Брамами Кракідал

«День» неодноразово розповідав про те, що у Львові реставрують старі брами – йдеться про програму співфінансування, яку координує Бюро спадщини управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (див., зокрема, публікацію від 2 листопада 2021 року «Тут жив Лем», де розповідається про відновлення вхідних дверей до будинку, де мешкав відомий польський письменник-фантаст).

Допомагають владі Львова у цій дуже добрій справі й приватні ініціативи. Зокрема – відомої кав’ярні-галереї «Штука» (вул. Котлярська, 8), де кілька днів тому відкрили виставку-аукціон «Брамами Кракідал, вулицями історій».

Згідно з повідомленням на ФБ-сторінці «Штуки», в аукціоні беруть участь 22 художники, які надали на тихі торги 40 робіт, створених під час пленеру у вересні-жовтні поточного року. Автори – Оксана Андрущенко, Квітослава Булавіна, Тамара Волошенко, Олена Жеребецька, Дарія Зав’ялова, Олена Зотова, Наталя Івженко, Тетяна Казанцева, Олена Каменецька-Остапчук, Соломія Ковтун, Марта Луків, Орест Манюк, Орест Мацейко, Богдан Мисюга, Христина Приймак, Юрій Сичов-Глазун, Ярослав Стабрин, Ганна Стасишин, Микола Ступінський, Ірина Фартух, Вікторія Шатковська, Юрій Ямаш.

Варто додати, що з більшістю художників постійні читачі «Дня» добре знайомі – наш часопис приділив їхній творчості чимало шпальт, як, власне, і самій «Штуці» та її мистецьким ініціативам (див., зокрема, публікацію «Євген Булавін: Колись у кав’ярнях творилося мистецьке життя Львова» від 12 вересня 2019 року).

Художники збирають гроші для порятунку понад столітньої брами з кам’яниці №10 на вулиці Котлярській. Половину коштів від продажу картин отримають автори, а друга половина піде на оплату реставраційних робіт. Організатори акції розповідають, що вартість реставрації становить 60 тисяч гривень, з них мешканці будинку №10 уже зібрали 50%.

Лоти можна переглянути тут.

Ставки потрібно робити у коментарях під фото роботи. Стартова сума – 1000 гривень, крок – 100 гривень.  Як варіант, можна одразу придбати будь-яку картину за ціною 3000 гривень. 

Долучився до аукціону й відомий львівський мистецтвознавець та дослідник творчості Івана Труша Юрій Ямаш, передавши на торги дві свої книжки «Труш малює Крим» та «Труш малює Кобзаря», які уже стали бібліографічною рідкістю. Ціна видань теж стартує з 1000 гривень.

Взяти участь в аукціоні можна до дев'ятої години ранку 1 грудня 2021 року.

І на завершення – трохи історії, якщо точніше – тлумачення назви «Кракідали», яка фігурує у назві аукціону («Брамами Кракідал, вулицями історій»). Для чіткішого розуміння, про який саме район Львова йдеться.

«Площа перед краківською брамою ще від часів раннього середньовіччя була торговою. Через цю площу до міста потрапляли товари, привезені Краківським та Волинським шляхами. Єврейський квартал, який розміщувався з іншого боку площі, поступово теж ставав частиною цієї великої торговиці. У ХІХ ст. Краківський ринок разом із прилеглими "єврейськими" кварталами був величезним торговельним комплексом, різні частини/ вулиці якого традиційно спеціалізувалися на різних видах товару. "Кракідали", як називали цей важливий простір львів'яни, функціонували і розросталися аж до середини ХХ ст. Як згадує львівський польський письменник Вітольд Шолґіня, у міжвоєнному Львові "Кракідалами називалася, принаймні за наших часів, не лише та видовжена площа Краківська, що простягалася від закінчення вулиці Гетьманської до закінчення вулиці Краківської, яка прямувала сюди від площі Ринок, але також значно ширший простір на північ, що охоплював групу інших площ і павутину вулиць, вуличок, завулків, подвір’їв та переходів в щільній забудові тієї найстарішої у своїх фундаментах частини давнього Львова" (Szolginia, 2011).

​"Кракідали" поділялися на менші ринки. Львівський історик Адам Краєвський описував на початку ХХ ст. один із таких "кракідальських" підпросторів — торговище Опалки, розташоване на північ від Краківської площі на березі Полтви. Тут продавалися переважно різне дешеве сукно та вироби з тканин. На закупи сюди приходили "переважно слуги й господині з передмість. Ніхто не цікавився фабричною маркою чи модними фасонами: що було дешеве, те й було добре" (Krajewski, 1909, 46). Що далі на північ, то гіршими і менш вибагливими ставали прилавки продавців та вимоги покупців. На площі Теодора довгий час діяв лахмітницький ринок — тандета, який у ХІХ ст. перемістився ще далі на Місіонерську площу, впираючись у залізничну колію.

В другій половині ХІХ ст. Краківський ринок став першим зразковим торговельним місцем, упорядкованим завдяки ініціативі міської влади. У 1876 р. на площі Краківській віденська фірма звела велике залізне павільйонне приміщення, обладнане вентиляційною системою.

Радикальні зміни для Краківського ринку почалися з приходом радянської влади, яка вороже ставилася до стихійної торгівлі, називаючи таку діяльність незаконною спекуляцією. У 1944 р. базар із площі Ринок було перенесено на площу св. Теодора. На території "Кракідалів" низову торгівлю почали всіляко придушувати, толеруючи лише власне старий Краківський ринок. Однак масштабний продовольчо-речовий базар, який простягався від оперного театру до площі св. Теодора проіснував ще багато років, оскільки торгівля була єдиним способом заробітку для багатьох тисяч львів'ян. Лише наприкінці 1950-х років влада рішуче "врегулювала" торговельний простір "Кракідалів". Продовольчий ринок, який діяв на площі Теодора, перемістили на територію старого єврейського цвинтаря в районі вулиці Клепарівської (від 1947 р. там уже функціонував колгоспний "Центральний ринок"), передавши йому у спадок від "Кракідалів" назву "Краківський ринок". Барахолку з Краківської площі перенесли на стадіон "Торпедо", що на вулиці Золотій. На цій площі залишилися лише нечисленні фанерні торговельні ятки, відомі під збірною назвою "Блакитний Дунай" (Михалик, Лемко, 2009, 63–64). У 1990-х роках там з'явився новий ринковий простір "Добробут", який доволі сильно розширився, продовжуючи традиції "Кракідалів".