МЕНЮ

«Нікола Добрий»

Данута КОСТУРА
14 листопада, 2019 - 19:26
Як у Ворзелі відзначили 200-річчя цукрозаводчика і благодійника

26 жовтня виповнилося 200 років Ніколі Терещенку, цукрозаводчику, одному з найбільших українських благодійників. Його батько, Артемій Якович передав свою справу синам Ніколі та Федору з однією умовою — 80 відсотків річного прибутку вони мали витрачати на доброчинні справи. На родовому гербі Терещенків викарбуваний девіз: «Стремління до громадських користей». Цей девіз став програмою життя для братів Терещенків та їхніх нащадків.

МАСШТАБ ДОБРОЧИННОСТІ

Масштаб доброчинної діяльності родини Терещенків вражає. Їхнім коштом були збудовані лікарні та притулки для сиріт та інвалідів, школи, університети, театри, картинні галереї та храми.

Серед них, зокрема, нинішня будівля лікарні «Охматдит», Київський національний академічний театр оперети, Національний художній музей України, Київський політехнічний інститут, консерваторія імені Петра Чайковського, Національна медична бібліотека, Володимирський собор.

У будинку Ніколи Терещенка, де він жив і помер, нині міститься Музей Тараса Шевченка.

Нікола Терещенко, син Іван, донька Варвара, зять Богдан Ханенко і брат Федір колекціонували художні твори, створивши власні картинні галереї та музеї. На вулиці Терещенківській розташовані Музей імені Богдана та Варвари Ханенків, Національний музей «Київська картинна галерея».

У Глухові, родинному гнізді Терещенків — колишній гетьманській столиці України, було збудовано десять будинків, які досі служать глухівчанам. Це, зокрема, Педагогічний університет, Інститут луб’яних культур, приміщення районної лікарні, Трьох-Анастасіївський собор. У Соборі міститься фамільний склеп Терещенків, де поховані Артем Терещенко з дружиною та двоє їхніх синів — Федір та Нікола з дружиною Пелагеєю.

Упродовж майже трьох десятиліть Нікола Терещенко був міським головою Глухова.

МИСТЕЦЬКИЙ ЗАХІД У ВОРЗЕЛІ

«Нікола Добрий» — так називали Ніколу Терещенка його сучасники. Центр культури «Уваровський дім» має стосунок до родини Терещенків — Наталія Уварова була донькою Федора Терещенка, брата Ніколи.

На захід завітали почесні гості: праправнук Ніколи Терещенка — міський голова Глухова Мішель Терещенко з дружиною Оленою та однорічним сином Ніколою, котрого так назвали на честь його пра-пра-прадідуся.

У ворзельському Центрі культури «Уваровський дім» солістами Національної філармонії вперше в Україні були виконані вокальні твори Федора Терещенка, племінника Ніколи. Ноти цих творів зберігаються в Національній бібліотеці Франції.

Заслужена артистка України Єлизавета Ліпітюк виконала п’ять романсів Федора Терещенка під фортепіанний супровід народної артистки України Тетяни Андрієвської. Також прозвучали декілька фортепіанних мініатюр Фредеріка Шопена.

МІШЕЛЬ ТЕРЕЩЕНКО РОЗПОВІДАЄ

Перед концертом про Ніколу Артемієвича Терещенка розповіли директор Центру культури Олександр Соколенко, Олена та Мішель Терещенки.

Після концерту всіх присутніх запросили до музейної кімнати Терещенків-Уварових. Там, під портретом свого великого прапрадіда, пан Мішель розповів про деякі епізоди з життя родини, відповів на запитання.

Кілька років тому вийшла друком книжка «Перший олігарх», написана паном Мішелем про його діда Михайла Терещенка. Михайло був непересічною особистістю. У 16 років він став спадкоємцем величезного багатства, яке заповів йому дід Нікола. Коли навчався, статками управляли дядько Федір та чоловік тітки Варвари Богдан Ханенко. Після навчання взяв на себе управління величезною бізнес-імперією, примножив здобутки, паралельно займаючись благодійною діяльністю. У 31 рік став міністром Тимчасового уряду. Потім була революція, Петропавлівська тюрма. Рідні викупили його.

На Заході став відомим банкіром. Але всі зароблені ним гроші йшли на виплату боргів Росії. Будучи міністром, закупив для армії зброю, позичивши гроші під гарантії власного майна. Вся його нерухомість перейшла до більшовиків, то й довелося виплачувати борги самотужки.

Пан Мішель сказав, що хоче написати ще книжку про Варвару Ханенко. Вона разом зі своїм чоловіком Богданом Ханенком володіла цінною колекцією мистецьких творів, яку вони збирали впродовж усього свого життя. На вулиці Терещенківській нині розташований Музей імені Богдана та Варвари Ханенків.

Коли почались революційні події, майже всі з великої родини Терещенків виїхали за кордон.

Німці, покидаючи Київ 1918 року, запропонували для Варвари Ханенко та її колекції бронепоїзд. Але вона відмовилася — не могла залишити Київ. Вони разом із чоловіком Богданом, котрий помер 1917 року, завжди мріяли, щоб їхнє надбання залишилося в Києві.

Варвара Ханенко розпочала передавати свою колекцію щойно створеній гетьманом Павлом Скоропадським Академії наук. Але з приходом більшовиків усю колекцію разом з її будинком було конфісковано. Директор музею зглянувся на неї і дозволив мешкати в мансарді.

Навесні 1922 року Варвару Ханенко поховали на схилах Дніпра неподалік Видубицького монастиря. Більшовики не дозволили поховати її біля чоловіка, котрий покоївся на території монастиря.

Катерина Ющенко допомогла перепоховати її останки поруч із чоловіком.

На запитання щодо такого незвичного імені його предка — Нікола, пан Мішель сказав, що Артемій, котрий походив із чернігівських козаків, вирішив дати синові давньоукраїнське — давньоруське ім’я Нікола.

Їхній родовий синьо-жовтий герб теж не випадковість. За ці кольори довелося поборотись.

І ще такий штрих щодо цієї славетної постаті. За видатні заслуги перед отєчєством цар Олександр запропонував дати йому дворянський титул. Але правила вимагали під час його отримання ставати на коліна. Для Ніколи Терещенка це було неприпустимо. Він запропонував дати титул батькові, котрому було на той час далеко за 70 і він мав право на коліна не ставати.

Були розмови і про сьогодення. Пан Мішель з болем говорив, зокрема, про те, що зараз у Трьох-Анастасіївському соборі, де міститься фамільний склеп Терещенків, він не може зупинити протиправну реконструкцію — самовільну перебудову куполів, внаслідок якої пам’ятка національного значення втратила свою ідентичність.

Олена, дружина Мішеля Терещенка, в минулому — депутат Київської міськради, активно захищає київські історичні будівлі від знищення. Нещодавно довелось захищати від забудовників і будинок на бульварі Шевченка, поруч з Володимирським собором, де народився Іван Терещенко, дід пана Мішеля.

А ще Мішель Терещенко повідомив, що в Центральному архіві чекають свого часу на десять тисяч коробок, у яких вміщено життєпис Терещенків.

Вечір відбувся щиро й невимушено. Багато хто із присутніх відкрив для себе одну з найпотужніших українських родин, представники якої віддано служили суспільству впродовж усього свого життя.