Фотоісторія окупованого міста

Автори-упорядники – відомий колекціонер, член Національної спілки краєзнавців України Ігор Рукавіцин і доктор історичних наук, професор кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки Криворізького національного університету Віталій Стецкевич. Раритетні фотоматеріали доби окупації було опрацьовано та підготовлено до публікації відомим криворізьким фотомайстром Георгієм Аргуновим, який реставрував пожовклі від часу архівні світлини, фактично надавши їм нове життя. Презентацію було організовано бібліотекою КДПУ.

Включені упорядниками до альбому 207 світлин з приватних німецьких фотоархівів відображають життя Кривого Рогу, окупованого нацистами в роки Другої світової війни. Унікальні фотосвідчення від солдатів і офіцерів німецького Вермахту допомагають відтворити картини маловідомого життя 30-місячного періоду нацистської окупації – з серпня 1941-го по березень 1944 року. Світлини показують переповнений концтабір для радянських військовополонених, напівзруйновані при відступі радянських військ промислові підприємства, а також діючі об’єкти міської інфраструктури, кінотеатр, парки та інші місця культурного дозвілля, де полюбляли бувати німецькі вояки.

Зокрема неабияке зацікавлення викликає зафіксований німцями тогочасний вигляд залізничного вокзалу Кривий Ріг – Головний, що зберігся й донині і став архітектурною пам’яткою, і знаменитої Покровської церкви, де в період німецької окупації було відновлено службу, але в повоєнні роки унікальна культова споруда, на жаль, припинила своє існування. На початку 60-х храм було підірвано за вказівкою атеїстичної радянської влади.

Чимало представлених в альбомі фотознімків з німецьких приватних архівів досить чітко відображають характерний колорит тогочасного далеко не простого окупаційного життя та побуту криворіжців. На світлинах ми можемо побачити людні базари з торговельними рядами і різноманітною місцевою екзотикою. На одній світлині ми бачимо, як через свого перекладача прицінюється до товару якийсь військовий чин, на інших зафіксовані селянки зі своїм нехитрим скарбом, продавець тютюну, сліпі музиканти тощо. На ще одній світлині – група вбого вдягнених людей біля крамниці.

Як видно з оприлюдненого фотоматеріалу, особливо до снаги було солдатам німецького Рейху фотографуватися на фоні криворізької екзотики – крихітних напівземлянок мешканців так званих робітничих селищ, які самі «будівники світлого комуністичного майбутнього» іронічно називали «собачівками» і «випханками». Такий екстремальний побут навіть тодішнім європейцям дійсно видавався надзвичайно екстравагантним явищем. І, звісно, найбільш популярним для німців було дозвілля в оточенні місцевих красунь, що вони залюбки й фіксували на своїх фотоплівках. Безумовно цікавим історичним документом є й представлене в альбомі фото залізничного квитка за маршрутом Кривий Ріг – Берлін – Вісбаден, придбаного буквально за тиждень до звільнення Кривого Рогу радянською армією.

Створена авторами-упорядниками німецького фотоальбому колекція візуальних джерел стане, безумовно, безцінним матеріалом для подальшого наукового опрацювання. Включені до альбому фотоматеріали подані з науковими коментарями професора Віталія Стецкевича українською та німецькою мовами.

Вказуючи на унікальність даного видання, історик зазначає, що подібний досвід був лише у Франції, коли видані світлини солдатів німецького вермахту викликали справжній фурор у французькому суспільстві і в Європі загалом. Яким буде відгук на презентований фотоальбом окупаційних німецьких світлин у Кривому Розі і загалом в Україні, з часом побачимо. Принаймні з огляду на сучасні реалії, коли путінською Росією анексовано український Крим та окуповано частину Донбасу, такий досвід може бути досить показовим.

Автограф від автора-упорядника Ігоря Рукавіцина

«Ви вклали у створення німецького окупаційного альбому чималі кошти й копітку працю, ретельно збираючи потрібний фотоматеріал на різноманітних інтернет-аукціонах тощо. Якщо з часом трапиться нагода видати альбом світлин, зроблених військовими російських окупаційних військ, ви візьметесь за такий видавничий проект?» – запитую наостанок в Ігоря Рукавіцина. На що знаний колекціонер і краєзнавець, на якусь хвилю замислившись, відповів, що має сплинути чимало часу, щоби зважитись на такий крок, бо більш-менш об’єктивне сприйняття подібного фотоматеріалу можливе лише з відстані мирного часу. Тож будемо сподіватися, що цей мирний час для нас таки настане.