РЕФОРМИ ПРИРОДИ НАШИХ ЖІНОК НЕ ЗЛАМАЮТЬ
Де в нас народ в основному товчеться? Звичайно, на базарах. Фабрики з НДІ "відпочивають". Отже, вриваємося на ринок. На перше ж запитання: "Чи не вважаєте ви, що українські красуні схильні до повноти?" Пані відповіла: "Ображаєте! А я тут причому? Я шо товста?!!" - "Гарна..." - "Тоді, гаразд".
Красу - не продають
Пані Ірина швидко освоїлася і продовжила "русланописанську" лінію поведінки.
- Я ніколи не відчувала ніяких комплексів. І почувалася завжди чудово.
- А компліменти які від чоловіків любите?
-Різні.
- Наприклад, ямочки у вас на щоках - ахнеш.
- Само собою.
- А подруги з милими усмішками вам ніколи не радили: "Люба, непогано було б тобі скинути кілограмчиків із двадцять. З'явилася б якась витонченість..."
- Не радили. Бо в мене майже немає подруг. Я чоловікам більше довіряю. І люблю їх.
- А фотомоделлю стати або манекенницею? Нині стають модними покази мод для повненьких дівчат.
- Ні. Не хочу цим займатися. Це якась розпродаж краси. Я оселедцями торгую. А красу - не продаю!
Марія Дмитрівна та її особисте ставлення
Гаразд. На крилах успіху ми стрімко летимо до іншого базару і тут же впираємося в опасисте тіло величезної червонощокої бабулі. Вона гучно кричала: "Купуйте шоколадки-медальки, на ялинки для дітей чіпляти. Коштує недорого, радості - вагон".
- А ось ми до вас із газети... - стали ми "під'їжджати".
- Шо, за спекуляцію мене "брати" будете?
- Ми будемо вас "брати" за чарівливість.
- Та, яка там чарівливість. От раніше - було... Хоч і тоді банда комуністів-засранів жити не давала і тепер... - відхилилася вона в бік політики...
- Ми, власне, спитати: як вам вдалося зберегти таку чудову повну статуру?
- Взагалі-то, я вважаю, що всі товсті - це пузаті свині. Але це моя така думка.
Ось-тобі й на!
- А як же ви самі, Маріє Дмитрівно (ми вже подружилися навік).
- А я, коли працювала на шкідливому виробництві на заводі "Вулкан" у цеху гарячого пресування - тонка була, як балерина. Це я вже щас. Жеру, напевно, багато. От за 46 років праці заслужила право... спекулювати соняшниковою олією і шоколадом...
- Так ви вважаєте, що серед повних немає симпатичних?
- Бувають, звичайно, проте рідко. Хочте зараз подивимося?
Марія Дмитрівна оглушливо кричить на весь базар біля метро "Лісова":
- Товсті!!! Ходіть сюди, поговорити треба... Бачте, ніхто не йде. Немає товстих.
- А сфотографувати вас можна?
- А шо ж! Ану, відійди, бабко, не заважай у газеті пропечатуватися, - вона весело відіпхнула крихітну стареньку, яка прискорившись, зле побігла поміж рядами.
- Вам усміхатися, чи як?.. Ну, тоді я усміхаюсь!
І характер на вагу золота...
Молочно-сирні береги. Повновида донька - ксерокопія мами. Тільки в неї висвітлене, наче в музобозного Івана Демидова, волосся. А виглядає воно з-під такої миленької сільської хустиночки. Поєднання - вибухове. Чітко на грані між містом і селом.
- Здрастуйте, - налітаємо ми. - Ми тут до вас із питаннячком: українська красуня має бути повненькою чи ж, як за модельними канонами, як казав модельєр Зайцев, - "наче вішалка".
- Чого ж доброго, коли одні кістки? Як кажуть: доки товстий схудне - тонкий - здохне.
- Так ви проти різноманітних дієт?
- Ось, наприклад, я на городі горбатію, тримаю двох корівок... І - не худну. Значить - так треба. - відповіла мама Любов Петрівна.
А дочка Свєта, соромливо опустивши очі на обручку, додала:
- Така наша природа.
- А як ваш чоловік до цього ставиться? - спитали ми вже Свєту.
- Добре. Він мене і за характером також обирав.
- Тобто, повні баришні завжди добріші?
- Звичайно!!! - хором відповіли продавщиці усього сирно-молочного ряду.
- Давайте вас знімемо, коли ви такі добрі, - запропонував фотокор.
- Ні-і-іі! - Героїні репортажу боязко стали ховатися за спини сусідок.
- Популярними станете, продовжували ми вмовляти.
