Українські музиканти і європейська культурна практика

Роздуми після фестивалю «Органний собор» у Рівному

Січень є традиційно «відпочинковим» місяцем, але саме на цю добу припадає низка фестивалів новорічно-різдвяного циклу, учасники яких не лише урізноманітнюють вільний час населення, а й демонструють суттєві зрушення у мистецтві. От і в Рівному відбувся черговий (ІV) міжнародний фестиваль «Органний собор».

Переглядаючи його програми, можна дійти висновку, що міжкультурна комунікація сучасних митців дала свій результат: українські музиканти, як і їхні іноземні колеги, суттєво розширили обрії власної фахової освіти; їхньою характерною рисою стала участь у численних майстер-класах, проведених провідними світовими особистостями, за допомогою яких стало можливим розуміння культурної спадщини та творчості митців різних континентів. Суттєво розширився репертуар, у якому з’явилося безліч творів сучасників із складною художньою мовою. Продемонструємо це на прикладі фестивалю.

ДОСВІД ОЛЕНИ МАЦЕЛЮХ

Найбільш яскравою постаттю в контексті цієї імпрези є Олена Мацелюх (орган) — відома оригінальними концертними програмами не лише в Україні, а й Швейцарії, Німеччині, Франції, Іспанії, Польщі, Чехії, Данії та США, яка постає однією з найяскравіших інтерпретаторів органної творчості І.-С.Баха у Східній Європі. Це помітно виділяє її серед інших виконавців та піднімає рейтинг названого вище фестивалю. Адже «спеціалізовані» «Бахівські» форуми, проведені в європейських країнах (Брно (Чехія), Вроцлаві (Польща), Єрусалимі, або «Музика у Старому Кракові») з високим міжнародним культурним реноме, в яких вона бере участь або «відкриває» ці престижні музичні зібрання, підтверджують її статус як професіонала-інтерпретатора західноєвропейської музики кінця XVII — середини XVIII ст., призначеної для виконання перш за все у католицьких храмах. Це передбачає і вивчення джерельної бази творчості, а отже — знання епохи, різноманітність творів, їх складових, особливостей їх підготовки, форм інтерпретації і ще безлічі того, що включає у собі поняття «професіоналізм».

Характерною особливістю українських музикантів є їхнє запозичення практики інструментальних європейських шкіл поєднувати виконавську з науково-дослідною та/або просвітницькою діяльністю. Цей творчий «тандем» має чимало переваг, зокрема виконавець занурюється в культурну атмосферу країни, що є предметом його наукової рефлексії, вивчає святково-обрядовий комплекс, музичну спадщину й інші компоненти, притаманні країні його наукового інтересу; розширюються міжкультурні контакти музикантів, форми та засоби популяризації культурної спадщини. Тому О. Мацелюх сьогодні активно займається науково-дослідною діяльністю у Львівському музеї історії релігії, виконуючи обов’язки старшого наукового співробітника музично-просвітницького відділу. Адже саме там концентрується значний пласт необхідної їй джерельної бази духовної музики, призначеної для виконання в храмі. А якщо до цього додати й широку просвітницьку діяльність у музеї серед різних, переважно молодих, груп відвідувачів, то портрет обраного нами для аналізу музиканта буде досить типовим для західноєвропейської культурної практики.

До вищезазначеного слід додати сформований організаційно-культурний досвід, втілений в участі її як артистичного директора VI та VІІ міжнародних фестивалів органної музики «Діапазон», проведених у Львівському Будинку органної та камерної музики (2016—2017 рр.), а безпосередньо у Львівській філармонії вона є засновником та арт-директором п’яти Міжнародних фестивалів літньої пори Pizzicato e Сantabile та двох «зимових» бахівських фестивалів Bach Сontemporary International, позиціонуючи Львів як центр шанування західноєвропейського генія.

ПРОСВІТНИЦТВО ІРИНИ КОЗАЧУК

Ще однією учасницею цього львівського тріо фестивалю є Ірина Козачук (фортепіано), основи художньої діяльності якої несуть також значний просвітницький сегмент, а творче коріння пов’язане з Західним Поліссям. Саме тут у 1976 р. розпочалася її співпраця з камерним оркестром Рівненської обласної філармонії на чолі із Заслуженим артистом УРСР Б.Депо, де вона з успіхом виконала ІІ фортепіанний концерт народного артиста СРСР М.Ракова під керівництвом автора у містах Дубно та Рівне.

Як і майже кожен помітний музикант, вона співпрацює з представниками музичного світу різних мистецьких уподобань, напрямів та шкіл, заземлюючи наш аналіз на Рівненську область, — М. Іваніва, Тріо «МІО». В її активі безліч записів на радіо, телебаченні та CD з різними виконавцями, а отже — музики різних стилів та епох.

ФЛЕЙТА ПАНА ІГОРЯ МАЦЕЛЮХА

До складу цієї львівської групи музикантів входить і Ігор Мацелюх, — не менш яскрава й оригінальна особистість у сучасній вітчизняній виконавській практиці, у репертуарі якого твори, виконувані на одному з найдавніших європейських музичних інструментів — флейті Пана. До речі, після здобуття освіти у Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка (1996) він продовжує досліджувати її новий якісний вимір у Кишинівській академії музики, театру та образотворчого мистецтва (республіка Молдова), адже саме там, на його думку, значна увага приділяється регіональній музичній стилістиці, зокрема надзвичайно колористичній народній музиці та інструментарію циган, румун, інших художньо-розмаїтих етнічних груп, які проживають на території європейських Карпат, поглиблюючи при цьому культурну мозаїку України. Як і кожна помітна у сфері професійної художньої діяльності особистість, І. Мацелюх є автором власних музичних творів, і в цьому плані виконання такої композиції автором є найкращим варіантом демонстрації музики.

