МЕНЮ

Iронічний театр трагічної метафізики

Інна КОРНЕЛЮК
9 березня, 2017 - 17:03
«Чотири короткі п’єси» Федеріко Ґарсія Лорки вперше опубліковано українською

Нещодавно в київському театрі «Сузір’я» відбулося представлення першого українського видання «Чотирьох коротких п’єс» Ф. Ґарсія Лорки («Пульсари»). Переклад українською здійснив Дмитро Дроздовський, перекладач, літературознавець, головний редактор журналу «Всесвіт».

Театралізований формат представлення книжки зініціювала Ірина СТУПКА, директор «Сузір’я», яка запросила до участі студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. Молоді актори під керівництвом Богдана Бенюка зіграли на сцені пасажі з книжки. «Мені приємно, що видання було представлено саме в театрі «Сузір’я», — зазначає Ірина Ступка. — Понад те Дмитро Дроздовський зірвав шквал оплесків після прочитання свого творчого діалогу Перекладача з Автором. Я ж спробую зробити так, аби «Чотири короткі п’єси» звучали на сцені й надалі».

Серед гостей свята був Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, знаний перекладач і дипломат, який у своєму слові побажав молодому колезі з перекладацького цеху не зупинятися і продовжувати збагачувати українську скарбницю перекладів світової класики. «Я не можу порівняти цей переклад і роботу колеги ні з ким із попередників, бо ці твори українською перекладені вперше, — сказав Сергій Борщевський. Щоразу компанія у Дмитра Дроздовського пречудова, до цієї справи долучилися видатні діячі української літератури: Микола Іванов, Юрій Тарнавський, Василь Стус, Микола Лукаш, Михайло Москаленко та інші. А п’єси, які обрав Дмитро, цікаві також як театр малих форм, тож сподіваюся, що вони знайдуть не лише своїх читачів, а й режисерів».

Перекладач Дмитро ЧИСТЯК, викладач кафедри романської філології КНУ ім. Тараса Шевченка, назвав нове видання Ґарсія Лорки, що вийшло друком у видавництві «Пульсари», знаковою подією в українській культурі. «У талановитому перекладі (з ґрунтовною, але не переобтяженою літературознавчою термінологією передмовою автора перекладу) Дмитра Дроздовського постає дивовижний світ молодого, але сформованого письменника — світ хаотично-іронічно-трагічний, але незавершений, а тому — з надією на просвіток, — розповів Дмитро Чистяк. — Розвінчуючи неоромантичні та символістські міфи, сплітаючи філософські та мистецькі коди, автор із животрепетною енергією (недарма Луїс Бунюель порівнював його з вогнем) руйнує віджилі форми матерії і творить із них силою стражденної любові зворушливий театр душ, богів, тіней, тварин і людиськ...»

До видання визначного іспанського поета і драматурга Ґарсія Лорки з його ж ілюстраціями увійшли драми: «Початкове ауто сентиментальне», «Про любов», «Тіні» та «Ієгова». Останні дві п’єси є жанровими пародіями й бурлескними переробками двох перших. За словами Д. Дроздовського, ці філософічні й алегоричні драми належать до метафізичних творів іспанського класика, попри те, що у них так багато іронії. У передмові «Світлом тінь маємо здолати...» автор перекладу висновує, що «назва El primitivo auto sentimental з означеним артиклем підводить до думки про те, що перед нами — приклад гри, чиста алегорія, каркас якої підтримує служіння не святості, а почуттю. Власне, любові, яку захищає Привид Поета: «Це пристрасть, яка починається в сексуальному русі, але сягає небес, що вищі від Бога». Атмосферність, візіонерство, надреалізм того, що відбувається у чотирьох драмах, межує зі сном наяву, галюцинацією, інтуїтивним осягненням речей, які людський розум начебто не здатен зрозуміти.

Драма «Про любов» є продовженням першої. У ній Голубка та Свиня дискутують із приводу найжорстокішої істоти в світі — людини. Свиня люто ненавидить людей, які вбивають тварин, використовують їх задля своїх потреб. Третя драма «Тіні» перегукується з першою, є її символічним продовженням. Тут персонажі потрапляють у дивний сад і жаліються одна одній на ефемерність існування, нудьгу після смерті. Проте поміж них ходить Тінь Сократа, за ним тінню ходить його віра у те, що життя — не злий жарт і що можна знайти шлях до Бога... У четвертій п’єсі на сцені з’являється Ієгова. В Ієгови меланхолійний настрій, бо він щойно повернувся з теплиці, де квітне філософія. Він — Бог у п’єсі, подібний до людини, тільки безсмертний. Надокучливий Людський Голос вигукує йому: «Ти примара! Тебе немає!». Ієгова у драмі читає Канта й не може зрозуміти критику чистого розуму.

Ця книжка буде надзвичайно цікавою для всіх, хто любить інтелектуальну літературу, в якій порушено складні питання про людину і час, любов і жорстокість, волю до життя й поневолення, фізику й метафізику життя. Український читач давно чекав на появу Лорки, який досі не поставав перед нами у такому метафізичному й водночас іронічно-трагічному амплуа.