«Амбасадор України в Нідерландах»

Зазвичай українці, говорячи про Європу, зосереджуються на Німеччині, Великій Британії, Франції. Втім, не потрібно забувати, що й інші країни володіють вагомим впливом, що показав, наприклад, референдум у Нідерландах про затвердження Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною. Це тільки ще раз підтвердило вагоме значення української дипломатії, зокрема й культурної, в цій країні. На щастя, Україна має своїх культурних амбасадорів у Нідерландах. Одна з них — перекладачка Ірина КОВАЛЬ, яка знайомить українських дітей з творами нідерландських авторів, а нідерландців — з правдивою інформацією про Україну. Нещодавно пані Ірину було внесено до бази перекладачів з нідерландської/фламандської Фламандського літературного фонду. Які переваги це надає? Чим цікава нідерландська література? Що саме здійснюється для того, щоб популяризувати Україну в Нідерландах? Відповіді на ці та інші питання — дізнайтеся в інтерв’ю.

«ПЕРЕКЛАДАТИ Я ПОЧАЛА ПІД ЧАС ЄВРОМАЙДАНУ»

— Як обрали нідерландську мову для вивчення?

— Я з двадцяти років постійно мешкаю в Нідерландах, приїхала сюди після закінчення четвертого курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка і отримала тут магістерський ступінь, а пізніше захистила дисертацію. Мій чоловік — нідерландець, тож нідерландською я говорю вільно, і постійно перебуваю в нідерландськомовному середовищі.

— Коли почали перекладати та якою була перша книжка?

— Перекладати я почала під час Євромайдану. Тоді в Нідерландах катастрофічно бракувало інформації про Україну і про події, які відбувалися. Більшість європейських кореспондентів писали новини про Україну, перебуваючи в Москві, а в Києві фактично не було представництв іноземних медіа. Тоді українці в Нідерландах почали об’єднуватися, щоб якось цьому протистояти, щоб доносити правду до нідерландців. Ми намагалися писати спростування, зверталися до преси, пропонували давати інтерв’ю. Кажу «намагалися», бо зацікавленості до нас було мало, здебільшого наші листи ігнорували. Оскільки я вільно говорю і, що найголовніше, пишу нідерландською (і можу попросити чоловіка про всяк випадок вичитати мої тексти), мене почали дедалі частіше просити перекладати листи до преси, інтерв’ю українських громадських діячів, анонси подій і т.д. До того ж я також перекладала деякі статті в нідерландських медіа для українських видань, наприклад, «Європейської правди».

А художню літературу перекладаю з 2016 року. Тоді до моєї хорошої знайомої в Нідерландах звернулося видавництво «Кальварія» з проханням допомогти їм знайти перекладачів з нідерландської. Я виконала тестове завдання, воно пройшло експертну оцінку в Нідерландському літературному фонді, і мій переклад схвалили. Так 2017 року вийшла перша перекладена мною книжка «Усі тварини живі та вільні» Марікен Йонгман. Відтоді я вже переклала вісім книжок, п’ять з яких уже вийшли і ще одна готується до друку, зараз уже працюю над дев’ятою.

«НІДЕРЛАНДСЬКА ЛІТЕРАТУРА МАЛОВІДОМА В УКРАЇНІ»

— Як почалася історія з книжкою «Мій братик мумія і золотий скарабей»? Наскільки популярною вона є в Нідерландах? І чому, на вашу думку?

— Напевне, моя перекладацька кар’єра і завершилася б тою єдиною книжкою, яку я переклала для «Кальварії», якби не моє велике бажання перекладати і одна прекрасна людина — пан Іван Малкович.

Нідерландська література маловідома в Україні, відповідно, перекладають з нідерландської мало. Однієї перекладеної книжки, звісно, мало, щоб заявити про себе як перекладачку. Проте мені дуже сподобалося перекладати, тож я вирішила самостійно перекласти якусь популярну нідерландську дитячу книжку і запропонувати її українським видавництвам.

Моєю мрією була співпраця з видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га», я велика прихильниця Віктора Морозова і його перекладу «Гаррі Поттера». Подруга-нідерландка запропонувала серію про мумію Думмі — десятирічного сина фараона на ім’я Дарвіші Ур-Атум Мсамакі Мінкхаб Ісхак Ібоні, який чотири тисячі років тому помирає в Стародавньому Єгипті, а в наш час оживає завдяки могутньому амулету й удару блискавки та потрапляє в родину свого нідерландського ровесника, звичайного нідерландського хлопчика Хооса Хутца. Ця серія дуже популярна в Нідерландах, уже вийшло 11 книжок про пригоди Думмі в сучасних Нідерландах і преквел (передісторія) про його життя в Стародавньому Єгипті. Тож я переклала першу книжку й написала панові Івану Малковичу, хоча не була особисто з ним знайома.  В «А-ба-ба-га-ла-ма-зі» вже вийшли перші три книжки з цієї серії, і плануються наступні.

