Культ вимушених убивць
Медна Байракова добре пам’ятає той день, коли до її будинку прийшла жінка середнього віку, яка висловила бажання переговорити з її 26- річною дочкою. Гостя з дочкою закрилися у спальні на півгодини, після чого дочка пішла з дому, сказавши, що йде провести гостю. Дочка Байракової так і не повернулася додому, а через годину до її будинку увірвалася група чоловіків у камуфляжі, які заявили хазяйці, що її дочка залишиться з ними, оскільки погодилася вийти заміж за одного з них. Байракова почала протестувати: «Адже вона хвора на туберкульоз». «Нічого, ми її вилікуємо», — була відповідь.
Наступного разу Байракова та її чоловік побачили обличчя дочки через 24 дні: чеченські сепаратисти захопили в Москві театр на Дубровці та взяли в заручники 800 осіб. На телеекрані батьки впізнали свою Зарету, незважаючи на чорну пов’язку на обличчі. Її руки міцно стискали пояс із зарядом вибухівки. Востаннє вони бачили мертву Зарету, розпухле спотворене обличчя якої ледь можна було впізнати на фотознімку, зробленому співробітниками спецслужби вже після штурму будівлі театру, під час якого загинули всі терористи та 129 заручників. Зарета стала членом організації чеченських терористок- смертниць «Чорні Вдови», що примусила значну частину росіян розпочати пошуки темноокої чорноволосої жінки середнього віку з гачкуватим носом, одягненої в довгу хутряну шубу, яка нібито займалася вербуванням цих терористок-смертниць, відомих як шахідки. Їй навіть дали в народі прізвисько Чорна Фатіма.
Сім жінок здійснили самогубні терористичні вибухи, спрямовані проти Ізраїлю, причому перший такий теракт стався в січні 2002 року. До того часу в Росії вже було здійснено два таких теракти, а в подальшому їхня кількість почала швидко зростати. З моменту початку другої чеченської війни 1999 року понад три десятки чеченок (приблизно половина всіх чеченських терористів-смертників) здійснили або намагалися здійснити самогубні вибухи на російських об’єктах. Згідно із заявами російської влади, багато терористок- смертниць, імовірно, були під впливом наркотичних речовин; деякі з бомбісток, які не встигли стати самовбивцями, повідомили, що до цих нападів їх примусили родичі, які брали участь у чеченському русі опору. Зовсім недавно, 9 грудня 2003 року, молода жінка підірвала себе перед готелем «Національ» у Москві, вбивши шість осіб. Повідомлялося, що неподалік від місця вибуху помітили немолоду жінку в хутряній шубі, яка потім зникла. П’ятого грудня терористи-смертники здійснили вибух у місцевому поїзді у Ставропольському краї, вбивши, щонайменше, 44 і поранивши ще понад 150 осіб. Влада заявила, що в нападі брали участь три жінки та один чоловік.
Минулого літа внаслідок нападів чорних вдів загинуло майже 150 осіб. Подейкують, що польовим командиром, який командує Східним фронтом повстанців у Чечні, є підданий Саудівської Аравії Абу Валід, один із багатьох арабів, які приєдналися до чеченських бойовиків. У нещодавньому інтерв’ю арабській телевізійній мережі «Al Jazeera» він роз’яснив, як відбувається вербування терористок-смертниць. «Цим жінкам, особливо вдовам моджахедів, погрожують по місцю їхнього проживання, погрожують позбавити їх честі й таке інше, — сказав він. — Вони не погоджуються на приниження і на життя під окупацією. Вони заявляють, що хочуть послужити справі Всемогутнього Аллаха та помститися за смерть своїх чоловіків і страждання свого народу». Кажуть, що чеченський польовий командир Шаміль Басаєв підготував для самогубних нападів на російські об’єкти 50 чорних вдів. Басаєв узяв на себе відповідальність за цілий ряд нещодавніх терактів, включно із захопленням театру на Дубровці та вибухом біля готелю «Національ».
