МЕНЮ

Україна і Невідоме за дверима буття

Марія ЧАДЮК, «День»
6 грудня, 2019 - 10:26
Презентовано нову книжку Юрія ЩЕРБАКА «Україна в епоху війномиру»

У ХХІ століття Україна увійшла в стані «війномиру», адже протистояння з Росією у різних формах існувало вже давно. Та, окрім цього, нове століття ставить ще й інші виклики перед нашою державою, які стосуються не тільки її самої, а й цілого світу. Як Україні віднайти правильний шлях, чого потрібно остерігатися, що особливо важливо осмислити в минулому, щоб рухатися далі? Спробою знайти відповіді на ці питання, спрогнозувати майбутні зміни, здійснюючи це з урахуванням загальної картини соціальних і науково-технічних змін, що підстерігають людство, стала нова книжка письменника, публіциста, дипломата Юрія ЩЕРБАКА «Україна в епоху війномиру», презентація якої нещодавно відбулася у Національному музеї літератури.

«ТРИВОГА ЗА ДОЛЮ УКРАЇНИ — НЕВІД’ЄМНА ВІД ТРИВОГИ ЗА ДОЛЮ ЛЮДСТВА»

«Нова книга Юрія Щербака — це політологічно-публіцистичний есей, в основі якого не лише власні роздуми про епоху війномиру, а й висновки з великої кількості опрацьованої літератури, з історії, філософії, психології, політології, футурології, інформатики, генетики, нейрохірургії, військової справи та інших дисциплін (зроблено на багато з тих книжок посилання), — зауважує український політичний та громадський діяч, колишній дисидент Богдан ГОРИНЬ. — Автор книжки «Україна в епоху війномиру» гранично відвертий в оцінці подій і діяльності політичних діячів. Тут і жорстка критика, і поради, і пропозиції, заповіти майбутнім поколінням, а також пророцтва, тривожні й оптимістичні... Втілена у презентованій книжці тривога за долю України — невід’ємна від тривоги за долю людства, існування якого у постмайбутньому під великим знаком питання».

Подолання українського «пупоцентризму», тобто зосередження тільки на власних подіях, і розгляд ситуації України у світовому контексті складає важливу частину концепції праці. «У книжці Юрій Щербак нагадує людину, яка піднялася високо, може, вище, ніж Софійська чи Лаврська дзвіниці, і згори бачить цю ситуацію. Це книга не тільки про Україну, а про всі процеси, які відбуваються у світі. Наприклад, тут Щербак говорить про таке явище, як «меритократія». До речі, нинішній віце-прем’єр-міністр Канади, екс-міністр закордонних справ Христя Фріланд видала в українському перекладі геніальну книжку «Меритократія»... — коментує український прозаїк, літературознавець, публіцист і видавець Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ. — Ця книга набагато сучасніша, але в ній є відлуння, скажімо, «Великої шахівниці» Бжезінського, «Світового порядку» Кіссінджера, книжки Тоффлера «Метаморфози влади» і, звичайно, аналіз того, що видавалося за аксіоми — Фукуямів кінець історії. Прекрасна казка, в яку ми всі повірили. І раптом виявилося, що це зовсім не так. А що там за дверима буття — невідомо».

УКРАЇНСЬКИЙ «ГЛИБИННИЙ УРЯД»

Добре бути оптимістом і бачити майбутнє як можливості, утім, не можна ігнорувати виклики й небезпеки. Юрій Щербак у своїй книжці якраз і спонукає читачів задуматися над ними. «Ця книжка для мене — це зойк... щоб ми всі зупинилися й подумали, що відбувається з Україною», — розповідає письменник. Зокрема, «не слід тішити себе думкою, що після відходу Путіна у небуття Росія змінить свою політику щодо України. Скоріше навпаки, агресія проти України набиратиме нового розмаху. Росія — ворог України надовго, імовірно, на все ХХІ століття», — цитує Богдан Горинь рядки з книги Юрія Щербака.

Проте у книжці йдеться не тільки про зовнішніх ворогів. «Існує «глибинний уряд» (deep state) — це бандитський уряд, який існував при всіх президентах. Я не можу написати на цю тему, бо це потрібно зробити глибокому досліднику, економісту, політику, який знає це все, можливо, тому, хто працює в СБУ. Це ж нове явище. Скажімо, українські корупційні міжнародні зв’язки покривають 65 країн світу. Слідчі, з якими я розмовляв, божеволіють, не можуть зрозуміти, як перетікають ці гроші з однієї країни до іншої, з одного банку до іншого й так далі. Це все міжнародне плетиво, міжнародна мережа», — наголошує Юрій Щербак. Саме цей «глибинний уряд» надзвичайно гальмує рух України вперед. Та не тільки на нього звертає увагу письменник. Чимало в книжці критики нашої ментальності загалом, національної самокритики.