Він також, спираючись на західноєвропейську організаційно-культурну практику, є ініціатором та організатором циклів концертів — «Румунська музика», «Класичні медитації», «Від флейти Пана до органу», «Романтичні голоси», у яких ця яскрава музична гама розкривається повною мірою.

ШЛЯХ СТАНІСЛАВА КАЛІНІНА

Майже аналогічний шлях у мистецтві торують ще декілька учасників цього фестивалю — Станіслав Калінін, соліст Харківської філармонії, в якій виконує обов’язки органіста, клавесиніста та піаніста-концертмейстера, а в 2006 — 2008 рр. обіймав ще й посаду художнього керівника Будинку органної та камерної музики названої вище структури.

Завершивши навчання на історико-теоретичному факультеті Державного університету мистецтв ім. І. Котляревського (1998), здобув другу вищу освіту за спеціальністю «орган» у НМА України ім. П. Чайковського (2008) та поглибив професійні навички в магістратурі Санкт-Петербурзького університету (2008), беручи участь у численних майстер-класах.

Різнопланова якісна освіта та активна концертна практика сприяли здобуттю ним відповідного статусу. Активно концертує в Україні, Росії, Молдові, Польщі, Німеччині, Китаї (Великий Театр Ханчжоу, 2013), США (Національний Собор Вашингтона, 2015). Як і майже кожен яскравий музикант із широким сальдо творчого виявлення, Станіслав Калінін є автором власних перекладів інструментальної та вокальної музики для органа, зокрема й опери вітчизняного класика В. Губаренка «Монологи Джульєтти».

ШИРОКЕ КОЛО ІНТЕРЕСІВ МАКСИМА СИДОРЕНКА

Максим Сидоренко — соліст Національного будинку органної та камерної музики, заслужений артист України. Здобувши професійну освіту в НМАУ ім. П. Чайковського за спеціальностями «фортепіано» (1995) й «орган» (2001), поглибивши обрії інструментального виконавства в її аспірантурі (2005), продовжує удосконалювати професійну майстерність в Університеті музики і виконавських мистецтв у Відні, беручи участь у майстер-класах відомих музикантів Європи та США.

Постійно гастролює Україною і за її межами, є учасником численних міжнародних фестивалів. Коло його інтересів — від барокової музики до прем’єрних виконань творів сучасних українських композиторів, від запису органної музики до фільмів та участі в неакадемічних етнопроєктах.

«КУТ ЗОРУ» ІЛОНИ БІРГЕЛЕ

Ще одна учасниця фестивалю — Ілона Біргеле (м. Рига) представляє оригінальну програму «Вишукана грація». Як свідчить пресреліз, вона є видатною органісткою Латвії і виступає у країнах Балтії, Європи, Скандинавії, в Ізраїлі й Казахстані. Завдячуючи високій виконавській майстерності й специфічній культурі художньої інтерпретації, чимало сучасних композиторів присвятили їй твори, а відтак вона дає й певний «кут зору» на сучасну музику.

Брала участь у численних майстер-класах у Німеччині, Австрії, Нідерландах, Швеції, Фінляндії, Латвії та Литві, що дало можливість виконавиці краще відчувати музику різних епох та континентів.

Вона є засновником та керівником декількох яскравих проєктів, зокрема Фестивалю історичного органу в Латвії, учасницею органного дуету Riga Organum Duo та партнером SIA Impro Celojumi. Не оминає й громадських обов’язків, зокрема є членом правління Товариства музичної діяльності Pleno, художнім керівником концертів у католицькому соборі Святого Якова у Ризі, а також є педагогом Ризької кафедральної хорової школи. 

* * *

Відтак, навіть побіжний аналіз представницького ряду найбільш помітних учасників фестивалю, рівня їхньої фахової освіти, організаційно-культурної та концертної діяльності, соціальної активності, незалежно від країни їх представництва (у різні роки в заході брали участь музиканти Чехії, Польщі, США, Болгарії, Ізраїлю), засвідчує аналогічний шлях у мистецтві та формах здобуття професійного досвіду, й гастрольної практики зокрема, їх важливу мотиваційну складову, що визначає майже все у життєдіяльності людини і робить процес здобуття освіти ефективним. А це зайвий раз підтверджує, що світовий культурний простір функціонує за тотожними принципами, і кожен виконавець, котрий хоче брати участь у подібних резиденціях, повинен мати аналогічний культурно-мистецький багаж та творчий досвід.

Професійний рівень музикантів вкотре засвідчив, що європейське культурне співтовариство, оминаючи численні проблеми в усіх його сферах, виробило стійкий духовний імунітет, в основі якого лежить широка міжкультурна комунікація, якісна і глибока художня освіта, висока соціальна активність та безліч іншого, що й вирізняє це інтелектуальне середовище, в якому українські музиканти почуваються комфортно і впевнено, підтверджуючи фахове реноме національної музичної Школи.

Тож творцем історії (і культури зокрема) в розмаїтті її виявів є виключно Особистість, і впливати на її становлення (позаяк формувати талант майже неможливо) сьогодні цілком реально, більше того — навіть конче потрібно. А вже вона буде поступово консолідувати власне культурне середовище, яке також діятиме за аналогічним принципом. Адже майбутній результат того вартує!