Про правильний зміст слів
Російські лідери продовжують дивувати своїм сентенціями про Україну. Спочатку прем’єр-міністр Дмитро Медвєдєв заявив, що Росія немає ніяких зобов’язань з гарантування суверенітету і територіальної цілісності Україні і взагалі всі неправильно зрозуміли Будапештський меморандум. До цього в якості президента в 2008 році він же інтерпретував Гельсинський акт як такий, що дозволяє змінювати кордони в Європі, хоча в документі зазначалось повністю навпаки.
А сьогодні в ході зустрічі з головою політичної Групи об'єднаних європейських лівих в ПАРЄ Тіні Коксом голова Держдуми Сергій Наришкін заявив, що в Росії з повагою ставляться до вибору українського народу. При цьому він додав, що «вибори не можна назвати в повному сенсі вільними, демократичними, якщо мати на увазі ту обставину, що на кандидатів у президенти чинився шалений тиск, якщо мати на увазі по суті каральну військову операцію проти цивільного населення, що триває на південному сході України».
І тепер виникає питання, що ж в Росії розуміють під терміном «демократичне» голосування та «каральна військова операція проти цивільного населення», коли весь світ бачив і те, як українці голосували і те, хто насправді представляє так зване «цивільне населення» в балаклавах, озброєне до зубів.
«День» попросив прокоментувати заяви спікера російської думи та ініціативу зі збору даних для подачі Україною позову до Гаазького суду про відшкодування збитків завданих російською агресію на Сході України та анексії Криму.
Семен НОВОПРУДСКИЙ, независимый журналист, Москва.
«КРЕМЛЬ ПО КАПЛЕ ПЫТАЕТСЯ ПРИЗНАТЬ ЛЕГИТИМНОСТЬ ВЫБОРОВ»
- Самое забавное не то, что говорят российские политики об украинских выборах, а кто говорит. Потому что нам ничего не говорил президент, что-то очень обтекаемо говорит Лавров, и соответственно дают возможность что-то такое сказать Нарышкину, который, понятно, не является таким человеком, который что-нибудь решает во внешней и внутренней политике России. А во-вторых, безусловно, никогда не выражает официальной позиции. А это значит, пока никакой базовой официальной политики у Кремля нет.
В этом смысле показательно и то, что до президентских выборов давал интервью Медведев, когда он прославился фразой, что никто не может гарантировать территориальную целостность государств, что все неправильно поняли Будапештский меморандум. На самом деле показательно, что Путин, который сам один раз комментировал до выборов, сказал, что мы более-менее будем уважать выбор, хотя не считаем их полностью легитимными. В данном случае важно не что сказано, а кто говорит. Понятно, что идет попытка ползучего признания итогов выборов. Это заявление, скорее оптимистично, чем пессимистично. Это значит, что Кремль по капле пытается признать легитимность выборов, но понятно также, что нет никакой стратегии, с одной стороны, а с другой – гораздо важнее, у российского президента лицо на финале чемпионата мира по хоккею было примерно таким же, как на закрытии Олимпиады. Вот это, мне кажется, гораздо более печально. То есть он явно не доволен тем, что происходит в Украине. И это потом может как-то способствовать, к сожалению, тому, что возможна дальнейшая эскалация насилия.
«У НЫНЕШНЕЙ РОССИЙСКОЙ ВЛАСТИ В ЖИЗНИ БЫ НЕ ВОЗНИКЛО СОМНЕНИЙ, ЧТО НАДО ПРИМЕНЯТЬ СИЛУ, ЕСЛИ ДАЖЕ ТЫСЯЧНАЯ ЧАСТЬ ТОГО, ЧТО ПРОИСХОДИЛО В ДОНЕЦКОЙ И ЛУГАНСКОЙ ОБЛАСТЯХ, ПРОИСХОДИЛА НА ТЕРРИТОРИИ РОССИИ»
- А как на счет применения таких слов как «демократическое» голосование и карательная военная операция против гражданского населения на юго-востоке Украины. Это какой-то новояз, придавать словам совсем другой смысл…
- Это вообще замечательно. Показательно то, что в России, которая долгое время при Путине, ключевыми словами российской власти были стабильность и порядок. И в России, которая при Путине прошла через Чечню, для власти было абсолютно естественно силой подавить вооруженное сопротивление в мятежном регионе. И теперь фактически ввела в официальный лексикон, в повестку такой карбонарий пламенных революционеров. Самое поразительное, когда в России сообщают, что идет штурм аэропорта, совершенно исчезает сторона, против которой направлена военная операция. Показательно то, как Россия определяет сторону, против которой направлено АТО. Назывались сторонниками федерализации неизвестные вооруженные люди, народные ополченцы. Причем словосочетания «народные ополченцы» в российском политическом лексиконе не было лет 50. Оно было в советские времена и касалось партизанского движения.