Серія ця насамперед надзвичайно дотепна і водночас дуже реалістична, в усі пригоди, які переживають Думмі з Хоосом, дуже легко повірити. Крім цього, вона ще дуже щира і зворушлива, наприклад, коли Думмі сумує за своїми батьками або Хоос страждає від того, що його найкращий друг є мумією, і мріє його вилікувати. Після виходу книжки читачі писали мені, що сміються і плачуть разом з героями. Я думаю, в цьому секрет популярності цієї серії.

— А як склалося з «Сем і Джулія в театрі»? Чому обрали саме цю книжку, про що для вас ця історія? Принагідно хотіла ще запитати, наскільки популярним є такий тип ілюстрацій у книжках? Це новий тренд чи особливість видання?

— Перекласти цю книжку мені запропонувало інше знакове українське видавництво — «Видавництво Старого Лева». Раніше вони вже видали її першу частину, в перекладі Оксани Сеничак, а другу запропонували мені. Ця серія також дуже особлива. Її авторка, Каріна Схапман, мріяла написати дитячу книжку, але не знала, про що саме. Тоді вона пригадала, що в дитинстві дуже любила книжечку про мишачий дім і вирішила спробувати побудувати його власноруч. Вона почала збирати порожні коробки з-під апельсинів і клеїти їх докупи, щоб створити кімнати, а тоді почала устатковувати їх власноруч виробленими меблями з пап’є-маше і шити самих героїв. Меблюючи кімнати, вона водночас придумувала історії про те, хто там житиме. Тож Мишачий дім справді існує, і його можна побачити в Публічній бібліотеці Амстердама. Сьогодні Каріна разом зі своїми дітьми має цілу студію, в якій вони створюють усе, пов’язане з Мишачим домом.

СУБСИДІЇ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ НА ПЕРЕКЛАДИ З НІДЕРЛАНДСЬКОЇ

— Які ще книжки ви хотіли б перекласти? І чи надає відзнака більше можливостей для цього?

— Насправді занесення до бази перекладачів Фламандського літературного фонду не є відзнакою як такою, ця база містить багато перекладачів із нідерландської на різні мови. Серед перекладачів на українську до мене в цю базу вже були занесені Наталя Карпенко і Оксана Смерек. Радше це підтвердження якості моїх перекладів, що для мене, за відсутності професійної перекладацької освіти (за освітою я насправді хімік), є великим досягненням. Основною перевагою занесення до бази є те, що українські видавництва можуть відтепер отримати субсидію від Фламандського і Нідерландського літературних фондів на мої переклади. Це частково зменшує витрати видавництв на видання нідерландської і фламандської літератури в Україні.

Що стосується книжок, які мені хотілося б перекласти, то в мене є багато ідей. Зокрема, хотілося б перекласти деякі з книжок Барта Моєрта (Bart Moyeaert), фламандського автора, який 2019 року отримав премію Астрід Ліндгрен — престижну міжнародну премію в галузі дитячої літератури. Ще мені дуже хотілося б познайомити маленьких українських читачів з серією дитячих книжечок про кроленя Nijntje (вимовляється Найнч’є, це скорочення від слова «кроленя» — «konijntje»), яку написав і проілюстрував Дік Бруна. На цій серії виросло вже дуже багато поколінь нідерландських дітлахів, і це кроленя таке популярне, що вже стало одним із символів Нідерландів, у нього є власний музей і йому навіть ставлять пам’ятники. 

Ще одна книжка, переклад якої в мене вже, власне, готовий і яку мені дуже хотілося б побачити виданою в Україні — це автобіографічний роман Рея Клуна «Приходить жінка до лікаря» про боротьбу з раком його молодої дружини і його особисту боротьбу з прийняттям ситуації. Ця книжка стала бестселером у Нідерландах, і її вже перекладено на 31 мову світу. Вона дуже непроста і контроверсійна, але водночас дуже життєствердна і змушує глибоко замислитися.

«КУЛЬТУРНІ МОСТИ»

— У чому, на вашу думку, причина невеликої представленості нідерландської літератури на українському ринку? Як думаєте, які книжки могли б стати «культурним мостом» між нідерландською літературою та українською?

