерігати, чим скінчиться Пхеньянська турбулентність сезону. До ненависної Америки ракети з країни регіонального марксизму не долетять. Немає відповідних носіїв. А ось до Японії, Росію чи Китаю — цілком. Їх ситуація занепокоїла, як будь-кого, хто опиняється в безпосередній близькості до хлопчика із гранатою. Далеко не кине, але покалічить не лише себе. Тому давні азійські супротивники виявилися одностайними в оцінках ігор Кім Чен Ина і роблять усе, аби напоумити продовжувача династії. Мовляв, повірили: онук гідний батька й діда.
Північнокорейська військова машина, як колись радянська, усе національне багатство країни вгатила в бомбу. Збагачений уран годував ідеї чучхе і всіх, хто потерпів від них. В обмін на призупинення військових ядерних програм Північна Корея отримувала від США і Японії нафту, бензин, рис та інші харчі для гордого народу, що вічно голодує. Напевно, зараз настала черга чергового платежу. Натяк на попередню оплату зроблено у вигляді надання особливої економічної зони Кесону. Про подальші вимоги невдовзі дізнаємося.
На думку наших комуністів, ми виявилися не настільки успішними торговцями безпекою континенту. Віддали старі радянські ракети майже задарма. І даремно. Зброя мотлохом не буває. Вартість кийка вимірюється не хай-теком з дизайном, а головами навколишніх потенційних жертв. Якщо довкола багаті імперіалісти, ціна може підскочити аж до неба. Але на ВПК і в цьому разі ѓарувати все одно доведеться по-північнокорейскому, безплатно і всією країною.
НЕПІДСТУПНА ЛІНІЯ КЕРНЕСА
Захист Кернеса трамвайним кільцем — харківське ноу-хау в боротьбі за спокій міста. Трамваї — не танки, а площа Свободи — не Тяняньмень, хоча певною мірою теж брама спокою. Усе вийшло невимушено: віддані мерії моторничі і міліціянти врятували другу столицю країни від підступів її небажаних громадян.
Нарешті вся сила комунального господарства явила себе мешканцям міста. Кажуть, з депо вийшли геть усі вагони. А отже, невдовзі і на міських маршрутах слід чекати збільшення рухомого складу. Мешканцям добре, і начальники розуміють, як важливо мати справну всю спецтехніку: асенізаторську, ремонтну снігоприбиральну, підмітальну і розбризкувальну. З’явиться ворог біля воріт, комунальне моторизоване військо обрушиться на ворога всією газо-водо-сміттє-фекальною потужністю. Ніхто не встоїть.
Але основоположникам комунальної стратегії політичної конкуренції дістануться не лише лаври. І в спеку, і в холод доведеться підтримувати мобільність господарства на мітинговому рівні. Тепер, коли у кранах харків’ян раптом зникне вода і в місті зупиниться транспорт, громадськість подумає на мера і не захоче його політичні витрати проводити за господарськими статтями. Інакше перейдуть лінію трамваїв.
WELCOME ДО ПАРКУ ЛЬОДОВИКОВОГО ПЕРІОДУ!
Кнопка «Перезавантаження», яку Барак Обама і Володимир Путін намагалися включити для загального добра народів, виявилася стартером машини часу. Натиснули й перемістилися в часи холодної війни. На американський «список Магнітського» їхні російські колеги відповіли списком відставних командирів Ѓуантанамо і прокурорів, що засудили торговця зброєю Віктора Бута. Симетрії не дотримано, проте правило око за око проглядається. Якби вони лише списками мірялися! Світові ЗМІ констатують зростання антиамериканських настроїв у російському суспільстві, що підігріваються державними телевізійними каналами. Канальне амбре вивело з рівноваги і німців, яких обурює показ їхнього голого канцлера, та ще й з образливими паралелями між гітлерівськими експропріаторами майна заарештованих євреїв. Образилася не Ангела Меркель, а й німецькі журналісти, які знову нагадали своїм читачам про минулу діяльність агента КДБ на території Німеччини, і нинішнє реанімування професійних досягнень молодості ВВП.
Газети й журнали Німеччини після відомої Ганноверської зустрічі відверто говорять про шпигунську війну, що її санкціонував Володимир Путін проти свого головного європейського союзника. Конфлікт щодо заарештованого майна фонду Конрада Аденауера не згас. Офіційній парламентській делегації ХДС, що прибула до Москви, відмовили у всіх запланованих зустрічах, не заради дотримання протоколу. Усе це відбувається на тлі активізації діяльності спецслужб Росії у Німеччині, стверджує одне з найвпливовіших видань Spigel.
Повернення нашого сусіда у старі часи ускладнює і без того непросту проблематику переговорів по лінії Схід-Захід. Російська сторона, втрачаючи друзів за Карпатами, не бажає, щоб їх знаходили й ми. А в нас немає шансів зберегти спокій, оскільки напруга між Москвою і Заходом — явище не випадкове. Коли в них війна за розпорядком, то в нас інтеграцію на обідню перерву теж закривати не варто.