И тут вдруг в России ввели пропагандистские клише, которые казались совершенно забытыми и которые совершенно неадекватно оценивают ситуацию. У нынешней российской власти в жизни бы не возникло сомнений, что надо применять силу, если даже тысячная часть того, что происходило в Донецкой и Луганской областях, происходила на территории России. Идет штурм аэропорта и российские СМИ не говорят, кто кого оттуда выбивает, кто этот аэропорт захватил. Ничего, когда неизвестные люди захватывают аэропорт. Представьте себе, если бы это произошло на территории России.
Понятно, что принято говорить про такие вещи: двойные стандарты или что-то другое. Но это не двойные стандарты, а скорее попытка использовать дешевый пропагандистский прием, вбить в голову нетребовательной к информации части российского населения несколько пропагандистских клише, на основании которых они воспринимали бы ситуацию в Украине. Кстати говоря, как будут выходить из ситуации российские СМИ, которые рассказывали, что фашисты рвутся к власти. И это при том, что на этих выборах самые радикальные кандидаты все вместе получили голосов крайне мало. В эту часть не вписывается пропагандистская картина, другое дело, что, к сожалению, та часть россиян, на которых направлена эта пропаганда, не особо склонна воспринимать цифры и факты, а вот такую риторику.
«КАК ПОКАЗЫВАЕТ НОВЕЙШАЯ ИСТОРИЯ РОССИИ, ГРАНИЦЫ ПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОПАГАНДИСТСКОГО ВРАНЬЯ СОВЕРШЕННО ПОДВИЖНЫ»
- Это уже признанный факт, что в Украине действуют российские спецслужбы и среди террористов много российских граждан, включая чеченцев, и к тому же используют они российское оружие, которое постоянно попадает через границу. Интересно, как воспримут в России то, что Украина соберет все эти факты и выставит в Гаагский суд иск, потребует компенсации потерь как людских, так и разрушенных зданий, не исключено, что и аэропорт в Донецке может пострадать? Почему украинцы должны будут платить за ущерб, нанесенный гражданами России?
- В данном случае события могут развиваться по-разному. Если будет какой-то политический откат, если не будет нагнетания напряженности, то просто будут ситуацию спускать на тормозах. У нас просто будут умалчивать об этом, ничего не говорить. Если вдруг это будет сочтено пропагандистски выгодным для власти, то будут обвинять украинские власти в том, что они фальсифицируют реальность. На самом деле, мол, там не было российского следа. Проблема в том, что, к сожалению, как показывает новейшая история России, границы политического пропагандистского вранья совершенно подвижны или вообще станут безграничными, как это ни горько.
Поскольку внутри России, увы, существует базовое пренебрежение правом. Я думаю, что с большой долей вероятности просто видимо об этом будут умалчивать, если дело будет рассматриваться в международных судах, либо будут пытаться это использовать в пропагандистских целях, обвиняя Украину, что она фальсифицировала участие России в этих событиях.
Надзвичайний та Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, профессор, екс-суддя Гаазького трибуналу Володимир ВАСИЛЕНКО
«ВПЕРШЕ ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ БУЛО ВІДСУТНЄ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ТИСКУ»
- За визнанням численних міжнародних спостерігачів вибори в Україні пройшли з дотриманням усіх міжнародних стандартів. І вперше за всю історію України, як заявляють структури українського громадянського суспільства, іноземці, було відсутнє застосування адміністративного тиску. Це є якраз головним свідченням того, що вибори пройшли демократично. До того ж, за повідомленням усіх спостерігачів і офіційних представників ЦВК і місцевих виборчих комісій, дуже багато людей з’явилось на вибори добровільно без будь-якого тиску і були створені всі можливості для вільного волевиявлення.
Що стосується виборів у двох областях: Донецькій та Луганській, то там вибори проходили в ненормальних умовах через те, що там триває збройна агресія Росії проти України шляхом застосування російських спецпризначенців, яких мобілізували для здійснення спеціальної операції, локальне кримінальне середовище. І там в деяких районах через терор сепаратистів взагалі не відбулося голосування. І тому покладати якусь провину на владу України немає жодних підстав.
