Стіна

Міжнародний суд у Гаазі завершив слухання про законність стіни, яку будує Ізраїль на окупованому Західному Березі. Це питання — одне з багатьох, які чекають обговорення під час переговорів про мир на Близькому Сході.

Кому яка земля належить? Чи можуть повернутися палестинські біженці та їхні діти на вже ізраїльські землі? Чи можуть євреї селитися на Західному Березі? Так, основні питання, пов'язані зі справедливістю — такі, як право жити з гідністю і в безпеці, — є важливими для будь-якої мирної угоди. Багато прав взаємопов'язані, і навряд чи Суд зможе їх захистити, якщо вони урізані до технічних суперечок про те, де може або не повинна пройти стіна безпеки. Але якщо справа дійшла до Суду, її слід обговорювати. Хоча світ і чекає заборони, насправді Ізраїль ще може висловити переконливі аргументи у своє виправдання.

Якби стіна пройшла вздовж кордону 1967 р., заперечень не було б. Але оскільки її частина проходить Західним Берегом і захищає не тільки жителів Ізраїлю, а й поселенців на окупованих територіях, Ізраїль звинувачують у захопленні земель. Аргумент проти стіни на Західному Березі зводиться до того, що поселенці перебувають там нелегально і не мають прав на захисно-оборонні бар'єри. Як пишуть йорданці у відкритому по-сланні «право на самозахист… не можуть мати ті, хто сам знаходиться поза законом».

Цей аргумент вельми суперечливий. З політичного погляду я проти поселень. Багатьом, якщо не всім, доведеться підкоритися договору про мир, що його рано чи пізно підпишуть. Але питання законності є набагато складнішим.

Стаття 49 IV Женевської конвенції свідчить, що окупаційний уряд «не може депортувати або переміщувати цивільне населення на окуповані землі». Іншими словами, «депортувати або переміщувати» Стаття 49 передбачає насильницьке переміщення і не стосується добровільних поселень.

Донедавна світова спільнота вважала таке прочитання Статті 49 основним, але при розгляді справ Міжнародним кримінальним судом термін «переміщення» було розширено, і до нього було включено «явне й неявне переміщення» окупаційною владою свого населення на окуповані території. Тлумачення від липня 2002 р. стосовне до політики Ізраїлю щодо «неявного переміщення» шляхом виділення фінансової допомоги добровільним поселенцям.

Припустімо, у цьому сенсі поселення є незаконними. Чи означає це, що поселенці можуть бути мішенями для безкарних атак і не мають прав на самозахист? Відповідь «так» веде до заплутаних поглядів про колективну відповідальність. Навіть якщо деякі чиновники Ізраїлю винні в заохоченні створення поселень, чи винні в цьому самі поселенці?

Так, деким рухала ідея колонізації так званих «Іудеї та Самарії», але інші — це звичайні люди, які потрапили туди в пошуках кращого житла й умов життя для своїх сімей. Їхні мотиви сильно відрізняються, щоб усіх гребти під один гребінець. Адже деяким поселенням 25 років, і багато поселенців — представники другого та третього поколінь людей, які спочатку оселилися в цьому регіоні. Чи винні привезені батьками діти тільки тому, що деякі чиновники порушували Римський Статут від липня 2002?

Але навіть якщо дії чиновників незаконні, а дехто з поселенців свідомо сприяв втіленню ізраїльської політики, цивільне населення не можна позбавляти права на самозахист — особливо від терористів, які порушують норми міжнародного права та вбивають людей як на окупованих територіях, так і в Ізраїлі.

Єдиний випадок, коли цивільних можна позбавити права на самозахист — участь у діях, що несуть явну загрозу іншим. Хоч би що ви думали про поселенців, вони, у щоденних турботах, не несуть нікому загрози і не вбивають інших людей.

Якщо поселенці мають право на самозахист, чи буде стіна реалізацією цього права? Хоча вона й несе іншим незручності, стіна — вірний засіб захисту від терористів-смертників. І цей засіб не є несумірним або надмірним.

Кращий аргумент палестинців проти необхідності у спорудженні стіни — усунення загрози від терористів-смертників. Одного разу противники Ізраїлю відкинуть політику смертоносного саморуйнування. Цього дня в людей з'являться законні підстави зруйнувати цю стіну.

Судовий прецедент для стіни — переконливий, але гідний жалю. Стіна — не тільки нагадування про кордон між людьми, а й причина страждань невинних палестинців, відрізаних від роботи та сімей. Наявність стіни припускає, що вони — як народ — є джерелом смертельної загрози для поселенців.

Так править бал «колективний розум», що живить нескінченну ворожнечу євреїв і палестинців. Не всі євреї винні в діях уряду, який, можливо, порушив міжнародне право. І всі палестинці не повинні страждати, немов вони діють як єдине ціле, яке несе колективну терористичну загрозу. Але тільки переговори, а не судові тяжби, можуть зупинити це беззаконня.

Джордж П. ФЛЕТЧЕР, професор юриспруденції Колумбійської школи права (США)