Жити сповна. Попри всі прикрості

Львів’яни — про власні рецепти ефективної «зброї спротиву» у ствердженні добра

Роман ЯЦIВ, експерт і автор «Дня», історик мистецтва, професор Львівської національної академії мистецтв:

— Встановлені пандемічними умовами співжиття гнучкі (спонтанно регулятивні) дистанції між добрим і поганим актуалізували неочікувану механіку для занурень у власну екзистенцію, через зближення або відштовхування до/від критичних полюсів самосвідомості. З атакою зовнішніх подразників гартується внутрішня — психологічна і ціннісна — альтернатива, знаходяться прості відповіді на складні запитання. Для людей інтелектуальної праці рух у надра прихованих сутностей може стати вкрай плідним (правда, на межі з прірвою). Гострота сприйняття нових реалій заставляє переорганізувати «в собі» всю сукупність мобілізаційних ресурсів. А вже далі можуть відкритися нові горизонти можливостей...

Сусідячи з загальними суспільними настроями, неетично «закриватися» від побіжних негативних емоцій у швидкоруч змонтованій «цитаделі». Страхи перед реаліями будуть ще більше посиленими внаслідок втечі до зони комфорту. Найкращий спосіб вистояти — синхронізувати власну творчу волю зі Світлом. Ця метафізична субстанція — чи не найдієвіша вакцина супроти зневіри і розпачу.

Звичайно, у загальному комплексі поганих новин, які подекуди завдають сильного ураження людській психіці, непросто знайти власні рецепти ефективної «зброї спротиву» для різної комбінаторики професійних занять. Разом з колективним імунітетом проти коронавірусу почала активно вироблятися вкрай негативна звичка «відкладання на завтра» того, що мало би робитися сьогодні. Якщо в індивідуальному характері наслідки цього можуть бути мізерними, майже непомітними, то у глобальному масштабі (політика, економіка, наукова, культурна, міжнародна іміджева сфери тощо) це може мати непоправні наслідки. У той же час невелика, вимушена зупинка дає шанс переоснащення власного «професійного обладнання», відкидання застарілих, відпрацьованих, технологій, більш рішучого проникнення вглиб сутностей по всьому периметру діяльності. У спектрі моїх інтелектуальних і творчих практик з’явилися нові смислові інтонації, потреба глибшого ковтка свіжого повітря (уже без кисневої маски), зарядження енергетикою незамуленої традиції, елітарних культурних стратегій, щоби стати поруч з великими носіями Духу в ствердженні добра як фундаментальної етично-ціннісної категорії.  

Галина ГУЗЬО, журналіст, менеджер і промоменеджер артистів і культурних проєктів:

— Інколи видається, що доброго останнім часом вкрай мало... Третя хвиля коронавірусного посиленого карантину з усіма його наслідками — сфера подій, зокрема культурних, вкотре паралізована: знову доводиться переносити десятки запланованих концертів і разом зі слухачем надіятися на безпечніші та сприятливіші часи... Довкола багато хто хворіє, стрічка новин у ФБ усе частіше приголомшує некрологами... Та навіть весна — і та ніяк не прийде цього року...  

Але якщо постійно думати про всі ці проблеми, можна дуже швидко узагалі зневіритися та опустити руки. А це те, чого аж ніяк не можна дозволити! Тож винайшла для себе простий рецепт: не зациклюватися на негараздах, особливо на тих, які не залежать безпосередньо від мене, а радіти кожній добрій звістці і навіть кожній позитивній дрібниці! Прокинулася вранці, усі рідні та близькі живі-здорові — радію! Вакцинувалася — тішуся! Новий проєкт, з яким недавно розпочала співпрацю, — Hutsul Planet з Коломиї — створює чудову музику й унікальні анімаційні історії про гуцулів. Черпаю натхнення і маю з чим працювати! Проходжу нові онлайн-курси із шоу-бізнесу від знаного продюсера Юрія Нікітіна — дякую, бо все ще цікаво вчитися і дізнаватися щось нове. Попереду — світле свято Великодня, тож гарні емоції гарантовано! І так стараюся жити зараз щодня. Звісно, з вірою й надією на те, що настануть дні, коли життя і робота знову будуть більш спокійними, стабільними і прогнозованими.

Наталя IВАНИЧУК, перекладач з німецької та шведської мов, член Національної спілки письменників, володар найвищої нагороди Норвегії — Королівського ордена Заслуг, викладач Франкового університету (норвезька мова, факультет міжнародних відносин):

— Важливо хотіти доброго, знаходити добре в буденному, бо треба жити сповна, попри всі прикрості. А з доброго те, що світить сонце і я п’ю свою ранішню каву на веранді. І це — прекрасно!

Затяжна весна цього року, але вона прийшла — ми перезимували. Весна яка є — така є. Попереду — Великдень, а для мене це — найбільше свято. Навіть більше, ніж Різдво. Бо це — початок нового, початок пробудження — і природи, і людських душ (маєм сподівання).

