«Це лише перший етап...»

Приміщення колишньої головної синагоги Луцька передали релігійній організації

Іудейська релігійна громада Ха Ба Д-Любавічі безкоштовно отримала у своє розпорядження приміщення колишньої головної синагоги Луцька. Відповідне рішення 12 квітня підписав голова Волинської ОДА Юрій Погуляйко. Сталося те, чого добивалися багато років, вже навіть втративши надії на повернення культової споруди євреям. Синагога — пам’ятка національного значення, збудована у 1626 — 1628 роках, перебувала на балансі історико-культурного заповідника.

Проте чимало років у ній діяла дитяча спортивна школа, поблизу відкрили мийку для машин, існувала вигрібна яма, словом, обстановка абсолютно не сумісна з древньою спорудою. У своїй праці «Деякі сторінки єврейської забудови Луцька» архітектор і дослідник історії старого Луцька Ростислав Метельницький пригадував, що на початку 70-х років минулого століття синагогу просто викреслили зі списку пам’яток. Формально вона вже не підлягала охороні, яку і так ніхто не здійснював. Споруду вирішили використати як наочний макет із цивільної оборони. В неї заклали вибухівку і хотіли підірвати, але тодішній головний архітектор області Лев Санжаров звернувся у Держбуд і прийшло розпорядження синагогу не чіпати.

Історичні джерела свідчать, що споруда виконувала роль не лише храму, а була важливою оборонною точкою, її збудували як частину окольного замку Старого Луцька. Вона повинна була б на випадок нападу ворогів захищати місто. Про це свідчать бійниці, які добре збереглися, врешті, саме розташування синагоги. Ще на початок Другої світової війни більше половини населення Луцька становили євреї, проте вони масово були знищені. Але це були мешканці міста, і повернення синагоги є виразом пошани до їхньої долі.

Звісно, релігійна організація отримує приміщення у, м’яко кажучи, не надто привабливому стані. Давно йде мова, що воно катастрофічно руйнується. Дах весь у дірках, зараз, кажуть, відключене навіть світло. Багато років тут були інші «квартиранти»... Ханна Матусовська, член правління організації, якій передається приміщення, все ж радіє: «Ми просто навіть не чекали того, що сталося, ми кожному новому голові ОДА подавали однаковий лист, щоразу отримували відмовки, і тільки гадали, а яку відписку напишуть нам цього разу?..».


ТАКИМ БУВ ІНТЕР’ЄР СИНАГОГИ

Зараз іудейська релігійна організація чекає офіційної передачі приміщення, яку має здійснити дирекція державного історико-культурного заповідника. Бо поки їх навіть у приміщення не пускають.

І, здається, проблеми з отриманням споруди для іудейської релігійної організації лише починаються...

Оксана СУЩУК, голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури:

— Це, звичайно, радісна і хороша новина, оскільки пам’ятка, не зважаючи на її статус, перебуває у жахливому стані, і була на балансі Державного історико-культурного заповідника «Старе місто» , донедавна у ній проводила тренування дитяча юнацька-спортивна школа «Динамо». Споруда перебуває у надзвичайно поганому стані, це помітно неозброєним оком. З вулиці вона огороджена навіть попереджувальною стрічкою, жодного разу там не відбувались реставраційні роботи, а ремонтні проводились з порушенням чинного законодавства.

Члени Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури неодноразово намагалися звернути увагу органів охорони на цю ситуацію. Неодноразово із залученням ЗМІ намагалися оглянути пам’ятку зсередини, домогтися притягнення до відповідальності балансоутримувачів та користувачів об’єкта, повернути їй належний статус громадського місця та релігійної споруди. Передача у користування — це лише перший етап у цьому складному і тривалому процесі.

Навіть власне передача у користування має декілька складових. Зокрема, спочатку формується комісія, яка має скласти і підписати акт обстеження технічного стану пам’ятки. Ця комісія має формуватися за фаховим принципом і реально оцінити стан пам’ятки, бо на майбутнього користувача лягатимуть обов’язки в утриманні і догляді пам’ятки в належному стані, проведенні необхідних реставраційних та протиаварійних або поточних ремонтних робіт.

