«Страшні випробування народжують нову якість людини»

Постійним читачам, партнерам та експертам нашої газети цього року ми запропонували відповісти на три запитання:

1. 2014-й рік на тлі історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. «День» на тлі року

3. Ваш світ цього року — з чого він складався (основні події, люди, враження).

«СТРАШНІ ВИПРОБУВАННЯ НАРОДЖУЮТЬ НОВУ ЯКІСТЬ ЛЮДИНИ»

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, член НСЖУ, автор «Дня», Херсон:

1. Час, що нині переживає кожен громадянин та країна, – переломний, доленосний. Він виявився надзвичайно насиченим на події, вчинки, емоції, подвиги, трагедії. Навіть не віриться, скільки в себе увібрав рік, що збігає, скільки подій минуло у прискореному, спресованому ритмі. Страшні випробування, що звалилися на українців, народжують нову якість людини у самозгуртуванні, самопожертві, що проявляється й у подвигах захисників Вітчизни, у самовідданості добровольців, у порухах душ волонтерів, кожної людини, яка віддає свої останні заощадження на потреби воїнів. Триває процес очищення нації, яка заново народжується, від зайвого, другорядного.

Історичних аналогій багато. Вже неодноразово наголошувалося, що Майдан став сучасною формою Запорозької Січі: на ньому виникло і своє військо, і своя церква, й відповідні управлінські структури. Як свого часу Запорозька Січ випромінювала віру, могуття духу, народну волю під час захисту рідної землі у тяжку годину, так і Майдан консолідував найбільш волелюбні народні поривання, загострив відчуття гідності.

Ці кращі почуття людської душі були приспані у різного роду застійні часи, але у мить надзвичайної небезпеки, як це було, наприклад, із представниками старших поколінь, вони оживали. Це можу сказати хоча б на прикладі свого батька, сільського вчителя, який у серпні 1941 року добровільно пішов на фронт (за віком призову не підлягав), пройшов нелегкими бойовими шляхами, війну закінчив у Берліні. Ще одна аналогія із Запорозькою Січчю – це вже широкий добровольчий рух із початком інтервенції Росії на сході України.

2. Газета «День», як ніяка інша в Україні, першою відгукується на найбільш хвилюючі події – як усередині держави, так і за її межами. Цього року крок за кроком публіцистичним поглядом, глибоко й послідовно відображалися героїчні події на Майдані, протиборство із російською інтервенцією. На сторінках «Дня» почали першими вписувати імена до Меморіалу пам’яті загиблих за свободу (рубрика «Вони загинули за нас»). «День» вражає своєю духовно-просвітницькою та журналістсько-виховною поліфонією: це, власне, сама газета та журнальний додаток до неї – «Маршрут № 1», проекти – книговидавничий («Бібліотека газети «День»), медійний (висока журналістика Премія імені Джеймса Мейса; Прес-клуб; Літня школа журналістики), виставковий (фотоконкурс). Для мене як шанувальника краєзнавства дуже привабливим є, образно кажучи, Український віртуальний історичний університет – сайт «Україна Incognita». Зібрана тут за роки існування газети багатюща історико-просвітницька інформація може слугувати посібником для школярів, студентів, науковців, стати підґрунтям для написання книжок з історії України на різних часових «зрізах» тощо. Унікальним є ставлення у газеті до фотографії як потужного та перспективного жанру, що свідчить про відчуття тренду щодо візуалізації інформації у журналістиці майбутнього. Нерідко здається, що фотографія навіть складає конкуренцію слову завдяки високій наповненості своїх «посилів». Міжнародні фотовиставки газети формують у глядачів як уявлення про ідеальну країну, так і виховують майбутніх фотомайстрів. Газета дуже уважна також у своєму ставленні до представників «супутнього» із фотографією мистецтва – живопису, знайомлячи читачів із яскравими його представниками у своєму постійно діючому вернісажі. Захоплює високий рівень і штатних працівників, і чудових позаштатних авторів (Сергій Грабовський, Ігор Лосєв, Ігор Сюндюков, Дмитро Десятерик, Марія Семенченко…). Не можуть залишити байдужими матеріали мужнього блогера Валентина Торби – фактично військового кореспондента газети, метафоричного письменника-публіциста, інтелектуала Олександра Прилипка, яскравого науковця та публіциста Юрія Костюченка...

3. Значною подією в моєму житті стало здійснення давньої мрії – вихід у світ книжки краєзнавчих пошукових матеріалів про яскравих особистостей минулого та сучасності під назвою «Живильні промені». Характерно, що близько половини матеріалів, що увійшли до книжки, раніше були розміщені на сайті «Україна Incognita» у розділі «Сімейний альбом України». Продовжую опрацьовувати архівні та бібліотечні фонди, розшукуючи дані про забутих та напівзабутих яскравих постатей минувшини. Радий зміцненню контактів з архівістами, бібліотекарями, які допомагають порадами, наснажують у пошуку. З-поміж найяскравіших подій року, що минає, – перебування у Херсоні Патріарха Київського Філарета, який звернувся із Високими благословіннями до захисників та жителів нашого прикордонного краю, відкриття ювілейного музичного сезону в філармонії, виступи яскравих творчих колективів, зокрема незабутньої «Піккардійської терції», допрем’єрний показ фільму «Поводир» та особисте знайомство з режисером фільму Олесем Саніним. Нові емоції та знання приносить зближення зі спільнотами херсонських художників, фотографами, ентузіастами кіноклубу «Режисер. Орг». Радий, що Херсон вносить свою яскраву лепту в формування нової культури, стає середовищем народження потужних акцій торжества краси (Таврійський тиждень мистецтв, галерейні виставки «ЦЕХ», «Пам’ятай Минуле, створюй Майбутнє»). Дуже тішуся, що у ці тривожні часи наше місто живе насиченим духовним життям. Мистецтво допомагає виживати, зберігати оптимізм щодо майбутнього, а значить – ми переможемо!