— Я думаю, що цьому є кілька причин. Насамперед Нідерланди — маленька країна, нідерландська мова відносно малопоширена, і перекладачів з неї на українську не так багато. Водночас Україна так само маловідома в Нідерландах, тому нідерландські видавництва не займаються промоцією своїх книжок в Україні, і українським видавництвам непросто дізнатися про цікаву нідерландськомовну літературу. По-друге, в наш час видання книжок для українських видавництв є великим фінансовим ризиком, тому багато видавництв віддають перевагу відомим, переважно англомовним, бестселерам, які вже прогриміли в світі, і є шанс, що вони добре продаватимуться в Україні.

У Нідерландах наразі багато чудових сучасних авторів — на всі смаки: від філософської літератури до детективів і трилерів. Тут також багато прекрасної дитячої літератури. Я дуже рада, що в планах «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» є інші книжки Тоски Ментен — авторки «Мого братика мумії». «Видавництво Старого Лева» теж планує видати кілька нідерландських дитячих книжок, та поки що не розкриватиму всіх задумів.

РОСІЙСЬКЕ ЛОБІ В НІДЕРЛАНДАХ

— Що нідерландці знають про українців? Після Євромайдану ви брали участь у різних заходах, були культурним амбасадором України. Які питання вам ставили? Як нідерландці сприймають події, що відбуваються в Україні?

— Звісно, це лише моя особиста думка, і, можливо, не всі з нею погодяться. Втім, моє враження таке, що насправді Україна залишається доволі маловідомою для нідерландців. Нідерландці середнього й старшого віку вчилися в школі ще за часів Радянського Союзу і звикли сприймати все на схід від Польщі як одну велику Росію. Схоже ставлення тут, до речі, і до балканських країн.

Також так склалося, що Нідерланди історично мали багато зв’язків з Росією — всі, певно, чули про Петра І, який катався на ковзанах у Амстердамі. За часів Євромайдану проросійське лобі було дуже сильним, інформація про Україну була дуже викривленою, Євромайдан подавався як протести виключно через бажання українців вступити до Євросоюзу. Також дуже багато негативу було під час підготовки до референдуму про ратифікацію Угоди про асоціацію з Євросоюзом. У новинах Україна здебільшого подавалася як бідна корумпована країна, фактично така собі бананова республіка, якій у Євросоюзі не місце.

Фундація «Українці в Нідерландах» провела тоді дуже велику роботу, на їхнє запрошення до Нідерландів приїжджали українські політики, журналісти, які виступали перед нідерландцями; українці роздруковували й поширювали листівки у великих містах, агітували голосувати «за» друзів і знайомих. Та результати по країні все одно були невтішними, референдум був визнаний як такий, що відбувся, і більшість проголосувала негативно.

Що стосується нинішньої ситуації, то, думаю, більшість нідерландців таки зрозуміла роль Росії як агресора, особливо після збиття МН-17, проте повного розуміння ситуації в них, на мою думку, немає. Зокрема, популярною тут є теза, що в «конфлікті» винні обидві сторони, окремі люди щиро вірять у те, що в Україні дискримінують російськомовне населення, і що громадяни Криму продемонстрували своє волевиявлення на референдумі. Тож роботи залишається багато.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

— Ви співпрацюєте з фундацією «Українці в Нідерландах» та українським посольством у Нідерландах. Що ще здійснюється для поширення знань про Україну?

— Фундація «Українці в Нідерландах» у співпраці з українським посольством проводить багато заходів для популяризації України; зокрема, вони вже організували і успішно провели чимало конференцій, наприклад, «Спадщина Голодомору в Україні: від постгеноцидального до громадянського суспільства», конференцію українських міжнародних шкіл, день Пам’яті депортації кримських татар. Ще вони регулярно організовують майстер-класи — з писанкарства, ліпки вареників, проводять українські свята, запрошують до Нідерландів українських артистів, наприклад, ONUKA чи «Один в каное». Завдяки їм у Нідерландах також були показані такі знакові українські фільми, як «Хайтарма» Ахтема Сеїтаблаєва чи «Геймер» Олега Сенцова. Також вони щороку беруть участь у Фестивалі посольств у Гаазі, де представляють українську кухню і народне мистецтво.

— Як би ви схарактеризували українську громаду в Нідерландах? Які заходи організовуються? Чи є підтримка українських шкіл?

— Нині в Нідерландах працює шість українських шкіл, практично в усіх великих містах — Амстердамі, Гаазі, Роттердамі, Гронінгені, Ейндговені та Утрехті. Більшість з них були засновані після Євромайдану фундацією «Українці в Нідерландах». Вони також організовують багато заходів для української громади — запрошують українських артистів, відзначають українські свята, організовують спільні зустрічі, пікніки, майстер-класи. Також у Нідерландах діють п’ять українських церков.