Взагалі, але більше - зокрема
ТЕЛЕГРАФНА РИЛІКА
Костянтин РИЛЬОВ, "День"
Стан
Я впіймав себе на тому, що весь час щось бурмочу. Прислухався - матюк. Докотився.
* * *
Пішли кровожерливі розмови про карате, конг-фу й у-шу. Інтелігентні люди розповідали один одному, як вони страшенно битимуть жлобів.
* * *
Остання порада адвоката підзахисному, справу якого про перехід вулиці в недозволеному місці він довів до розстрілу: "Почнуть палити - пригнися!"
* * *
Я не вірю у відсутність почуття гумору у нашого сусіда, хоч би тому, що, сідаючи в ліфт на першому поверсі, він спитав:
- Вам угору?
* * *
Що за світ?! Де не з'явишся з криком: "Жлоби!" - всі обертаються.
* * *
Неможливо бути приємним для всіх, як, наприклад, тепла літня ніч.
* * *
"Задовбав!" - сказало дерево дятлові.
Діловий
- Чому не вітаєшся, Олег?
- Я зараз зайнятий.
* * *
"Я знаю слова, - сказав екстрасенс, - що мають велику енергетичну силу". "Я їх теж знаю..." - подумав я і почервонів.
Простота
Простота не завжди гірше за крадіжку. Свята, наприклад. У буфеті продавалися сосиски, пельмені й вареники. Останні дві страви закінчилися. Питання продавщиці, яке дихає простотою:
- Залишилися лише сосиски. Вам що?
Не менш проста відповідь клієнта:
- Пельмені.
Ось вона простота, взаємна, як кохання.
У рідні пенати
Підлога у знайомих щербата. Перебуваючи в них у гостях, я скинув капці, щоб "ніжки подихали". І тут же загнав скабку. Краще б вони задихнулися!
Витягли цей шматок дерева лише в лікарні. Повернув я його господарям у коробочці з урочистим написом: "Я повертаю ваш паркет!".
* * *
У компанії мені дуже пасує рядок з пісні Андрія Макаревича: "Как трудно сделать так, чтоб я молчал..."
* * *
- Помираю.
- Нам вас буде бракувати.
- А як мені вас ТАМ бракуватиме!
Аргумент
(грубо кажучи)
- Якщо я буду вибачатися за кожний свій вислів - це буде моїм основним зайняттям, козли смердючі!
Метаморфози
- Подайте мені, будь ласка, плащ.
- Сірий?
- Так, колишній білий.
- Майбутній - чорний.
- Чим далі - тим елегантніше.
Про тлінність
Довелося закомпостувати талончик. А то б він, бідолашний, все одно від старості розсипався...
Батьківщині присвячується
Багато хто у нас неабияк стурбований: як би чого не вийшло. Заспокійтеся, у вас і так нічого не виходить.
* * *
Заходжу до громадського туалету - жінка в темній сукні руки миє. Що за чортівня? Йду до сусіднього - й там баби! Повертаюся, обертається вона - священик. Так що не чортівня, а, дякувати Богу, навпаки.
* * *
Я думаю, стародавнім римлянам стало б соромно, якщо вони дізналися б, як у нас огидно працює їхній водопровід.
* * *
Учора я їв оселедця з тортом. І нічого. Шлунок спрацював нормально. Тільки дуже здивувався.
* * *
Дівчина ритмічно плямкала жувальною гумкою під стукіт коліс електрички. Причому, коли звуки співпадали, коліс було не чутно.
* * *
Людина відчайдушної сміливості - міг годинами стояти на кришці каналізаційного люка.
* * *
Поїзд вповзав у ранок, як черв'як в яблуко.
* * *
Він плював на всіх. Друзям діставалося більше. Вони ближче.
Таємничий зв'язок
Невідомо чому, поява мішені "кабан", що біжить, його жахливо збуджувала...
Епіграма
Аспірант Сергій написав епіграму на аспірантку Іринку, в якій були такі примітні рядки:
"Ірина, ти зірка науки,
Екзюпері ти наших днів!".
Здивовані таким порівнянням, ми спитали в нього: "А чому Екзюпері все-таки?". "Ну, як же, - відповів Сергій, - невже не знаєте чоловіків П'ера і Марію Екзюпері?!"...
* * *
Надмогильний напис: "Спи спокійно, дорогий друг. Ти не в сейсмічній зоні".
Реакція
Дівчина постійно гмукала, читаючи в метро якусь книжку. Іноді вона оглядала сусідів, нібито запрошуючи їх посміятися також. "Зощенко, Гашек, Джером?.." - гадав я, мучачись від цікавості.
Нарешті, зібравшись виходити, вона закрила книжку, і на обкладинці великими чорними буквами вишикувалася назва - "Зубопротезування".
* * *
У вас такий піднесений настрій, як у партизан, які нещодавно завалили поїзд.
* * *
Коли хвалять - не перебивайте.
* * *
Не смійся над чужими почуттями, якщо немає своїх.
* * *
Промучившися ніч, я зрозумів, що комарик спускався з небес, як ангел-хранитель, лише для Цокотухи. На жаль, зараз у його руці не горів маленький ліхтарик. Легше було б прибити.
