Результат 10-річних досліджень

Вийшло друком перше комплексне видання про традиційні жіночі прикраси на Закарпатті

Днями в Ужгороді вийшло друком надзвичайно гарне та цікаве видання: «Жіночі прикраси з бісеру на Закарпатті». Його автор — директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кандидат історичних наук Василь КОЦАН.

Матеріали, які були використані під час написання книги, автор збирав під час експедицій та наукових відряджень упродовж десяти років. Видання є продовженням серії публікацій музею, що знайомлять поціновувачів народного мистецтва з його окремими збірками. «Робота з підготовки книги тривала понад три місяці. Маючи чималий фактологічний та ілюстративний матеріал, ми вирішили подати його у вигляді науково-популярного альбому-каталогу. Видання містить кольорові фотоілюстрації традиційних народних та авторських жіночих прикрас з бісеру із фондової збірки ужгородського скансену. До видання також увійшли матеріали зі збірок Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького, Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького у Львові, Регіонального музею етнографії сіл пониззя р. Тереблі у селищі Буштино Тячівського району, Ясінянського та Великобичківського історико-краєзнавчих музеїв. Текстову та альбомну частини супроводжують чорно-білі світлин кінця ХІХ — середини ХХ ст., що демонструють жінок в традиційному народному вбранні, до комплекту якого входять прикраси з бісеру», — розповів «Дню» автор, кандидат історичних наук Василь Коцан.

У альбомі представлено традиційні взірці виробів з бісеру долинян, гуцулів, бойків і лемків Закарпаття. Окрема увага акцентується на авторських виробах — силянках і намисті Ірини Куцик, Меланії Балаж, Марії Купарь, Ольги Ловги та Вікторії Симкович. Це перше комплексне видання про традиційні жіночі прикраси на Закарпатті. У загальноукраїнському контексті подібні праці вже публікувались. Зокрема, варто виділити роботи Олени Федорчук та Ганни Врочинської.

«Що стосується художньої форми і орнаменту прикрас, їх назви і способи носіння в різних районах краю подібні та мають загальноукраїнський характер. Водночас вироби з бісеру долинянок, гуцулок, бойкинь та лемкинь Закарпаття мали ряд локальних особливостей. Вони диктувались доступністю матеріалу та традиціями орнаментального мистецтва. Так, в селах верхів’я р. Боржави поширилось намисто з дутого скла, так звані дьондьовані пацьорки», — поділився дослідженнями пан Василь. 

Ужгородський скансен висловлює щиру подяку фотографу Сергію ГУДАКУ, видавництву Олександри Гаркуші, а також усім, хто долучився до підготовки цього видання. Воно надзвичайно цікаве як для етнографів й мистецтвознавців, та й для всіх поціновувачів історії.

Результат 10-річних досліджень

Результат 10-річних досліджень

Вийшло друком перше комплексне видання про традиційні жіночі прикраси на Закарпатті

Днями в Ужгороді вийшло друком надзвичайно гарне та цікаве видання: «Жіночі прикраси з бісеру на Закарпатті». Його автор — директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кандидат історичних наук Василь КОЦАН.

Матеріали, які були використані під час написання книги, автор збирав під час експедицій та наукових відряджень упродовж десяти років. Видання є продовженням серії публікацій музею, що знайомлять поціновувачів народного мистецтва з його окремими збірками. «Робота з підготовки книги тривала понад три місяці. Маючи чималий фактологічний та ілюстративний матеріал, ми вирішили подати його у вигляді науково-популярного альбому-каталогу. Видання містить кольорові фотоілюстрації традиційних народних та авторських жіночих прикрас з бісеру із фондової збірки ужгородського скансену. До видання також увійшли матеріали зі збірок Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького, Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького у Львові, Регіонального музею етнографії сіл пониззя р. Тереблі у селищі Буштино Тячівського району, Ясінянського та Великобичківського історико-краєзнавчих музеїв. Текстову та альбомну частини супроводжують чорно-білі світлин кінця ХІХ — середини ХХ ст., що демонструють жінок в традиційному народному вбранні, до комплекту якого входять прикраси з бісеру», — розповів «Дню» автор, кандидат історичних наук Василь Коцан.

У альбомі представлено традиційні взірці виробів з бісеру долинян, гуцулів, бойків і лемків Закарпаття. Окрема увага акцентується на авторських виробах — силянках і намисті Ірини Куцик, Меланії Балаж, Марії Купарь, Ольги Ловги та Вікторії Симкович. Це перше комплексне видання про традиційні жіночі прикраси на Закарпатті. У загальноукраїнському контексті подібні праці вже публікувались. Зокрема, варто виділити роботи Олени Федорчук та Ганни Врочинської.

«Що стосується художньої форми і орнаменту прикрас, їх назви і способи носіння в різних районах краю подібні та мають загальноукраїнський характер. Водночас вироби з бісеру долинянок, гуцулок, бойкинь та лемкинь Закарпаття мали ряд локальних особливостей. Вони диктувались доступністю матеріалу та традиціями орнаментального мистецтва. Так, в селах верхів’я р. Боржави поширилось намисто з дутого скла, так звані дьондьовані пацьорки», — поділився дослідженнями пан Василь. 

Ужгородський скансен висловлює щиру подяку фотографу Сергію ГУДАКУ, видавництву Олександри Гаркуші, а також усім, хто долучився до підготовки цього видання. Воно надзвичайно цікаве як для етнографів й мистецтвознавців, та й для всіх поціновувачів історії.