Святкуватимемо Великдень цього року втрьох, бо менший син поїхав у довготермінове відрядження з сім’єю і за столом не буде чути щебетання Меласі трирічної. І це, мабуть, непогано, але сумно.

З глобального поганого — оця зараза, яка нас тримає у якихось лещатах (в чотирьох стінах, в постійному страху за себе і близьких).

Ми вакцинувалися. Хай би більше людей це могло зробити. Однак знаю через своїх знайомих про багатьох людей, які свідомо відмовляються від щеплення. Мовляв, це нічого не дає. Але це неправда, бо якщо не буде поголовної вакцинації — не буде колективного імунітету. Звісно, перша доза — не є гарантія, потрібно берегтися. Надіюся, що після другої імунітет хоч на рік утвердиться.

Погано, що вже котрий рік стоїть під кордонами чорна орда і ніяк не вгомониться. На жаль, гинуть наші хлопці. І це дуже сумно. Погано, що люди перестали помагати волонтерам і фінансово (бо фінанси у карантині — дуже хитке явище), і добрими вчинками.

Але живімо сьогодні! Я навчена з пізнього підліткового віку жити нинішнім днем — проживати його не як останній, а як єдиний і неповторний, брати від нього все, що можеш, радіти, що почався, триває, а потім, ввечері, що він був. 

Остап ЛОЗИНСЬКИЙ, художник-іконописець, дизайнер, куратор мистецьких проєктів:

— З доброго те, що всі ми в очікування світлого Христового Воскресіння — пишемо писанки, робимо порядки, миємо вікна, обираємо рецепт паски, думаємо, який буде паштет, який буде холодець... Очищаємося і фізично, і духовно. Тобто цей період пов’язаний із дуже багатьма речами — і зовнішніми, і внутрішніми, які є дуже важливими для кожного. Ще з доброго те, що найближчими днями має приїхати частина накладу альбому, присвяченого творчості видатного львівського митця сценографа Євгена Лисика, — «Графіка. Малярство».  Це книжка, до якої ввійшло понад 500 репродукцій і представлені всі етапи творчості Лисика. Вихід її — насправді радісна новина, тому що це проєкт, над яким ми працювали чотири роки.

З поганого те, що погода з нами далі бавиться. І весна з зимою бореться. Але найгірше, що біля нас пандемія, коронавірус, сидіння удома, неможливість вільно пересуватися. Мені здається, що це — насправді найбільша проблема для людей, бо отака хай часткова ізоляція дуже погано впливає і на психіку, і на поведінку.

Але світло переможе! Чекаємо світлого Христового Воскресіння.

Жити сповна. Попри всі прикрості

Жити сповна. Попри всі прикрості

Львів’яни — про власні рецепти ефективної «зброї спротиву» у ствердженні добра

Роман ЯЦIВ, експерт і автор «Дня», історик мистецтва, професор Львівської національної академії мистецтв:

— Встановлені пандемічними умовами співжиття гнучкі (спонтанно регулятивні) дистанції між добрим і поганим актуалізували неочікувану механіку для занурень у власну екзистенцію, через зближення або відштовхування до/від критичних полюсів самосвідомості. З атакою зовнішніх подразників гартується внутрішня — психологічна і ціннісна — альтернатива, знаходяться прості відповіді на складні запитання. Для людей інтелектуальної праці рух у надра прихованих сутностей може стати вкрай плідним (правда, на межі з прірвою). Гострота сприйняття нових реалій заставляє переорганізувати «в собі» всю сукупність мобілізаційних ресурсів. А вже далі можуть відкритися нові горизонти можливостей...

Сусідячи з загальними суспільними настроями, неетично «закриватися» від побіжних негативних емоцій у швидкоруч змонтованій «цитаделі». Страхи перед реаліями будуть ще більше посиленими внаслідок втечі до зони комфорту. Найкращий спосіб вистояти — синхронізувати власну творчу волю зі Світлом. Ця метафізична субстанція — чи не найдієвіша вакцина супроти зневіри і розпачу.

Звичайно, у загальному комплексі поганих новин, які подекуди завдають сильного ураження людській психіці, непросто знайти власні рецепти ефективної «зброї спротиву» для різної комбінаторики професійних занять. Разом з колективним імунітетом проти коронавірусу почала активно вироблятися вкрай негативна звичка «відкладання на завтра» того, що мало би робитися сьогодні. Якщо в індивідуальному характері наслідки цього можуть бути мізерними, майже непомітними, то у глобальному масштабі (політика, економіка, наукова, культурна, міжнародна іміджева сфери тощо) це може мати непоправні наслідки. У той же час невелика, вимушена зупинка дає шанс переоснащення власного «професійного обладнання», відкидання застарілих, відпрацьованих, технологій, більш рішучого проникнення вглиб сутностей по всьому периметру діяльності. У спектрі моїх інтелектуальних і творчих практик з’явилися нові смислові інтонації, потреба глибшого ковтка свіжого повітря (уже без кисневої маски), зарядження енергетикою незамуленої традиції, елітарних культурних стратегій, щоби стати поруч з великими носіями Духу в ствердженні добра як фундаментальної етично-ціннісної категорії.  

