«Закон про забуття»

На сьогоднішній день в Україні є важлива проблема, на яку ніхто на рівні держави не звертає уваги. Це фейкові новини. І хоча ця проблема існує й в інших країнах, але там з нею намагаються боротися за допомогою законодавства. В Україні ж, на жаль, цього немає.

Що таке фейки, я, на жаль, відчув на своєму досвіді.

Трохи моєї історії. Я побудував у США велику імміграційну компанію. І вона стала дуже успішною, що й призвело до активізації недоброзичливців. Про мене на різних сайтах розмістили неправдиву інформацію, яка могла серйозно вдарити по моєму іміджу й бізнесу в цілому. Ці ресурси копіювали стиль найвідоміших ЗМІ, яким вірять люди. Мій бізнес пішов на спад. Листи на сайт з проханням усе видалити користі не принесли. У більшості випадків шахраї вимагали грошей.

Я — громадянин Росії, з американським посвідченням на проживання, тому вирішив звернутися в Роскомнагляд. Але там мене нічим не утішили. Заявили, що мої фотографія й прізвище — загальнодоступні дані, тому під закон про «право на забуття» це не підпадає.

І я вирішив безпосередньо написати «Яндексу» й «Гуглу». Але й вони мені відмовили. І я вирішив добитися справедливості, пішовши до суду. І російського, і американського. Спочатку моя команда виграла суд у Росії. Тому «Яндекс» почав видаляти інформацію. Але це рішення стосувалося лише російського сегмента. А інформація поширилася скрізь.

Пізніше, під час судового процесу в США, «Яндекс» розібрався, що дані про мене —  дійсно неправдиві. Формально Федеральний суд у США відмовив нам у позові, але насправді ми з цією пошуковою системою пішли на «мирову» й домовилися, що вся інформація зникне. Крім того, юристи «Яндекса» закликали звертатися до них, якщо шахраї знову активізуються. Ми думаємо, що такий перебіг подій стане реальністю й у процесі з «Гуглом».

Крім того, після історії, що зі мною сталася, я вирішив надалі допомагати людям, які стали жертвами шахраїв.

Я дуже раджу українській владі почати боротися з фейками, які атакують інтернет-простір, — ухвалити необхідну законодавчу базу, що базується на досвіді інших країн. Ідеться про «закон про забуття», який вимагає від пошукових систем видаляти недостовірну або застарілу інформацію, якщо людина, про яку там ідеться, про це попросить. У разі, якщо пошукові системи такі дані публікують, їх потім дуже серйозно карають. І це світова практика! Я дуже сподіваюся, що незабаром її втілять у життя і в Україні.