Стан
Я впіймав себе на тому, що весь час щось бурмочу. Прислухався - матюк. Докотився.
* * *
Пішли кровожерливі розмови про карате, конг-фу й у-шу. Інтелігентні люди розповідали один одному, як вони страшенно битимуть жлобів.
* * *
Остання порада адвоката підзахисному, справу якого про перехід вулиці в недозволеному місці він довів до розстрілу: "Почнуть палити - пригнися!"
* * *
Я не вірю у відсутність почуття гумору у нашого сусіда, хоч би тому, що, сідаючи в ліфт на першому поверсі, він спитав:
- Вам угору?
* * *
Що за світ?! Де не з'явишся з криком: "Жлоби!" - всі обертаються.
* * *
Неможливо бути приємним для всіх, як, наприклад, тепла літня ніч.
* * *
"Задовбав!" - сказало дерево дятлові.
Діловий
- Чому не вітаєшся, Олег?
- Я зараз зайнятий.
* * *
"Я знаю слова, - сказав екстрасенс, - що мають велику енергетичну силу". "Я їх теж знаю..." - подумав я і почервонів.
Простота
Простота не завжди гірше за крадіжку. Свята, наприклад. У буфеті продавалися сосиски, пельмені й вареники. Останні дві страви закінчилися. Питання продавщиці, яке дихає простотою:
- Залишилися лише сосиски. Вам що?
Не менш проста відповідь клієнта:
- Пельмені.
Ось вона простота, взаємна, як кохання.
У рідні пенати
Підлога у знайомих щербата. Перебуваючи в них у гостях, я скинув капці, щоб "ніжки подихали". І тут же загнав скабку. Краще б вони задихнулися!
Витягли цей шматок дерева лише в лікарні. Повернув я його господарям у коробочці з урочистим написом: "Я повертаю ваш паркет!".
* * *
У компанії мені дуже пасує рядок з пісні Андрія Макаревича: "Как трудно сделать так, чтоб я молчал..."
* * *
- Помираю.
- Нам вас буде бракувати.
- А як мені вас ТАМ бракуватиме!
Аргумент
(грубо кажучи)
- Якщо я буду вибачатися за кожний свій вислів - це буде моїм основним зайняттям, козли смердючі!
Метаморфози
- Подайте мені, будь ласка, плащ.
- Сірий?
- Так, колишній білий.
- Майбутній - чорний.
- Чим далі - тим елегантніше.
Про тлінність
Довелося закомпостувати талончик. А то б він, бідолашний, все одно від старості розсипався...
Батьківщині присвячується
Багато хто у нас неабияк стурбований: як би чого не вийшло. Заспокійтеся, у вас і так нічого не виходить.
* * *
Заходжу до громадського туалету - жінка в темній сукні руки миє. Що за чортівня? Йду до сусіднього - й там баби! Повертаюся, обертається вона - священик. Так що не чортівня, а, дякувати Богу, навпаки.
* * *
Я думаю, стародавнім римлянам стало б соромно, якщо вони дізналися б, як у нас огидно працює їхній водопровід.
* * *
Учора я їв оселедця з тортом. І нічого. Шлунок спрацював нормально. Тільки дуже здивувався.
* * *
Дівчина ритмічно плямкала жувальною гумкою під стукіт коліс електрички. Причому, коли звуки співпадали, коліс було не чутно.
* * *
Людина відчайдушної сміливості - міг годинами стояти на кришці каналізаційного люка.
* * *
Поїзд вповзав у ранок, як черв'як в яблуко.
* * *
Він плював на всіх. Друзям діставалося більше. Вони ближче.
Таємничий зв'язок
Невідомо чому, поява мішені "кабан", що біжить, його жахливо збуджувала...
Епіграма
Аспірант Сергій написав епіграму на аспірантку Іринку, в якій були такі примітні рядки:
"Ірина, ти зірка науки,
Екзюпері ти наших днів!".
Здивовані таким порівнянням, ми спитали в нього: "А чому Екзюпері все-таки?". "Ну, як же, - відповів Сергій, - невже не знаєте чоловіків П'ера і Марію Екзюпері?!"...
* * *
Надмогильний напис: "Спи спокійно, дорогий друг. Ти не в сейсмічній зоні".
Реакція
Дівчина постійно гмукала, читаючи в метро якусь книжку. Іноді вона оглядала сусідів, нібито запрошуючи їх посміятися також. "Зощенко, Гашек, Джером?.." - гадав я, мучачись від цікавості.
Нарешті, зібравшись виходити, вона закрила книжку, і на обкладинці великими чорними буквами вишикувалася назва - "Зубопротезування".
* * *
У вас такий піднесений настрій, як у партизан, які нещодавно завалили поїзд.
* * *
Коли хвалять - не перебивайте.
* * *
Не смійся над чужими почуттями, якщо немає своїх.
* * *
Промучившися ніч, я зрозумів, що комарик спускався з небес, як ангел-хранитель, лише для Цокотухи. На жаль, зараз у його руці не горів маленький ліхтарик. Легше було б прибити.