Молоді нагодилися вчасно,
Ставлення більшості жителів України до туризму можна визначити як щось середнє між "мріяти нікому не шкідливо" і "роз-мрі-яв-ся..." Тож святкування Всесвітнього дня туризму в Києві було, швидше, споглядальним.
Хочете на Кіпр чи на Фіджі? У Швейцарію чи в Єгипет? Ні, це зовсім не для нас. Нам хоча б любий Крим, близький серцю, але вже далекий через вміст більшості гаманців.
Реально оцінюючи ситуацію, а точніше публіку, яка в суботу під тихим дощиком походжала Андріївським узвозом, співробітники туристичної фірми "Синдбад" поводилися зі скромною гідністю. Ні перед ким не упадали, не дарували свої каталоги з казковими краєвидами й не менш казковими цінами.
Тим часом черга біля "Супутника України" навпаки, підказувала: дечим поживитися все-таки можна. Журналом "Міжнародний туризм", приміром. На шару. Це вельми приваблює.
Та ось неподалік лунають хвилюючі слова, підсилені гучномовцем: "Лотерея. Лотерея. Кожен сам може впіймати своє щастя - виграти путівку до Іспанії".
Перебіжками члени черги швидко переміщуються туди-сюди і збуджено шарпають бузкові буклетики фірми "САМ", шукаючи номер, який, можливо, (чого на світі не буває?) принесе удачу. Хто моторніший, ухитряється увірвати кілька буклетів.
Молоді співробітники фірми "САМ" справді мають здібності масовиків-витівників. Утримують натовп коло себе. Конкурси, призи, музика, танці - все як годиться. Це відвертає увагу від наметового "табору", розгорнутого на невеличкому п'ятачку. Тут представлено досить цікавий вид туризму - гірськоспортивний. Вітчизняні фірми-виробники ознайомлюють зі спорядженням. Вони готові цілком екіпірувати й альпініста, і гірського рятувальника, а про туриста-любителя годі й говорити... Якщо сьогодні вам зненацька закортить у похід, то на намет, спальник, одяг і взуття готуйте 300 - 400 гривень.
Та що це ми й у свято про прозу, про ціни... Давайте будемо захоплюватися. Погляньте, як вправно, раз-два, раз-два, клацаючи карабінами, переміщується на тросі дівчина. Ось вона вже на дереві. Це юнацька туристична команда 276-ї київської школи демонструє навички із круто-похилої переправи. Вони вже ходили на Памір, на Кавказ, у Крим і Карпати. За 2-ю гірською категорією складності й 3-ю пішохідною.
А навколо стендів фірми "САМ" збудження наростає. Починається розіграш путівки в Іспанію. Нервове шелестіння буклетів спроможне заглушити музику, яка рветься з репродуктора. А-а-х! Поруч із натовпом з'являється дівчина в білій сукні й фаті. Наречена. З нареченим. Натовп пронизує іскра напруженості, яка, дивовижним чином об'єднуючи всіх, формулюється у спільну думку: "Це не на добро!"
Але поки що в центрі дійства - дівча з незвичним ім'ям Ганна-Марія, котра випадково опинилась у перших рядах. Їй надано право діставати з барабана кульки з цифрами, з яких і складеться заповітне число - виграшний номер буклету. У її владі - ощасливити когось чудовою мандрівкою до Іспанії.
"Крутится-вертится шар голубой"... Цифра - 4. Ох! Ще і ще раз. 0 і 2. Ох! Більша частина тих, хто мріяв про Іспанію, розчаровано залишає майданчик. І, нарешті, знову - дірка від бублика, тобто 0.
Власника щасливого номера, на жаль, поряд не видно. І путівку в Іспанію організатори урочисто вручають молодим. Тим, хто так щасливо, а головне, вчасно, опинився в потрібному місці й у потрібну мить. Як рояль у чагарниках.
Утім, не будемо лихословити. Хоч би як там було, порадіймо щиро, що цим молодятам пощастило. Лише двом із покоління, яке дуже щасливим сьогодні, як це не сумно, не назвеш. І якому в найближчому майбутньому захоплюючі подорожі в далекі краї "не загрожують".
