Наше енергетичне майбутнє:

З енергоресурсами все здавалося простим і зрозумілим до війни в Іраку. США мали повалити Саддама, величезні нафтові резерви Іраку були б вивільнені після короткого періоду реконструкції, й світові ціни на нафту впали б до 20 доларів за барель і нижче. Натомість, світові ціни на нафту зросли до 35 доларів за барель. Тому недивно, що нині вся увага знову прикута до енергоресурсів. Але основна ідея зрозуміла: сучасна система постачання енергоресурсами небезпечна і її слід змінити.

Два взаємопов’язаних питання щодо енергоресурсів формуватимуть наше економічне й геополітичне майбутнє протягом десятиріч. Перше полягає в тому, що залежність від близькосхідної нафти стає дедалі небезпечнішою. Ніхто не знає, скільки нафти залишилося в цьому регіоні і скільки коштуватиме її видобуток, але піку світового видобутку нафти, імовірно, буде досягнуто у наступні чверть століття, і, можливо, навіть протягом наступних кількох років. Решта запасів нафти буде зосереджена на неспокійному Близькому Сході.

Тим часом світова потреба в енергоресурсах значно зросте у зв’язку з економічним зростанням Китаю, Індії, Бразилії та інших країн. Якщо Близький Схід уже в критичному стані, уявіть собі, що може статися, якщо загостриться суперництво за близькосхідну нафту між Америкою, Європою, Китаєм, Індією, Японією та іншими країнами.

Друга велика проблема полягає в тому, що сучасна енергетична система дестабілізує клімат земної кулі. Нафта та інші види викопного палива (вугілля та природний газ) спричиняють довготривалі зміни глобального клімату, але дуже небагато людей розуміють і визнають, якою небезпекою це є для людства.

Існують три значною мірою невизнані проблеми:

— кліматичні зміни позначаться на температурі, кількості опадів, зародженні та поведінці штормів і ураганів, а також внесуть значні зміни в фізичне середовище, а саме спричинять підвищення рівня моря та зміни в хімічному складі океанів. Передбачити наслідки неможливо, але, швидше за все, вони будуть дуже серйозними з погляду рослинництва, поширення хвороб, вартості та наявності питної та зрошувальної води, берегової ерозії тощо;

— кліматичні зміни, можливо, не відбуватимуться поступово. Довга історія зміни клімату свідчить про небезпеку різких серйозних змін протягом лише кількох десятиріч.

— люди можуть погано відреагувати на такі зміни, бо зміни режиму мусонів або рівня моря та подальші економічні проблеми можуть призвести до політичного безладдя, потоків біженців та кровопролитних конфліктів.

Усі ці проблеми — брак нафти, зростання нестабільності на Близькому Сході та кліматичні зміни — потребують тверезих роздумів. Деякі панікери заявляють, що нам необхідно істотно скоротити використання енергоресурсів у глобальному масштабі, підірвавши таким чином світову економіку. Ефективніше використання енергоресурсів можливе, але це не вирішить ані проблему довготривалих поставок нафти, ані проблему кліматичних змін.

Інші заявляють, що слід відмовитися від звички використовувати викопне паливо і в шаленому пориві перейти на відновлювані джерела енергії, такі як сонячна енергія або енергія вітру. Однак це дорогі альтернативи, і вони не можуть замінити викопне паливо.

На щастя, якщо ми плануватимемо наші дії на тривалий час і у глобальному масштабі, ми зможемо вирішити ці проблеми. Нашою метою має бути безпечне й екологічно прийнятне енергопостачання за доступними цінами.

Це дві основні ідеї. По-перше, ми повинні визнати, що тоді, як запаси нафти виснажуються, запасів інших видів викопного палива, таких як вугілля й газ, і таких нетрадиційних видів, як сланець і бітумінозний пісок, вистачить на століття. Ми повинні намагатися розробити технології та інфраструктуру, щоб можна було б ефективно й безпечно використовувати ці альтернативні види викопного палива.

Наприклад, уже відомі хімічні процеси для отримання бензину з вугілля. Вугілля також можна перетворити на водень, якщо ми вирішимо віддати перевагу базованій на водні економіці, де працюючі на водні паливні елементи замінять двигуни внутрішнього згоряння в автомобілях. Але «судді все ще консультуються» стосовно того, коли воднева економіка буде рентабельною.

По-друге, у міру того, як інші види викопного палива почнуть заміняти нафту, коли видобуток нафти досягне максимально можливого рівня або піде на спад, вплив викопного палива на клімат слід узяти під контроль. До екологічно прийнятних способів використання викопного палива в майбутньому належатимуть затримання диоксиду вуглецю на електростанціях, перш ніж станеться його викид в атмосферу, та його подальше захоронення. Удосконаленням цього процесу займаються провідні інженери світу.

Наше енергетичне майбутнє залежатиме не від одного рішення, а від цілої низки заходів, включно з пошуками й розробкою нових нафтових родовищ, особливо за межами Близького Сходу, збільшення ефективності використання енергоресурсів, удосконалення та впровадження рентабельних відновлюваних джерел енергії, і екологічно прийнятне використання альтернативного викопного палива, як, наприклад, вугілля. Сьогоднішній підхід, що нехтує наближенням скорочення світових ресурсів нафти, означає дуже сильну залежність від близькосхідної нафти та ігнорує екологічні наслідки використання викопного палива, заводить нас у глухий кут. Але нам не уникнути реальності.

То чому б не продумати все заздалегідь? Найбільші споживачі енергоносіїв у світі, починаючи з США, Європи, Китаю, Японії та Індії, повинні домовитися про спільні дії щодо розробки нових технологій утилізації диоксиду вуглецю, а також розробки й використання економічно рентабельних альтернативних джерел енергії. Ми мусимо досягти того, щоб ринкові ціни на використання енергоресурсів відбивали істинні суспільні витрати, пов’язані з їхнім використанням, щоб постачальники та споживачі енергоресурсів могли зробити кращий вибір у сфері ефективності їхнього використання, розробки альтернативних джерел енергії та впровадження екологічно прийнятних технологій.

Джеффрі Д. САКС — професор економіки, директор Інституту Землі при Колумбійському університеті (США)