Далі орган охорони (у нашому випадку Управління культури, з питань релігій та національностей) має укласти з користувачем охоронний договір, який має мати ще 5 додатків, згідно з порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1768. Основним документом у додатках є паспорт пам’ятки (нового зразка) та план землеустрою території, на якій розміщена пам’ятка, включно з визначенням охоронних зон і режимом використання останніх. А це є дуже важливим, бо синагога — пам’ятка національного значення, охоронні зони якої мають особливий статус і вимоги до використання.

Яку ж ситуацію ми маємо сьогодні? У електронному реєстрі нерухомих пам’яток України синагога не значиться, а це тому, що відсутні облікові документи нового зразка (паспорт), є лише радянського, охоронні зони не затверджені, проєкту землеустрою (це земля луцької громади) теж нема, а тому нема і статусу земель історико-культурного призначення під пам’яткою.

Відповідно користувач — єврейська громада — потрапляє у своєрідну пастку. Вони не є власниками, пам’ятка залишається у державній власності, тут питання, чи мають вони повноваження оформляти усю потрібну облікову документацію. Разом з тим перед ними постали величезні зобов’язання, в тому числі і фінансового характеру — залучення інвестицій. Але питання риторичне: чи може інвестор вкладати гроші в об’єкт, який не є облікований і який не має гарантій захисту?..

Синагога потребує виключно реставраційних робіт, які можуть виконувати лише ліцензійні підрядники-підприємства, лише за погодженням в Міністерстві культури та інформаційної політики, під наглядом органів охорони.

Таким чином перед іудейською ортодоксальною релігійною громадою міста Луцька постає чимало проблем і зобов’язань, наодинці з якими вони навряд чи впораються. Але нам слід пам’ятати, що синагога — наша пам’ятка, пам’ятка держави Україна, і ми теж маємо долучитися до захисту і відновлення цієї культової споруди, яка обов’язково має бути відкритим громадським простором і цікавим туристичним об’єктом з неймовірною історією та культурою.

«Це лише перший етап...»

«Це лише перший етап...»

Приміщення колишньої головної синагоги Луцька передали релігійній організації

Іудейська релігійна громада Ха Ба Д-Любавічі безкоштовно отримала у своє розпорядження приміщення колишньої головної синагоги Луцька. Відповідне рішення 12 квітня підписав голова Волинської ОДА Юрій Погуляйко. Сталося те, чого добивалися багато років, вже навіть втративши надії на повернення культової споруди євреям. Синагога — пам’ятка національного значення, збудована у 1626 — 1628 роках, перебувала на балансі історико-культурного заповідника.

Проте чимало років у ній діяла дитяча спортивна школа, поблизу відкрили мийку для машин, існувала вигрібна яма, словом, обстановка абсолютно не сумісна з древньою спорудою. У своїй праці «Деякі сторінки єврейської забудови Луцька» архітектор і дослідник історії старого Луцька Ростислав Метельницький пригадував, що на початку 70-х років минулого століття синагогу просто викреслили зі списку пам’яток. Формально вона вже не підлягала охороні, яку і так ніхто не здійснював. Споруду вирішили використати як наочний макет із цивільної оборони. В неї заклали вибухівку і хотіли підірвати, але тодішній головний архітектор області Лев Санжаров звернувся у Держбуд і прийшло розпорядження синагогу не чіпати.

Історичні джерела свідчать, що споруда виконувала роль не лише храму, а була важливою оборонною точкою, її збудували як частину окольного замку Старого Луцька. Вона повинна була б на випадок нападу ворогів захищати місто. Про це свідчать бійниці, які добре збереглися, врешті, саме розташування синагоги. Ще на початок Другої світової війни більше половини населення Луцька становили євреї, проте вони масово були знищені. Але це були мешканці міста, і повернення синагоги є виразом пошани до їхньої долі.