Галина ГУЗЬО, журналіст, менеджер і промоменеджер артистів і культурних проєктів:

— Інколи видається, що доброго останнім часом вкрай мало... Третя хвиля коронавірусного посиленого карантину з усіма його наслідками — сфера подій, зокрема культурних, вкотре паралізована: знову доводиться переносити десятки запланованих концертів і разом зі слухачем надіятися на безпечніші та сприятливіші часи... Довкола багато хто хворіє, стрічка новин у ФБ усе частіше приголомшує некрологами... Та навіть весна — і та ніяк не прийде цього року...  

Але якщо постійно думати про всі ці проблеми, можна дуже швидко узагалі зневіритися та опустити руки. А це те, чого аж ніяк не можна дозволити! Тож винайшла для себе простий рецепт: не зациклюватися на негараздах, особливо на тих, які не залежать безпосередньо від мене, а радіти кожній добрій звістці і навіть кожній позитивній дрібниці! Прокинулася вранці, усі рідні та близькі живі-здорові — радію! Вакцинувалася — тішуся! Новий проєкт, з яким недавно розпочала співпрацю, — Hutsul Planet з Коломиї — створює чудову музику й унікальні анімаційні історії про гуцулів. Черпаю натхнення і маю з чим працювати! Проходжу нові онлайн-курси із шоу-бізнесу від знаного продюсера Юрія Нікітіна — дякую, бо все ще цікаво вчитися і дізнаватися щось нове. Попереду — світле свято Великодня, тож гарні емоції гарантовано! І так стараюся жити зараз щодня. Звісно, з вірою й надією на те, що настануть дні, коли життя і робота знову будуть більш спокійними, стабільними і прогнозованими.

Наталя IВАНИЧУК, перекладач з німецької та шведської мов, член Національної спілки письменників, володар найвищої нагороди Норвегії — Королівського ордена Заслуг, викладач Франкового університету (норвезька мова, факультет міжнародних відносин):

— Важливо хотіти доброго, знаходити добре в буденному, бо треба жити сповна, попри всі прикрості. А з доброго те, що світить сонце і я п’ю свою ранішню каву на веранді. І це — прекрасно!

Затяжна весна цього року, але вона прийшла — ми перезимували. Весна яка є — така є. Попереду — Великдень, а для мене це — найбільше свято. Навіть більше, ніж Різдво. Бо це — початок нового, початок пробудження — і природи, і людських душ (маєм сподівання).

Святкуватимемо Великдень цього року втрьох, бо менший син поїхав у довготермінове відрядження з сім’єю і за столом не буде чути щебетання Меласі трирічної. І це, мабуть, непогано, але сумно.

З глобального поганого — оця зараза, яка нас тримає у якихось лещатах (в чотирьох стінах, в постійному страху за себе і близьких).

Ми вакцинувалися. Хай би більше людей це могло зробити. Однак знаю через своїх знайомих про багатьох людей, які свідомо відмовляються від щеплення. Мовляв, це нічого не дає. Але це неправда, бо якщо не буде поголовної вакцинації — не буде колективного імунітету. Звісно, перша доза — не є гарантія, потрібно берегтися. Надіюся, що після другої імунітет хоч на рік утвердиться.

Погано, що вже котрий рік стоїть під кордонами чорна орда і ніяк не вгомониться. На жаль, гинуть наші хлопці. І це дуже сумно. Погано, що люди перестали помагати волонтерам і фінансово (бо фінанси у карантині — дуже хитке явище), і добрими вчинками.

Але живімо сьогодні! Я навчена з пізнього підліткового віку жити нинішнім днем — проживати його не як останній, а як єдиний і неповторний, брати від нього все, що можеш, радіти, що почався, триває, а потім, ввечері, що він був. 

Остап ЛОЗИНСЬКИЙ, художник-іконописець, дизайнер, куратор мистецьких проєктів:

— З доброго те, що всі ми в очікування світлого Христового Воскресіння — пишемо писанки, робимо порядки, миємо вікна, обираємо рецепт паски, думаємо, який буде паштет, який буде холодець... Очищаємося і фізично, і духовно. Тобто цей період пов’язаний із дуже багатьма речами — і зовнішніми, і внутрішніми, які є дуже важливими для кожного. Ще з доброго те, що найближчими днями має приїхати частина накладу альбому, присвяченого творчості видатного львівського митця сценографа Євгена Лисика, — «Графіка. Малярство».  Це книжка, до якої ввійшло понад 500 репродукцій і представлені всі етапи творчості Лисика. Вихід її — насправді радісна новина, тому що це проєкт, над яким ми працювали чотири роки.

З поганого те, що погода з нами далі бавиться. І весна з зимою бореться. Але найгірше, що біля нас пандемія, коронавірус, сидіння удома, неможливість вільно пересуватися. Мені здається, що це — насправді найбільша проблема для людей, бо отака хай часткова ізоляція дуже погано впливає і на психіку, і на поведінку.

Але світло переможе! Чекаємо світлого Христового Воскресіння.