МЕНЮ

Місія лідера нації

Тарас ГОЛОВКО
7 червня, 2019 - 11:09
Про життя і політичну діяльність Вінстона Черчилля зблизька

Цього року виповнюється 145 років від дня народження Вінстона Черчилля — колишнього прем’єр-міністра Великобританії, лауреата Нобелівської премії. Тож саме до цієї дати харківське видавництво «Віват» випустило книжку «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію», написану Борісом Джонсоном, екс-мером Лондона і британським міністром закордонних справ.

ЛЮДИНА, ЯКА ВРЯТУВАЛА НЕ ЛИШЕ ВЕЛИКОБРИТАНІЮ

Коротко характеризуючи автора цього видання, варто одразу нагадати два промовисті факти з його політичної біографії. Ідеться про відставку з посади міністра після того, як його не задовольнила процедура виходу (Brexit) країни із Євросоюзу, а ще — неприхована неприязнь до Путіна, який, на думку Боріса Джонсона, запровадив у сучасній Росії справжню «бандитську клептократію».

Беручись за написання книжки, автор мав кілька цілей. Насамперед, він вважає, що в нинішній англійській спільноті почали забувати людину, яка, на його думку, врятувала не лише Великобританію, а й усю Європу від нацистської навали. Яка доля чекала б на Об’єднане Королівство, якби Черчіллю так і не вдалося змінити думку парламенту щодо укладання мирної угоди чи оголошення війни Третьому Рейху? Чи закінчилася б Друга світова війна з позитивним результатом, якби саме Вінстону Черчиллю не вдалося втягнути США у глобальні збройні конфлікти, в яких на завершальному етапі брали участь понад шістдесят країн світу?

Іншою метою Боріса Джонсона було подати в повному обсязі трактування образу Вінстона Черчилля, визначити роль та місце цього політика в контексті світової історії, оцінити спадок лідера нації, який упродовж життя, крім політики, професійно займався літературою, живописом, залишивши нащадкам безцінні літературно-мистецькі твори.

ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ УСПІХУ

Розповідь про Черчилля автор розпочав традиційно — з родини, в якій виховувався майбутній лідер нації, і з його батьків, про яких в архівних документах зберігається багато пікантних фактів, частину з яких оприлюднено на сторінках книжки. Сам Вінстон, як випливає з авторської розповіді, з почуттям гумору ставився до амурних справ батьків.

Автор намагається розібратися в тому, що спонукало молодого Черчилля з ризиком для власного життя брати активну участь у колоніальних війнах, які на той час вела Великобританія на чотирьох континентах земної кулі. Такі риси характеру, як честолюбство, амбітність, егоцентризм, цілеспрямованість, сміливість, створювали для Вінстона передумови для досягнення виняткових результатів спочатку у військовій справі та журналістиці, а згодом і в політиці. Крім того, неабиякі здібності, насамперед феноменальна пам’ять, величезна працездатність, психологічна стійкість та високий інтелект, створили передумови для успіху в його політичній кар’єрі і здобуття перемоги над країною-агресором.

«ПРО ІСТОРІЮ ВІН НАПИСАВ І ПРОЧИТАВ СТІЛЬКИ, ЩО В НЬОГО СФОРМУВАЛОСЯ ПРОСТО УНІКАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ПОДІЙ»

Робити правильні висновки з побаченого і проаналізованого, мабуть, ще не все для політика світового масштабу. Потрібно мати особливу інтуїцію, глибокі знання, що додають йому певності не збитися на манівці й не припуститися фатальних помилок. Автор книжки описує маєток подружжя Черчиллів, у якому й досі зберігається величезна бібліотека прем’єра, що налічує 80 тисяч томів. «Задовго до того, як у травні 1940-го він прийшов на Даунінг-стріт, про історію він написав і прочитав стільки, що в нього сформувалося просто унікальне розуміння подій, уміння бачити в контексті й чітке уявлення того, що Англії потрібно робити далі», — ділиться своїми спостереженнями Боріс Джонсон, потрапивши до робочого кабінету Вінстона Черчилля.

Саме здобуті ґрунтовні знання наштовхнули Вінстона Черчилля на видатну ідею в роки Першої світової війни, коли він запропонував створити прототип майбутнього танка, завдяки якому вдалося суттєво змінити хід подій на фронті й підірвати бойовий дух німців. Як ніхто інший із тогочасних англійських політиків, Вінстон Черчилль першим усвідомив величезні перспективи застосування авіації в майбутніх війнах.

Крім того, на відміну від багатьох колег по парламенту, Вінстон Черчилль вчасно помітив основну мету в діях нацистів, які рвалися до влади в 1930-х роках: бажання повернути втрачені території у результаті поразки в Першій світовій війні. Внаслідок цього політик остаточно зрозумів, що Великобританії війни з гітлерівською Німеччиною не уникнути.

ШАНС ЗМІНИТИ ІСТОРІЮ ЩЕ 1918 РОКУ

Геній Вінстона Черчилля не раз виявлявся у найкритичніші моменти для його країни. Автор книжки виявив безцінні архівні документи, які проливають світло на те, як політик прагнув ще в зародку перемогти більшовицького монстра. Буквально напередодні державного перевороту в царській Росії Вінстон Черчилль одержав звання підполковника і був призначений на посаду командувача 6-го батальйону Королівських шотландських фузилерів (стрільців). У цьому статусі Вінстон Черчилль виношує плани потрапляння у складі американо-англійського експедиційного корпусу на територію Росії, охоплену Громадянською війною. Корпус налічував 29 тисяч англійців і 5 тисяч американців, які 1918 року спочатку звільнили від більшовиків Мурманськ, а згодом і Архангельськ. На жаль, об’єктивні обставини завадили політикові здійснити цю місію.

