МЕНЮ

«На хвилинку відволіклася – й ніби втратила зв’язок із всесвітом»

Олександр ШАРІПОВ, Літня школа журналістики «Дня»-2019
19 липня, 2019 - 11:36
Студенти-журналісти — про те, чим наповнюють своє літо

Юлія ЧЕРНЯВСЬКА, студентка факультету журналістики Запорізького національного університету:

— Напевно найкраще, що трапилося зі мною за останні тижні, — це те, що я не відчуваю болю в нозі. Два місяці тому мені зробили операцію, і ось тепер я вже відчуваю результат. Це дійсно круто, адже півроку тому якщо я б простояла на концерті чи фестивалі всю ніч... Хоча ні, такого взагалі не могло б бути, а зараз я можу вільно пересуватися, одягати підбори і не відчувати біль та й просто спати без таблеток, які притуплювали дискомфорт у нозі.

Погане...

Ось я просто загубила гроші. Йшла десь по вулиці, а коли діставала гаманець, напевно, вилетіли. Це неприємно, але не катастрофа.

Останнім часом дуже часто в мене очі на мокрому місці. Це через те, що дійсно, що мене засмучує — це коли щось погане трапляється в родині, а ти просто не можеш нічого зробити. На початку липня померла моя бабуся. Я якось довго трималася: заспокоювала спочатку маму, потім сестру. Так, я плакала, але я ще не зрозуміла остаточно, що її немає. До мене це дійшло через декілька днів, коли я взяла гітару до своїх рук... Моя бабуся ще в дитинстві навчили мене грати на гітарі. Вона не вчила ні мою матір, ні мою сестру. Це було щось для нас таке таємне, що нас об’єднувало.

Є ще одна ситуація, котра не стосується мене безпосередньо, але коли я про неї дізналася, то просто сіла й почала плакати — це новина про те, що головного лікаря Запорізького дитячого будинку «Сонечко» звинуватили в корупції відповідні органи поліції. Я не один раз була в цьому дитячому будинку і спілкувалася, гралася з дітками. Крім того, що там живуть наймолодші діти, там є ще й дітки, котрі страждають на різні захворювання та є діти з інвалідністю. В мене просто в голові не вкладається, як можна так вчиняти з дітьми та щось в них забирати, що їм же належить.

Катерина ГАЦЕНКО, журналістка-фрілансерка, засновниця проєкту «Типові журналісти»:

— Життя не ділиться на хороше та погане — білу та чорну смугу. Хороше часто доводиться шукати самій, а значення поганого знецінювати. Не люблю закінчувати в негативному тоні. Тому розпочну з саме з нього. Як на мене, одна з найгірших новин — це повернення Росії до ПАРЄ. 118 депутатів показали, що права людини є просто ширмою і вони готові її відкинути, якщо є якісь інші інтереси. Україна вперше за 15 років не брала участі в Євробаченні. Не хочу оцінювати конкурсантів та рішення суддів, але все ж ми повинні були «засіяти» на міжнародній арені. Бо щоразу, коли Україна заявляє про себе у світі, вона нагадує про протиправні дії сусіда — війну на Донбасі та анексію Криму.

Вважаю, що до хорошого слід віднести цьогорічні президентські вибори, бо вони були демократичними. Також приємною новиною стала публікація розслідування російського журналіста «Медузи» Івана Голунова у 30-ти різних виданнях. Його підтримали і українські журналісти. Завдяки такому плідному протесту Голунова відпустили, а справу закрили. Журналістська солідарність має бути!

Iнна IВАНЕНКО, студентка факультету журналістики Херсонського державного університету:

— 2019 рік від самого початку видався шаленим. Почала розуміти, наскільки в сучасному світі швидкий ритм життя, особливо з моєю професією, тільки на хвилинку відволіклась — і відчуття, що втратила зв’язок із всесвітом. Я і навчалася, і працювала одночасно. Але відразу склала всю сесію з першого разу та після останнього екзамену просто пізнала щастя.

Значимі та, на мою думку, позитивні події — президентські, парламентські вибори та залучення до них молоді. І це неймовірно круто.

Настільки була заклопотана справами, що поганого не помічала, чи його не було, чи просто не дозволяла йому з’явитися в своєму житті.

Марія ГЕДIКОВА, студентка факультету журналістики Запорізького національного університету:

— Справа рухається до виборів, це одна з не найкращих подій у моєму житті, оскільки бачу, як за тиждень до них усі різко почали класти асфальт і намагатися щось змінити, сумно, що це не роблять у звичайний час.

Нещодавно я їздила на море і за весь тиждень перебування скупалася лише раз, оскільки погода була похмурою... Як же це мене засмутило!

Але зате є і плюси — я побачила Одесу в усій своїй красі.

Повернувшись додому, пораділа лише погоді, ну і солодощам, які мені подарували по приїзді.

У мене з’явилася нова компанія, як на мене — це одна з кращих подій, що сталася зі мною за останній час.

На роботі додалися клієнти, це теж дуже круто. Страшенно не хочу кінця літа і початку навчання.