«Серце Оксани»

Цар Ох, Оксанка та її братики, а ще — Сонце, Місяць, Зірки, Жуки, Гриби, Вітер та Мавки... Наступної неділі, 8 листопада, у Львівській національній філармонії представлять казку-оперу Стефанії Туркевич-Лукіянович, і це буде прем’єра, як мовиться, три в одному.

Анонсуючи оперу, у філармонії з посиланням на мистецтвознавицю Стефанію Павлишин, зазначають, що Стефанія Туркевич (1898, Львів -1977, Кембридж) офіційно визнана першою українською жінкою-композиторкою і що у роки СРСР її роботи були під забороною.

Опера «Серце Оксани» написана 1960 року у Кембриджі, де композиторка проживала з чоловіком. Твір ставився як композиція на зібранні українців у Канаді і ніколи не виконувався в Україні. Про це «Дню» розповів постановник вистави Олег ОНЕЩАК, розмова з яким — трохи згодом.

А перед тим варто зазначити, що партитура потрапила до Львова завдяки оцифруванню рукописів Стефанії Туркевич-Лукіянович, про що подбала родина композиторки та подружжя Гуньків. Варто сказати й про те, що постановка у філармонії здійснюється за сприяння Львівської міської ради — «Серце Оксани» перемогло у конкурсі ЛМР «Фокус на культуру».

Вистава багатофігурна. У ній беруть участь понад 60 артистів, більшість з яких — діти. Задіяні у постановці септет (інструментальна група із семи солістів) Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії, вісім солістів, дитячо-молодіжний камерний хор «Жайвір» і балетна школа-театр L.Stage. Диригент — Сергій Хоровець. Балетмейстер — Вікторія Ткач. Художники — Олександра Нагірна та Наталя Сало.

«Серце Оксани» — це історія про Оксанку та її братиків — неслухняних Романа і Влодка, яких забрав Цар Ох. До кого Оксанка звертається по допомогу, аби розшукати братиків, та про інші тонкощі не тільки сюжету, а й репетиційного періоду, розпитую режисера Олега ОНЕЩАКА, а він — актор Театру ім. Леся Курбаса, керівник напряму театру у «Школі вільних і небайдужих» та засновник Львівської галереї сценографії. А перше моє запитання стосується того, як працюється саме на сцені філармонії і таким великим складом, де більшість — діти? 

— Нам легко, — говорить Олег Анатолійович, — бо команда дібрана добра. Всі включені у процес і працюють на результат. І філармонія нам усіляко сприяє. Звичайно, це не театральна сцена. Є нюанси. Але потроху воно все докупки складається.

— Ви ж не маєте досвіду постановки оперних вистав?

— Не маю. Спочатку навіть відмовлявся від цієї роботи... Є музика, яка багато на що впливає і багато чого вирішує. Якщо у драматичному творі якусь сцену можна «розтягнути» або додати щось етюдно, щоби вона була довшою, то тут так не виходить — все підпорядковано музиці. Але, попри це, я що далі, то більше вишукую можливостей додавати, додавати й додавати у ту музичну канву.

— Скільки часу триває робота?

— Ми спочатку працювали зі співаками, а вже з жовтня долучили балет.

— Терміни доволі стислі...

— Так. Але, повторюю, всі включені у процес, всі — професійні, тому у нас усе добре! Всі задіяні у процесі відкриті до пропозицій і дуже гнучкі.

— А як даєте собі раду із тим, що у виставі — до півсотні дітей і діти ті — різного віку?

— Є в нас 5 — 6-річні діти, які танцюють Грибів і Жуків. Є трошки старші діти, 10-літні, — це Мавки лісові. Є й старші дівчатка, які танцюють на пуантах, — Зірки. І так само — хор (двадцять дітей).   

— Наскільки діти гнучкі до жанру «опера»?

— З ними багато працюють їхні керівники, з якими ми попередньо все обговорюємо. А загалом можу сказати, що діти — відкриті і грайливі. І, звісно, добре технічно працюють. Щодо хору, то він у нас увесь час присутній на сцені, і ми додаватимемо їм дії — вони у нас будуть Кущами і Деревами. І це ж хор «Жайвір»! Його керівник пані Наталя Чмир-Козяр — дуже ігрова й емоційна жінка, і вихованці її такі ж. І готові до співпраці. Отакий у нас нестатичний хор. Я бачу, що їм — цікаво! Вони тихенько і досить поважливо сидять на репетиціях, витримують усі години. Тому отак — поки що тьфу-тьфу. (Сміється). Рухається воно, як на мене, все легко і спокійно.

— А що з оргАном, який є на сцені? Чимось закриватимете його?

— Він у нас теж буде деревом. І ще хочу зазначити про таке. Я достатньо багато працюю з дітьми і хочу наголосити, що в нас отакого, стандартно зрозумілого і дитячого, не буде.

— Про що йдеться?

— У нас не буде Котиків, Мишок... Тобто Грибів як грибів, Жуків як жуків... Не буде отакого прямого «Це вийшов Грибок. А це — Жучок». Даватимемо натяк, певний образ.

— Тобто дітям потрібно буде вмикати уяву?

— Так. І я на всі сто відсотків переконаний, що дітям такий показ є набагато цікавіший, ніж пряме бачення персонажа. Це не буде таке «символічне-символічне», але образність буде.

— На яку вікову категорію глядачів розраховуєте?

— Від п’яти — шести років.

— Цей твір саме як опера ніде не був поставлений...

— Так. У нас — перша прем’єра. Насправді, це — дуже добра ідея нашої філармонії. Тому я на це й погодився. Бо теж маю двох дітей і хочу, щоби вони мали можливість дивитися дитячу оперу. Бо, крім «Білосніжки» і «Лускунчика», дітям нічого не пропонують. А вони мають розуміти цю «мову» і навчитися сприймати таку, оперну, форму. Сподіваюся, це — не остання така постановка у нашій філармонії. І ми всі дуже переживаємо за те, яким воно вийде, це втілення — разом із костюмами та декораціями.

Тривалість вистави «Серце Оксани» — трохи більше години. Перерва не передбачена. Перших показів буде два — о 13. 00 та о 16.00.

Опера-казка» також транслюватиметься на офіційних YouTube-каналі філармонії та на Facebook-сторінці Львівської національної філармонії.

Втілювачі проєкту кличуть на прем’єру — обіцяють хепі енд і навіть весілля. Цікаво, хто кого бере заміж? То перегляньте виставу.