І знову, як і в попередніх розділах, Боріс Джонсон починає висловлювати цікаві конспірологічні теорії. В одній із них ідеться, скажімо, про таке: якби Черчиллю вдалося взяти гору над більшовиками, виявивши талант полководця в єдиноборстві зі Львом Троцьким — головнокомандувачем Червоної армії, він зміг би... змінити поступ історії. Однак історія, послуговуючись філологічним терміном, не має умовного способу. Мине аж двадцять сім років, і в британського прем’єра знову з’явиться примарний шанс поквитатися з комуністами, яких він в’їдливо прозивав бабуїнами.

ІДЕЯ ОПЕРАЦІЇ «НЕМИСЛИМЕ» ПРОТИ СРСР

Будучи за своїми ідеологічними переконаннями затятим антикомуністом, Вінстон Черчилль болісно сприймав поширення впливу більшовицьких ідей у світі, що підривали, в його розумінні, усталений світовий лад, у якому має панувати демократія західного зразка, а також вільний ринок та приватна ініціатива. А не тоталітарна форма правління і планова економіка, які шляхом нечуваного терору впроваджував у комуністичній імперії Йосип Сталін. Саме його після Гітлера Черчилль вважав потенційним ворогом, що ніс життєву загрозу всій західній цивілізації. У книжці вперше розкриваються архівні документи, які сприймаються як сенсація.

Виявляється, Вінстон Черчилль через два тижні після підписання капітуляції Німеччиною в травні 1945 року дав завдання штабу військового планування розробити план операції під кодовою назвою «Немислиме», за якою збройні сили Об’єднаного Королівства, Сполучених Штатів Америки та боєздатні частини Вермахту мали скеровуватися проти Червоної армії, дислокованої на території звільнених від нацистів східноєвропейських країн. Цим фактично оголошувалась війна Радянському Союзу з непередбачуваними наслідками для всіх учасників майбутнього збройного протистояння. Черчилль, як бачимо, був послідовним як 1918-го, так і 1945 року щодо демонтажу правлячого комуністичного режиму в Росії. Боріс Джонсон наводить у книжці чимало аргументів, чому цей задум Черчиллю реалізувати так і не вдалося.

«ВІНСТОН ЧЕРЧИЛЛЬ ВОЛОДІЄ КРАЩИМ СТИЛЕМ У ПРОЗІ, АНІЖ БУДЬ-ХТО ІЗ СУЧАСНИКІВ»

Вагомою подією в житті Вінстона Черчилля виявилося нагородження його 1953 року Нобелівською премією в галузі літератури. Цій престижній міжнародній нагороді передували десятиліття наполегливої літературної праці. Черчилль написав двотомну біографію про свого батька, а на початку 1920-х років опублікував нову фундаментальну працю — історичну епопею «Світова криза» у п’яти томах, в якій ґрунтовно описано всі значущі події Першої світової війни та участь у них самого автора.

Багатотомне видання було схвально оцінене інтелектуальним істеблішментом Великобританії, а всесвітньо відомий Артур Конан Дойл опублікував рецензію в газеті «Таймс», впевнено заявивши: «Вінстон Черчилль володіє кращим стилем у прозі, аніж будь-хто із сучасників». Вершиною літературної творчості Вінстона Черчилля, як зазначають фахівці, є шеститомна історія про Другу світову війну.

«МОЯ ЛЮБА КЛЕМЕНТИНО»

Складаючи, немов із пазлів, життя людини, якою має пишатися кожен британець, Боріс Джонсон присвятив цілий розділ «Моя люба Клементино» дружині Черчилля, з якою той прожив у щасливому шлюбі 56 років. У них народилося п’ятеро дітей — Діана, Рендольф, Сара, Мері і Мерігольд, до якої доля, на жаль, виявилася невблаганною, і вона померла ще в дитячому віці. Інші нащадки сімейства Черчиллів щасливо дожили до старості, зробивши успішні кар’єри, а головне, не осоромивши славетного роду, коріння якого сягає глибини віків.

Автор стверджує, що жодне особливої ваги рішення Черчилль не приймав, попередньо не порадившись з дружиною — як у питаннях політики, економіки, військової справи, так і в розв’язанні соціальних проблем. Клементина, як твердить у книжці Боріс Джонсон, бувало, навіть підміняла Вінстона, коли той опинявся на лікарняному ліжку, зустрічаючись з представниками ділових кіл та громадськості. Після його смерті на якийсь час вона впала в глибоку депресію. І лише принцип, яким все життя керувався Вінстон Черчилль: змагатися до кінця, незважаючи на жодні обставини, — дав їй сили жити далі, повністю присвятити себе публікуванню численних спогадів про свого знаменитого чоловіка.

ІМ’Я, НАЗАВЖДИ ЗАКАРБОВАНЕ У СВІТОВУ ІСТОРІЮ ЛЮДСТВА

Нинішній рік пам’ятний не лише датою, пов’язаною з днем народження колишнього прем’єр-міністра Об’єднаного Королівства. У червні виповнюється 75 років, як війська союзників — США, Великобританії та Канади, — висадилися в Нормандії, відкривши Другий фронт проти нацистської Німеччини. Так починалася стратегічна операція «Оверлорд», ініціатором проведення якої був і Вінстон Черчилль. Можна лише по-доброму позаздрити британцям у тому, що їм пощастило з таким політиком, чиє ім’я назавжди закарбоване у світову історію людства.