А тим часом політичний лідер чеченських сепаратистів Аслан Масхадов неодноразово відхрещувався від тероризму і навіть звинувачував російські спецслужби в тому, що ті самі організували захоплення театру на Дубровці «у пропагандистських цілях». Однак російські спецслужби передали в розпорядження редакції газети відеоплівку, датовану 18 жовтня 2002 року — за тиждень до захоплення заручників — де Масхадов, як вважають, робить натяк на майбутню акцію чеченських повстанців у театрі на Дубровці. На інший відеоплівці, що належить приблизно до того самого періоду, Масхадова зафіксовано поруч із Басаєвим, Абу Омар Сеїфом, ісламським духовним лідером, який, за свідченням російських спецслужб, здійснює зв’язок з арабськими джерелами фінансування чеченських повстанців, і Мовсаром Бараєвим, який керував загоном бойовиків в операції на Дубровці. Для росіян ці відеозаписи слугують доказом того, що помірковане крило чеченського опору, яке публічно виступає проти терору, таємно бере участь в організації терактів проти цивільних об’єктів. Росія неодноразово намагалася переконати США, що Москві та Вашингтону протистоїть один і той самий ворог: терористична мережа «Аль-Каїда». Помічники Масхадова заявляють, що він казав про напади на російські війська, а не про теракти проти цивільних об’єктів й осіб. Однак веб-сайт чеченських сепаратистів «Кавказ-Центр» обгрунтовує право повстанців на використання бомбісток-самовбивць жорстокістю російських військовослужбовців до мирних чеченців.
У сім’ї Сулумбека Ганієва виросли шестеро синів і чотири дочки. Сьогодні на місці його будинку в селищі Осиновське височить купа розвалин, а з його дітей залишилися в живих лише четверо, з яких двоє — в полоні у федералів. Сина Іслама вбили під час ракетного обстрілу 1999 року. Дочка Петімат зникла в липні 2000 року; вважається, що вона загинула під бомбами у Грозному. Син Рустам, колишній бойовик, перебуває у в’язниці у Північній Осетії. Сина Хусейна вбили 2000 року, коли він бився на боці повстанців. Дочку Раїсу, яка відмовилася вступити до організації «Чорні Вдови», арештувала російська влада й вивезла в невідомому напрямку. Молодший син Тархан загинув в автомобільній катастрофі минулої весни. Дочок Фатіму і Хаджад вбили в театрі на Дубровці; вони так і не задіяли свої пояси шахідок. Через кілька днів 1000 дол. США. «Наші дівчинки повернулися додому іншими», — згадує Ганієв. «Вони були дуже розлючені, — додає його дружина. — Хіба інакше поїхали б вони до Москви, щоб прийняти таку мученицьку смерть?» Дівчата розповіли, що їхнього брата побили до півсмерті, а їх самих, вивідуючи дані про повстанців, катували електричним струмом, допоки вони не знепритомніли. Люба Ганієва намагалася пояснити, що змусило Фатіму, студентку юрияка постраждала при цьому вибуху. Багато росіян розглядають прагнення чеченців до незалежності як замах на територіальну цілісність їхньої країни, і влаштована терористами бійня лише посилює їхню підтримку війни президента Володимира Путіна в цій бунтівній республіці. Росію широко критикують за злочини та порушення прав людини — чеченських чоловіків і жінок регулярно викрадають із осель, катують і навіть вбивають — але російська охоронці, але пізніше її бомба випадково вибухнула, вбивши російського міліціонера, який намагався її знешкодити. Муджихоєва, чоловіка якої вбили, коли він воював в лавах бойовиків, у той час як вона була вагітна, розповіла своїм слідчим, що була «фактичною рабинею» повстанців, які переконали її, що її релігійний обов’язок — поїхати до Москви та скоїти вибух в якомусь кафе на багатолюдній Тверській вулиці. Слідчі, які допитували Муджихоєву, повідомили газеті «Коммерсантъ», що жінка, яку Муджіхоєва знала як Любу — Чорна Фатіма — привезла її до одного підмосковного будинку і часто відвідувала її протягом наступного тижня. Муджихоєва розповіла міліціонерам, що Люба часто поїла її апельсиновим соком, від чого вона чманіла, і в неї починала боліти голова. У свій останній візит Люба дала їй сумку з бомбою і навчила, як її задіяти. В інтерв’ю газеті «Известия», яке в неї взяли у в’язниці, Муджихоєва заявила, що до скоєння теракту її готували двоє чоловіків-чеченців, які й привезли її до кафе. Коли вона спробувала увійти до кафе, їй перегородили дорогу троє чоловіків. Тоді вона повернулася на вулицю. Вона заявила, що вже прийняла рішення не висаджувати бомбу, але боялася, що інструктори висадять її за допомогою дистанційного детонатора. Незабаром її зупинив співробітник міліції і наказав покласти сумку на землю. Вона покірно поклала свою ношу і відступила у бік.
Олексій Захаров, який очолює один московський центр прикладних досліджень і спеціалізується на психології екстремальних ситуацій, проінтерв’ював чорних вдів, які потрапили у полон російським спецслужбам і повідомив, що багато хто дав свідчення, що їх накачували наркотичними речовинами. У всіх, за його словами, діагностували психічний розлад. За словами Захарова, при їх вербуванні було використано сам факт, що вони залишилися вдовами. Вони стали тягарем для родичів. Їм говорили, що вони — грішниці та покарані Аллахом, який забрав у них чоловіка, а тому їм потрібно спокутувати гріхи, виконавши свій обов’язок перед чеченським народом. Захаров каже, що спостерігав ознаки того, що ці жінки зазнали «промивання мозків» (зомбування), під час якого їм нескінченно повторювали релігійні вислови арабською мовою. Слухаючи незрозумілі слова та роблячи ритмічні рухи, вони входили в транс, і в такому стані їм навіювали необхідність здійснення акту самопожертвування.