- А я вже була популярною, - сказала "зірка" Любов Петрівна - коли в колгоспі ударно працювала. Премії, пленуми, конференції, збори - все в мене було. Це тепер окрім городу нічого немає. Однак жодні реформи природи наших жінок не зламають...
- Давайте, все-таки сфотографуємо для газети "День". Чули?
- Чули... Та хфотографіруйте. Все одно до нашого села ніякі газети не доходять.
А раптом!
Хто чоловікам відкриє очі?
Після двогодинних пошуків "чарівливої і привабливої", ми, на останнє, наткнулися на сором'язливу, рум'яну... Русю, але не Писанку. На всі вище перераховані питання вона відповіла так:
- А ось я, соромлюся. Страшенно.
- Чому так?
- Не знаю... - Руся соромливо носок чобітка повернула всередину.
- Чоловіки хмлять?
- Та не те, що б. Але говорили: схуднути, мовляв, тобі треба.
- А вони, що всі Шварценеггери? Скажіть їм, нехай спершу на турніку 15 разів підніметься... на одному пальці.
- Я не можу... Образити. Характер такий.
- А ким же ви працювали з таким характером?
- Судовим виконавцем.
Настала наша черга дивуватися.
- І що ж, аліменти з мужиків вибивали?
- Та все доводилося. Тому й пішла з цієї роботи. Не можу...
- Тоді, може, як Руслана Писанка, у фотомоделі подастеся? Будете Руслана-2.
- Може. Але я соромлюся. Не можу нав'язуватися... Чоловікам, тим паче. Вони не помічають в мені того, про що ви говорите. Хто їм відкриє очі? Я ж не принца чекаю, а нормального... Мені всього 23.
- Часу ще предостатньо. Думаю, ви дочекаєтеся свого "зрячого". Головне - дотриматися обіцянки.
- Якої?
- Не схуднути.
- Ну, це я можу обіцяти на сто відсотків!..
Загальна чоловіча думка: ми за - але в міру!
Два гусари з "Беркута", обидва під два метри. Вуса, як у Гафта, у ролі командуючого гусарським ескадроном із рязанівського фільму "О бедном гусаре...". Коротше, козаки-молодці.
... - Ні, щоб занадто - це не можна, доти - поки приємно. Писанка? Ні, вона - нічого, подобається. Тільки б...
Тут несподівано засигналила рація і обидва "беркути" відлетіли...
Ловлю чоловіка, загорнутого в 20-сантиметровый кожух...
... - Я проти неподобства! Добре - коли це ще нормально. Хоч був у нас на шахті (я в Донбасі працював) чоловік завтовшки з палець, а баба у нього була - між цими двома ларьками (на мій погляд метри два) не стане. Зате, - кричав він, - це все моє... Я за - але в міру!
Тінейджер, що продає газети, приголомшив відразу:
- Писанці поправитися треба... Доки телевізора вистачить...
- А в тебе є повненькі подруги. У компанію ти їх візьмеш?
- Я - нє-а... Краще двох худих притягнути, ніж одну товсту.
Я вже злегка зневірився від деякого чоловічого радикалізму, як раптом підліток, котрий "втуляв" болгарські компакти, поставив класну крапку в цій напівдетективній історії. Женя схожий на Бананана з "Асси". З великими губами, кирпатий, постійно усміхнений, викапаний "Іванушка-Інтернешенл".
- Ти б не соромився, якби твоя дівчина була повненька?
- Ні.
- А в компанію б її взяв?
- Дивлячись у яку?
- Людей, думку яких ти цінуєш.
- Узяв би. Та, правда в мене всі подружки худі... Мені здається, що товстенькі дівчата самі цього соромляться. І, до речі, даремно! Тут справа більше в них, ніж у нас...
Повновиді дівчатка, дівчата і жінки! Чули! Це практичне керівництво до дій.
Висновок
Як бачите, наші повні красуні всі дуже різні. Як і уявлення про жіночий стан "непрекрасної" половини людства. Єдине можна додати, що так як наші "товстушки" уміють посміхатися й виблискувати очима, які вони по-своєму граціозні й гармонійні - будь-яким пересушеним супермоделям - не під силу. Надірвуться. Не та вагова категорія. У повненьких панянок цілком відсутня манірність, зате хоч відбавляй гарячої сексуальної енергії. А ви думали, це циклони-антициклони примусили мороз ослабнути? Він хоч і Дід, а чоловік ще хоч куди! Міцніший за багатьох...
Женя й інші чоловіки вже розкрили свої обійми. Так що залишайте, писанки, вдома свої комплекси й починаймо рух назустріч один одному. Одним словом - до зустрічі!