«ЦЕ НЕ КАРАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ ПРОТИ МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ ЦИХ ОБЛАСТЕЙ, А ВІЙСЬКОВА ОПЕРАЦІЯ, СПРЯМОВАНА ПРОТИ ТИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ, ЯКІ РОСІЯ ЯК ДЕРЖАВА-АГРЕСОР ВИКОРИСТОВУЄ ПРОТИ УКРАЇНИ».
- А що ви скажете про цю термінологію «каральна військова операція проти громадянського населення»?
- По-перше, відбувається антитерористична операція і відповідно до українського законодавства, яке відповідає міжнародним стандартам. І ця операція відбувається саме проти збройних формувань, якими керують і які фінансуються російськими спецслужбами. Тому це не каральна операція проти мирного населення цих областей, а військова операція, спрямована проти тих збройних формувань, які Росія як держава-агресор використовує проти України.
- Так може треба вже збирати факти про ці військові злочини, скоєні на українській території цими формуваннями, керованими Росією і з залученням російських спецпризначенців, щоб подати позов в Гаазький суд, щоб Росія компенсувала збитки?
- Звичайно. Моя точка зору, яку я неодноразово висловлював, у тому числі газеті «День», що в даному випадку здійснюється антитерористична операція, яка є одночасно актом самооборони від агресії відповідно до статті 51 статуту ООН. Тому це абсолютно правомірне застосування не лише спецслужб, а й збройних сил України, оскільки це акт агресії, який чиниться РФ, то претензії потрібно пред’являти не до сепаратистів, а до Російської Федерації, підраховувати збитки, жертви і ставити питання в площині претензії держави Україна до держави Росія.
Уже інша справа коли і як ці претензії будуть реалізовані, але я цілком згоден з вами, що треба уже давно було зайнятися підрахунками втрат України і людських, і матеріальних, і моральних, і політичних. Цілком офіційно формально пред’являти претензії.
«НЕОБХІДНО СТВОРИТИ УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО УПОВНОВАЖЕНОГО УРЯДУ УКРАЇНИ У ПИТАННЯ ПРОТИДІЇ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ»
- А який орган має цим займатися?
- З одного боку міністерство закордонних справ повинно фіксувати всі ці порушення і шкоду, яка причиняється Україні, відправляти формальні ноти до Міністерства закордонних справ Росії. З іншого боку треба про це інформувати РБ ООН. Але для вирішення цієї ситуації треба підходити системно. Для цього, з мого досвіду, необхідно створити управління спеціального уповноваженого уряду України у питаннях протидії ліквідації наслідків російської агресії. І ця інституція повинна якраз концептуально визначитись, що треба робити, кому треба робити – одним словом виробити алгоритм дій, спрямованих на подолання наслідків агресії. При тому має йтися не лише про події, які зараз відбуваються, триває агресія Росії на сході України, а й події, які мали місце у Криму.
- Треба дуже тонко підходити до цього питання. У нас чітко визначена правова позиція, що ми, Україна, і міжнародне співтовариство не визнає самого факту анексії Криму в результаті збройної агресії. Зараз ми даємо відсіч збройній агресії в східних регіонах України. Відповідно Україна зазнає збитків, як держава, яка зазнала і зазнає збройної агресії. З цього треба виходити. Невизнання факту анексії Криму і протидія наслідкам тих актів, які вже мали місце в минулому це – анексія Криму і ці збройні акції, які відбуваються зараз. Тобто позиція України має виходити з того, що її дії мають базуватися на принципі, що Україна не визнає факту анексії Криму і вважає дії, які зараз мають місце на сході України – продовженням збройної агресії. Тобто потрібен комплексний, системний підхід для того, щоб своїми діями не заперечити свою власну позицію – невизнання окупації Криму.
- Але відомо, що Росія ігнорує міжнародні норми і навіть якщо суд визнає її винною у злочинах проти України, чи буде гарантія що Москва виконає рішення суду виплатити компенсацію?
- Відповідно до міжнародного права, статуту міжнародного кримінального трибуналу факт агресії є одним з найтяжчих міжнародних злочинів. Ці міжнародні злочини не мають терміну давності. Так, сьогодні нереально очікувати, що агресор піде на зустріч і відшкодує всі збитки, які були спричинені актом агресії і виконає вимоги щодо відновлення попереднього стану тобто повернення Криму. Але завтра ситуація може змінитися. І ця грамотно сформульована позиція України і оформлення належним чином спрацює в майбутньому.