«Питання децентралізації – це питання відповідальності»

Денис МАН, директор департаменту економічного розвитку і торгівлі Закарпатської обласної державної адміністрації:

— Безперечно, не може не радувати, що в родині всі живі та здорові, бо до всього іншого критерії завжди можна підбирати на основі теорії відносності (посміхається. — Авт.). А ще варто відзначити, що досить швидко зібралася Верховна Рада України з рішенням про новий Кабінет Міністрів України. У моїй роботі важливо, щоб період переходу від політиків нагорі був якомога меншим, бо десь в цьому закладена стабільність у фінансуванні державних інвестицій у розвиток Закарпаття.

Останнім часом дедалі більше бентежить ситуація з туристичними локаціями та рекреаційними зонами. З одного боку, приємно, що активізувався гарний рух за чистоту на Шипоті, за якість серед продавців товарів на Синевирі, а з іншого — бентежить, що туристичні агенти та оператори поки що не всі розуміють, що правила для всіх одинакові: стосовно банківської гарантії туроператора, відповідальності за туристів, прозорості у діяльності, реєстрації всіх учасників процесу. Закон для підвищення якості в послугах — один для всіх, як для чиновників, так і для бізнесу. Але я певен, що діалог важливий, а повернення довіри до нас — запорука успішного розвитку Закарпаття туристичного.

Тішить, що активізувалися сільські та міські ради навколо залучення додаткових коштів на їхній розвиток. Питання децентралізації — це і питання відповідальності. Більше не буде на кого показувати пальцем. Але важливо також розуміти, хто вестиме місцевий розвиток. Бентежить, що здебільшого громади не мають достатньо професійних кадрів для розробки проєктів місцевого розвитку, і час на зміни на місцях буде довгим. Але вірю, що продуктивним. Тішить, що осінь. Вона активізує багато гарних починань і дає старт цікавим проєктам для Закарпаття.

Людмила СЮЗЕВА, співзасновниця ГО «Щасливі діти»:

— Радію, що працюю в команді неймовірних людей, які підтримують, надихають, мотивують, постійно розвиваються і допомагають іншим. Разом ми створюємо цікаві і, на мою думку, важливі проєкти для дітей і молоді. Це літо було надзвичайно активним і насиченим. Ми з ГО «Щасливі діти» встигли провести кілька екошкіл «В гармонії з природою», долучитися до організації фестивалю КАМ TOUR, організувати літні табори для дітей з соціально уразливих категорій у селі Кам’яниця, містах Ужгород і Чоп. А ще — провести 15 театралізованих квест-екскурсій «Таємниці старовинного Ужгорода», учасниками яких були не лише закарпатські діти. До нас приїздила молодь з усієї України, були діти із Чехії, Угорщини, Італії, Німеччини, Ізраїлю. Я щаслива, коли бачу усміхнених і щасливих дітей, коли читаю відгуки про роботу нашої команди від задоволених батьків. Словом, коли є взаємообмін енергією добра, яка передається і поширюється.

Розчаровуюся, коли бачу несправедливість, коли люди знецінюють працю інших, коли не можу вплинути на ситуацію. Цьогоріч ми вперше подали проєкт на громадський бюджет. Дуже хотіли організувати «Фестиваль-форум «Місто щасливих дітей» і вірили в його успіх. Раділи, коли ужгородці підтримали ідею, і ми перемогли в конкурсі. А от яким було розчарування, коли в мерії нам повідомили, що коштів нема і проєкт не буде профінансовано. Це дуже прикро. Але ми не здаємося і йдемо далі, працюємо над новими проєктами, шукаємо можливості і розвиваємося. У листопаді ГО «Щасливі діти» відзначатиме п’ятиріччя. Це наш перший маленький ювілей!

Влад МИКИТА, прес-секретар міського голови Мукачева:

— Великі сподівання на початок нового політичного сезону, формування нового уряду. Заяв щодо реформ — чимало, тому хочеться вже найближчим часом побачити результати роботи наймолодшого уряду. Підтримую ідею щодо скасування мораторію на продаж землі. Це не тільки дозволить зробити цей ринок прозорим, а й пришвидшить зростання ВВП. Низка інших ідей в економічній галузі теж до вподоби. Особливо підтримую заяви щодо реального завершення реформи децентралізації. Закарпаття, де останні п’ять років влада блокувала створення ОТГ, очікує зворотного — форсування процесу їх створення. Хочеться побачити і реальну зміну влади в області, адже й донині як заступники голови ОДА, так і голови РДА залишаються у спадок від попередньої влади. Тому очікую на формування нової команди Президента і на Закарпатті. Засмучує інформаційна маніпуляція щодо обміну полоненими. Політикам слід бути обережними щодо висловлювань, адже йдеться про долі людей, їх рідних.

Катерина МАШIКО, кандидатка економічних наук, заступниця директора Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України:

— З початком осені життєвий вектор у багатьох активно повертається у бік роботи, і я не виняток. Тому наразі про актуальні речі можу говорити як мама маленької дитини  і як професіоналка.

Щодо материнства, то основне бажання — знайти баланс між прив’язаністю з дитиною (та до дитини) і тим, щоб реалізовувати себе у інших сферах життя, окрім батьківства. Однак навіть у саморозвитку і самореалізації довгострокова ціль все одно пов’язана з дітьми: бути через 15—18 років для них, дорослих, цікавим співрозмовником, думка якого є вагомою.

У професійному плані я залучена до роботи у командах за двома основними напрямами. Перший: як після децентралізації та формування нових об’єднаних громад забезпечити максимальне використання їхнього потенціалу, аби знижувалася їхня дотаційність, залежність від «центру» і, відповідно, росла фінансова спроможність. Приємним є те, що органи регіональної влади почали принаймні слухати думку науковців. Водночас дещо розчаровує, як отримані результати досліджень можуть однобоко і поверхово трактуватися. Тому одне з професійних завдань — це навчитися доступно висвітлювати наукові розробки. Другий напрямок моєї роботи у Центрі: дослідження якості життя населення регіону, виявлення її взаємозв’язку із факторами прикордоння та багатонаціональності нашої області. Тобто ідей багато, цікавого навколо багато, залишається розставляти пріоритети і ефективно витрачати час. Обох цих речей потрібно вчитися.

Засмучує те, що в нас не так уже й багато дітей народжується (1—2 на сім’ю, 3 — це вже рідкість), а ми для них не можемо організувати якісну та достойну інфраструктуру.