Руслан Боделан: «Без зміни керівництва в Одесі поліпшити ситуацію в регіоні неможливо»

РУСЛАН БОДЕЛАН

6 травня Кіровоградський облсуд визнав недійсними результати виборів міського голови Одеси і скасував рішення міськвиборчкому про обрання головою Едуарда Гурвіца, який окрім того переміг у мажоритарному окрузі на виборах до Верховної Ради, а тому був змушений обирати між депутатським мандатом та головуванням в Одесі. У прес-центрі мерії «День» повідомили: Гурвіц, цілком ймовірно, буде оскаржувати рішення облсуду у Верховному Суді України. Нещодавно газета «День» запропонувала Р. Боделану та Е. Гурвіцу прокоментувати ситуацію в Одесі. Однак відповіді від Гурвіца поки що не надійшло.

Для Руслана Боделана судове рішення важливе з точки зору його політичної кар’єри. Чистка, яка здійснюється останнім часом, засвідчує: зрозуміти кадрову логіку Президента надзвичайно важко. І Леонід Кучма у будь-який момент може звільнити Руслана Боделана і призначити головою облдержадміністрації «більш свою» людину. Так що крісло мера для нинішнього губернатора є чи не останнім шансом забезпечити собі стабільне місце в активній політиці.

За таких умов цілком ймовірно, що Руслан Боделан все ж таки доб’ється свого і стане головою міста, скандально відомого жорстоким протистоянням обласної та міської влади та вбивствами «на замовлення».

— Руслане Борисовичу, як би ви оцінили післявиборну ситуацію в регіоні?

— Перш за все хочу привернути увагу до того аспекту підсумків виборів, який поки що залишається поза увагою аналітиків. Я вважаю, що зводити проблематику лише до взаємин Боделан-Гурвіц не зовсім правомірно. Згадаймо, що зовсім недавно Одещину називали «червоною». А тепер співставимо підсумки нинішніх виборів до обласної ради з результатами чотирирічної давності, коли фракцію комуністів становила майже третина депутатів, і пересвідчимося: регіон змінює політичне забарвлення — «депутатів-центристів» стає чимраз більше.

А з іншого боку, справді існує складна проблема, пов’язана з протистоянням в Одесі, що і надалі триває. Одні вважають, що лише міське керівництво, яке прийшло до влади чотири роки тому, веде до демократії і розв’язання соціально-економічних проблем. Інші дотримуються думки, що це не так. Я належу до останніх. І дійшов цього висновку не просто як сторонній спостерігач, а людина, яка достатньо поінформована для аналізу реального стану справ. Я переконався, що під правильними гаслами демократизації суспільства й держави, співзвучними вимогам часу, насправді в Одесі створюються структури зовсім іншого призначення.

Я маю на увазі структури тоталітарного режиму. Такий режим знову створюється зусиллями певної групи людей, щоправда на обмеженій території — в Одесі. Зате із значно жорсткішим обличчям, порівняно з тим, яке ми знали в минулому. Звісно, мене можна критикувати, що я був функціонером у тій системі. Але, повірте мені, водночас легше співставити й проаналізувати. Якщо справу ставлять так, що всі підкоряються одній людині. Якщо ця людина вирішує цілу низку проблем, порушуючи законодавство (яке б воно не було — добре чи недолуге, до вподоби нам чи ні), то закономірно постає питання: а хто ж за цим стоїть, якими принципами керується ця людина? Тому не стану приховувати: мене дивує, що люди, які йшли в перших лавах за незалежність нашої держави, інколи підтримують людину — прихильника тоталітаризму.

— А як, на вашу думку, «розминутися» з цим прогнозованим майбутнім для Одеси?

— Зовсім недавно запропонував: якщо Боделан «загороджує» шлях до кращого, то я готовий поступитися. І прямо сказав: «Пане Гурвіц, давай і ти, і я відійдемо набік: забезпечимо тим самим, щоб нормально відбувалися вибори, щоб прийшли до влади нормальні люди. Чесно обрані — на основі чинного законодавства та волі одеситів. І нехай працюють. Не буде підстав говорити, що ми мертвою хваткою вчепилися за владу...». Як відомо, пропозиція не була прийнята. Я розумію, і чому її було відкинуто, і що стоїть за цим. А зараз постала перед паном Гурвіцем нова проблема: йти до Верховної Ради чи Одеської міськради? Закон же чітко визначає (думаю, це підтвердить Конституційний суд), що не можна поєднувати роботу депутата й голови. Не кажу вже про цілу низку інших проблем, які звідси випливають. Тому твердо переконаний: без зміни керівництва в Одесі поліпшити ситуацію в регіоні неможливо. Не сумніваюся також у тому, що коли не буде зроблено цього зараз — то доведеться в найближчому майбутньому.

— Ви і Валерій Кравченко, як кандидати на посаду Одеського голови, оскаржили через суд дії міськвиборчкому на чолі з Леонідом Капелюшним та його рішення про підсумки виборів міського голови...

— Так, пан Кравченко зробив це напередодні виборів, а я — 7 квітня, коли виборчком оприлюднив результати голосування, які вважаю недійсними через численні серйозні порушення законодавства місцевими організаторами виборів. У місті, зокрема, все було зроблено, щоб якомога менше виборців прибуло на дільниці. Нічим іншим не можу пояснити, для чого, приміром, в одній із шкіл було створено в різних класних кімнатах одразу три дільниці. Внаслідок цього багато хто не міг знайти «свою» дільницю, виборці штовхалися в коридорах, утворювалися черги, в яких іноді треба було простояти одну, а то й дві години, щоб проголосувати. Чи ж дивно, що відразу після виборів близько десяти тисяч громадян — жителів Одеси, наскільки мені відомо, звернулися до Президента Кучми з заявами про те, що не було забезпечено їхнє конституційне право волевиявлення на виборах.

— Перед вами та Едуардом Гурвіцем, як здається, сьогодні постали принаймні два непростих «завдання» — здолати кризові явища в сільгоспсекторі та розрахуватись у травні з власниками облігацій 61-мільйонної муніципальної позики з урахуванням 50-відсоткових річних дивідендів. Наскільки реальне їх розв’язання найближчим часом?

— Я готовий відповісти на «свою» частину запитання, оскільки на умовах позики коштів ні в кого не брав. Щодо економічної ситуації, то у першому кварталі поточного року обсяг промислової продукції в області зріс на 12 відсотків, виробництво сільгосппродукції збільшено торік в 1.4 рази, що дало змогу ряду господарств закупити вдосталь сучасної сільгосптехніки і пально-мастильних матеріалів, в тому числі й через посередництво лізингових структур. Думаю, не випадково київське «Колесо фортуни» помітило й відзначило премією певні економічні здобутки Одещини-97. Адекватною підсумкам соціально-економічного розвитку впродовж останніх місяців була оцінка ситуації в регіоні й главою держави, з яким мав зустріч кілька днів тому. Оскільки за здобутими основними показниками Одещина ввійшла в першу п’ятірку областей, то й про підготовку до передачі справ не йшлося. Хоча не здивуюся, якщо завтра-післязавтра з чиєїсь подачі й така чутка поповзе по Одесі...