Звісно, релігійна організація отримує приміщення у, м’яко кажучи, не надто привабливому стані. Давно йде мова, що воно катастрофічно руйнується. Дах весь у дірках, зараз, кажуть, відключене навіть світло. Багато років тут були інші «квартиранти»... Ханна Матусовська, член правління організації, якій передається приміщення, все ж радіє: «Ми просто навіть не чекали того, що сталося, ми кожному новому голові ОДА подавали однаковий лист, щоразу отримували відмовки, і тільки гадали, а яку відписку напишуть нам цього разу?..».


ТАКИМ БУВ ІНТЕР’ЄР СИНАГОГИ

Зараз іудейська релігійна організація чекає офіційної передачі приміщення, яку має здійснити дирекція державного історико-культурного заповідника. Бо поки їх навіть у приміщення не пускають.

І, здається, проблеми з отриманням споруди для іудейської релігійної організації лише починаються...

Оксана СУЩУК, голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури:

— Це, звичайно, радісна і хороша новина, оскільки пам’ятка, не зважаючи на її статус, перебуває у жахливому стані, і була на балансі Державного історико-культурного заповідника «Старе місто» , донедавна у ній проводила тренування дитяча юнацька-спортивна школа «Динамо». Споруда перебуває у надзвичайно поганому стані, це помітно неозброєним оком. З вулиці вона огороджена навіть попереджувальною стрічкою, жодного разу там не відбувались реставраційні роботи, а ремонтні проводились з порушенням чинного законодавства.

Члени Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури неодноразово намагалися звернути увагу органів охорони на цю ситуацію. Неодноразово із залученням ЗМІ намагалися оглянути пам’ятку зсередини, домогтися притягнення до відповідальності балансоутримувачів та користувачів об’єкта, повернути їй належний статус громадського місця та релігійної споруди. Передача у користування — це лише перший етап у цьому складному і тривалому процесі.

Навіть власне передача у користування має декілька складових. Зокрема, спочатку формується комісія, яка має скласти і підписати акт обстеження технічного стану пам’ятки. Ця комісія має формуватися за фаховим принципом і реально оцінити стан пам’ятки, бо на майбутнього користувача лягатимуть обов’язки в утриманні і догляді пам’ятки в належному стані, проведенні необхідних реставраційних та протиаварійних або поточних ремонтних робіт.

Далі орган охорони (у нашому випадку Управління культури, з питань релігій та національностей) має укласти з користувачем охоронний договір, який має мати ще 5 додатків, згідно з порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1768. Основним документом у додатках є паспорт пам’ятки (нового зразка) та план землеустрою території, на якій розміщена пам’ятка, включно з визначенням охоронних зон і режимом використання останніх. А це є дуже важливим, бо синагога — пам’ятка національного значення, охоронні зони якої мають особливий статус і вимоги до використання.

Яку ж ситуацію ми маємо сьогодні? У електронному реєстрі нерухомих пам’яток України синагога не значиться, а це тому, що відсутні облікові документи нового зразка (паспорт), є лише радянського, охоронні зони не затверджені, проєкту землеустрою (це земля луцької громади) теж нема, а тому нема і статусу земель історико-культурного призначення під пам’яткою.

Відповідно користувач — єврейська громада — потрапляє у своєрідну пастку. Вони не є власниками, пам’ятка залишається у державній власності, тут питання, чи мають вони повноваження оформляти усю потрібну облікову документацію. Разом з тим перед ними постали величезні зобов’язання, в тому числі і фінансового характеру — залучення інвестицій. Але питання риторичне: чи може інвестор вкладати гроші в об’єкт, який не є облікований і який не має гарантій захисту?..

Синагога потребує виключно реставраційних робіт, які можуть виконувати лише ліцензійні підрядники-підприємства, лише за погодженням в Міністерстві культури та інформаційної політики, під наглядом органів охорони.

Таким чином перед іудейською ортодоксальною релігійною громадою міста Луцька постає чимало проблем і зобов’язань, наодинці з якими вони навряд чи впораються. Але нам слід пам’ятати, що синагога — наша пам’ятка, пам’ятка держави Україна, і ми теж маємо долучитися до захисту і відновлення цієї культової споруди, яка обов’язково має бути відкритим громадським простором і цікавим туристичним об’єктом з неймовірною історією та культурою.