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ»

Водночас у книжці є й відповіді, як вийти з цієї ситуації, на чому акцентує увагу Богдан Горинь. «У чому порятунок України? Автор презентованої книжки вважає, що в першу чергу необхідно стати монолітною силою, об’єднати громадян України територіально, незалежно від віросповідання і етнічного походження, в політичну націю на основі українського демократичного націоналізму. Досвід інших країн свідчить, що реалізувати таку ідею цілком можливо. Сповідуючи ідеї демократичного націоналізму, Естонія, Литва, Латвія, будучи окупованими, зберегли мову, культуру, незборимий дух свободи, який врешті дав можливість звільнитися від окупації й побудувати національні держави, стати у 2004 році членами ЄС і НАТО... — зазначає Богдан Горинь. — Автор презентованої книжки пропонує Україні запровадити на державному рівні ідеологію демократичного націоналізму, здатного врятувати державу й націю». Як цитує громадський діяч Юрія Щербака: «Український демократичний націоналізм, який не вивищує штучно Україну й українців над іншими націями, а лише проголошує національні й державні пріоритети, — такий націоналізм міг би бути рятівним для Української держави».

Під час презентації Юрій Щербак так прокоментував це своє рішення: «Я пройшов шлях від ліберального світогляду (і тут є друзі, які знають мене в такій іпостасі), бо на націоналізмі тоді лежала велика негативна тінь часів Другої світової війни, націоналізмі, який призвів до жахливих трагедій. Звичайно, спершу я теж стояв осторонь, але потім подивився, що відбувається, коли люди раптом прийняли гасло «Слава Україні! Героям слава!» і пішли в бій захищати Україну, і саме ці ідеї виявилися безсмертними».

«КНИЖКА, ЯКА СТАНЕ СВОЄРІДНИМ ВИБУХОМ»

Михайло Слабошпицький характеризує працю «Україна в епоху війномиру» як «книгу, яка стане своєрідним вибухом». Частково, вочевидь, і тому, що чимало питань є такими, які спонукають до дискусії. Зокрема, однією з тем обговорення стала теза про запровадження в Україні двопалатного парламенту, з якою Богдану Гориню важко погодитися, натомість він цілком підтримує, щоб в Україні на певний час була запроваджена військова влада для забезпечення порядку й ефективного захисту держави. Щодо цього громадський діяч наводить таку цитату з книги: «Україна зобов’язана перетворитися на націю у військовій формі, на мілітаризовану державу, в якій воєнне, оборонне мислення буде пріоритетом, диктуватиме форми організації суспільства. Цього вимагає стан війномиру».

Книга також містить ідею, що Православна церква в Україні розквітне як духовна основа національної держави, а Київ стане світовою колискою ортодоксального християнства. Автор висловлює припущення, що у 2050 році може відбутися об’єднання Української Православної церкви з Українською Греко-Католицькою церквою, що стане історичним кроком у світовому християнстві. Чи справдяться ці пророцтва — покаже час.

«КРАЇНА, ЯКА ПОЧАСТИ В МИРІ, А ПОЧАСТИ ВОЮЄ»

На завершення наведемо слова мистецтвознавця, історика, літературознавця, публіциста Вадима СКУРАТІВСЬКОГО. «Україна справді відстала за статистикою щодо ВВП, але можу зараз як історик (тільки дайте мені для цього кілька годин) переповісти історію найбільш впливових країн, щоб ви переконалися, що там теж є свої кризи, незугарності, свої дефекти, і їх дуже багато. Але сяк-так ці країни працюють над усуненням цих дефектів. Ми не гірші від інших країн. І, між нами кажучи, не кращі за них. Ми просто інші... — зауважує дослідник. — Україна фактично з 90-х років минулого століття воює... А хіба така країна може бути в режимі нормального розвитку? Юрій Щербак перший сказав про це — війна і мир, тільки це не означено великим романом-епосом, по суті, імперським. Це означено як абсолютна реальність нашої країни, яка почасти в мирі, а почасти воює».

Як підсумовує Вадим Скуратівський: «Буває таке у світовій історії, коли, зрештою, у напрямі того, що з нею відбувається, раптом з’являється той чи той персонаж, який називає ті чи ті найголовніші болі, ті чи ті найголовніші кризи й дефекти біжучого історичного процесу: чи національного, чи наднаціонального, чи всесвітнього — то вже не важливо. Ця книга постає як каталог і національних, і позанаціональних, і просто світових дефектів. Тож нехай ця книжка буде підручником вашого громадсько-українського перебування у цьому дуже складному світі».