«Найцінніший ресурс – це час»

Закарпатці — про зміни в екосвідомості та креативність

Закарпатці неабияк радіють справжній золотій осені, адже вже три місяці поспіль тут мінімум опадів і максимум сонця. Така природня аномалія впливає на настрій, бо зосереджуються вони переважно на позитивному. З того, що краян засмучує: часті випадки ковіду серед знайомих і низький рівень вакцинації. Область — наприкінці списку за кількістю щеплень у країні. 

Руслан ШВАРЦ, громадський діяч, екоактивіст, керівник Станції заготівлі вторсировини «Проектна, 3»:

— Що доброго? Я бачу позитивні зміни в екосвідомості людей, та й не тільки еко. Багато хто почав цікавитися сортуванням, хтось регулярно організовує або навіть просто ходить на прибирання, а хтось заробляє копійчину на вторсировині, що у нинішніх реаліях може стати можливістю жити для пенсіонерів чи окремих груп населення. Люди починають менше смітити (ну так явно), дітям подобаються уроки з сортування, які ми організували, а вдома вони навчать своїх батьків. Діти — це ж наше майбутнє! Є і законодавчі зміни, влада теж йде на конструктивний діалог і ми почали спільно реалізовувати масу ідей та проєктів! Що доброго, спитаєте Ви, я відповім — усе!

Але є і погане, воно завжди йде поруч з добрим. На темі екології (разом із тим, що вона популярна) почали багато спекулювати. Хтось списує гроші і нічого не робить, для когось це дешевий, але дієвий піар, а хтось заробляє на дотаціях і розповідає, як у нього все погано. На мою думку, треба робити, щоб було добре, а погане зникне саме, цим принципом я і керуюся у своїй роботі, роблячи те, що ніхто не робив. Як казав І. Франко «лупайте сю скалу» і від себе кажу, що все буде добре.

Мар’яна СУРМА, власниця крамниці спецій та прянощів:

— Люблю осінь, бо вона асоціюється з ароматним бограчем на вогні та пряним глінтвейном. Це сезон теплих спецій, що зігрівають, — імбиру, кориці, куркуми (до речі, дуже смачний напій виходить, як все це поєднати). Цьогорічна осінь у Закарпатті тепла і сонячна, тож можна багато гуляти і навіть вибиратися на пікніки. Прикро лише те, що статистика вакцинованих досі низька, і дедалі більше знайомих хворіє на коронавірус. У класі меншої доньки зробили дистанційне навчання через один із випадків захворювання серед дітей.

Рудольф ДЗУРИНЕЦЬ, провідний майстер сцени, керівник та викладач театральної студії «ДАР», президентський стипендіат у галузі театрального мистецтва:

— Розкажу про наш театр! Хороше: найзахідніший театр України, в якому працює понад 130 осіб, з яких орієнтовно 40 творчого складу. Театр, у якому творчий склад з величезним ентузіазмом працює в цей нелегкий для країни час. Театр, який відкритий для будь-якого театру України, як для фестивалів, так і для обмінних гастролей. Театр, який намагається постійно дивувати свого глядача!

Погане: На жаль, серед усіх театрів України в нас чи не найменша заробітна плата. Хоча й називаємося академічним, та доплат досі не маємо... Постійно в пошуках кваліфікованої молоді, але до нас рідко хто приходить працевлаштуватися, адже ми не можемо ні запропонувати хороших прибутків, ні забезпечити житлом.

Квітослава БАЧИНСЬКА, керівниця ГО «Студія щастя», засновниця Центру розвитку дітей та дорослих «Студія щастя»:

— Що мене зараз тішить? Перш за все — це моя сім’я, яка підтримує у важкі моменти і допомагає втілити у життя мої найшаленіші ідеї. Так, трохи більше ніж за 1,5 роки, ми започаткували власну справу — соціальне підприємство Центр розвитку дітей та дорослих «Студія щастя». І зробили це разом — від ідеї до ремонту в приміщенні та проведення заходів. Це дуже надихає. Зараз — це наше маленьке дитятко, яке ще невпевнено почуває себе у великому світі. Але ми вперті і віримо, що пройде зовсім мало часу, і наш Центр стане саме таким, як ми його уявляємо. У ньому будуть працювати найкращі спеціалісти, людиноорієнтовані, які поважають себе, ближнього та середовище, в якому ми живемо. А послуги будуть саме ті, яких потребує наше місто, які робитимуть людей щасливішими. Засмучує останнім часом усвідомлення того, що ми занадто женемося за матеріальними речами. Натомість забуваємо про свій внутрішній, духовний розвиток. Ми легко віддаємо кошти за їжу, одяг, але ми скупі щодо себе. Ми мало приділяємо уваги подіям/процесам, які наповнюють нас, допомагають не вигорати емоційно. Наші діти навчаються точним наукам по 10-12 годин на добу. У них зовсім не вистачає часу на творчий розвиток. А іноді, не вистачає мотивації батьків, бо вони вважають, що творчість — це щось другорядне, не варте уваги. Проте ми бачимо, що сьогодні здатність творчо вирішувати справи високо цінується. Так, креативність можна розвивати в будь-якому віці, але набагато легше — у дитячому. А ще хочу, щоб ми всі задумались над фразами «Найцінніший ресурс — це час, бо його неможливо повернути» та «Тільки знання та враження ми можемо забрати із собою у будь-який куточок світу». А, відповідно, зробили паузу, та переосмислили своє життя. Усім бажаю бути щасливими!