У самій Чечні кажуть, що для того, щоб здійснити самогубний акт і при цьому прихопити з собою на той світ інших людей, треба або почуватися дуже нещасним, або бути цілковито божевільним. У ненормальній обстановці, що склалася в Чечні, кількість божевільних зростає. У республіці, де багато чоловіків або пішли воювати, або виїхали з країни, чеченські жінки взяли на себе багато чоловічих обов’язків. А деякі подалися у терористки-смертниці. «Чоловіки вмирають за нас. А нам доводиться бути сильними, — каже 37-річна Фатіма Шабазова, яка живе у зруйнованому війною будинку разом із 12 іншими вдовами чеченської війни. — Інакше ми не виживемо». після теракту на Дубровці до будинку Ганієвих під’їхали російські солдати і, навіть не постукавши у двері, висадили будинок у повітря. Ганієв та його дружина залишилися в живих тільки тому, що в той момент дивилися телевізор у сусідів. Ганієв каже, що саме дії російської сторони змусили його дітей стати повстанцями. Вперше він зустрівся з російськими солдатами в жовтні 1999 року. Солдати застрелили в його дворі п’ять корів, прив’язали дві туші до свого автомобіля та вивезли. У липні 2000 року солдати зі зброєю увірвалися до його оселі і забрали відеомагнітофон, овець і курей, а також кинули ручну гранату в льох, де зберігалися запаси продуктів харчування на зиму. Незабаром після цього епізоду Рустам і Хусейн пішли до бойовиків. У червні 2002 року до будинку під’їхали російські солдати й арештували 21-річного Тархана, 23- річну Фатіму та 17-річну Раїсу. Його 14-річна дочка Хаджад сміливо виступила на захист брата й сестер. Хаджад також хотіли забрати, але її відстояла мати. Три доби Ганієв нічого не знав про заарештованих дітей; згодом він був змушений заплатити за їхнє звільнення викуп у сумі дичного факультету, і Хаджад, яка мала намір стати лікарем-гінекологом, приєднатися до загону чеченських бойовиків у Москві. Раїса, яка згодом здалася російській владі, мало не пішла за ними.
Двадцять дев’ятого вересня 2002 року, в день, коли зникла з дому Зарета Байракова, Фатіма і Хаджад Ганієви залишили рідну оселю, сказавши, що їдуть до Дагестану відвідати свого племінника. Вони так і не повернулися. Їхні батьки, як і Медна Байракова, побачили їх через місяць на телеекрані, коли транслювалися сцени захоплення заручників у театрі на Дубровці. «Вони нічого нам не сказали, — згадує Ганієв. — Якби ми знали, то не відпустили б їх. Я б їм ноги переламав, щоб зупинити».
А потім був вибух біля готелю «Національ», поруч із Красною площею, який для багатьох москвичів став символом того, що стався перетин своєрідної червоної лінії. «Можливо, вони це роблять із релігійних переконань, але я думаю, що це проти нашого Господа і проти вірувань будь-якої людини. Жодна нормальна жінка не вчинила б так», — сказала 19-річна Тетяна Єжова, громадськість бачить лише повідомлення про загиблих солдатів, кількість яких доходить до півдюжини за день. Чеченські терористи атакують рок-концерти, станції метрополітену та місцеві поїзди, переповнені учнями. На смерть перелякані очевидці вибуху біля готелю «Національ» розповідали про те, що бачили кілька відірваних голів і кінцівок, розкиданих на тротуарі. Інші казали, що з жахом очікували чергових терактів. «Нам одразу ж передали по рації, що нам слід уважно спостерігати за оточуючими, щоб виявити в натовпі трьох інших терористів, які нібито були тут, — розповів 23-річний охоронець торгового центра. — Нам сказали, що це жінки, і що вони постійно розмовляють по телефону, ніби хтось їх гіпнотизував. Але як можна упізнати терористку, якщо вона схожа на всіх інших?» Незабаром було складено фоторобот Чорної Фатіми. До того часу всі в Москві знали, хто вона така, головним чином зі свідчень Зареми Муджихоєвої, чорної вдови, яка в липні минулого року ледь не висадила себе в одному кафе на Тверської вулиці в Москві. Цю 23 річну жительку Чечні затримали
