МЕНЮ

«Головне – залишатися оптимістами»

Вікторія ЖУЙКО, Ужгород
2 липня, 2020 - 15:44
Саме так налаштовані закарпатці, незважаючи на надскладну епідеміологічну ситуацію в області

Тривалий час одна з найменших областей країни не покидає першої п’ятірки по захворюванню на коронавірус. Не працюють садочки, ресторани та туристичні агенції — підраховують збитки, а про подорожі до інших країн залишається тільки мріяти. Однак і на таку вимушену «відпустку» ужгородці намагаються дивитися крізь призму оптимізму.

Святослав БАБІЛЯ, координатор Громадянської мережі ОПОРА в Закарпатській області:

— Мабуть, найважче в період карантину — втратити можливість зустрічатися з рідними та друзями «вживу» і подорожувати. Навіть звичні поїздки між Ужгородом та Мукачевом стали майже недоступні без особистого транспорту, а зустрічі довелося відкласти через ризик захворювання. Звичайно, виручають сучасні технології, але вони точно не замінять живого спілкування. І дуже не вистачало тренувань.

Разом з тим, період карантину дозволив трошки відійти від поточної роботи і переключитись. Більшість часу провів у батьків в селі, то залюбки попрацював у саду і винограднику. Також сів за навчання, на яке не вистачало часу. Така собі вимушена відпустка вийшла.

Андрій ГАНУСИЧ, туристичний агент:

— В умовах пандемії та карантину приводів для радості не так уже й багато, оскільки зміни, які відбулися за цей короткий період у нашому житті, — дуже і дуже відчутні. Це стосується передусім фінансової складової, оскільки наш сімейний туристичний бізнес, який спрямований на відпочинок туристів за кордоном, повністю зупинився і відновиться ще не скоро. Власне, закриті кордони вплинули і на наше повсякденне життя, бо увесь весняний період та початок літа ми звикли проводити за кордоном, поєднуючи робочі поїздки із відпочинком. Натомість, доводиться більшість часу проводити вдома, а для людей, які усі вільні дні проводять у подорожах, — це просто нестерпно.

Але з іншого боку, є відчуття, що такий професійний відпочинок, можливо, і був потрібний. Вдалося з іншого кута зору глянути на різні робочі моменти, десь перепрофілюватися на внутрішній туризм, відвідати куточки Закарпаття, де ще не бував. На жаль, вкотре переконалися, що той рівень сервісу та ті ціни, які пропонують місцеві курорти, — абсолютно неспіввідносні, якщо порівнювати із відпочинком за кордоном. За ті 100 євро, які ти витратиш в умовному Шаяні чи Поляні, у тій же Угорщині, Словаччині, ба навіть Італії чи Хорватії, ти отримаєш значно більше комфорту, сервісу, смаків та вражень. Можемо констатувати, що закарпатські курорти не розраховують на пересічного місцевого туриста, а лише на заможних клієнтів з-за меж області.

Та все ж я залишаюся оптимістом, чекаю покращення епідеміологічних умов і першого ж відритого кордону із країною з морським узбережжям.

Катерина СТАНКЕВИЧ-КОВАЛЬ, виконавча директорка ГО «Екосфера»:

— Мене тішить природа, квіти, зелень, спів птахів. Навіть безкінечні дощі останнім часом не псують настрій. Радію навколишньому світу, як дитина, яка тільки пізнає цей світ. А засмучує мене ситуація в країні. І політична, і економічна. Важко усвідомлювати, що котимося у прірву. Намагаюся навіть не говорити про це, бо це та річ, яка болить. Стараюсь просто якісно робити свою роботу.

Анна СОХАНИЧ, школярка, Лінгвістична гімназія ім. Т.Г. Шевченка:

— Я відчула як недоліки, так і переваги у зв’язку з введенням карантину. Серед найбільших переваг — можливість випробувати на собі дистанційне навчання, на яке добровільно я б не наважилась, адже вже стає очевидним, що за такою формою майбутнє: людина може вдосконалювати свої знання незалежно від місця перебування, а ефективність такого навчання залежить лише від внутрішньої мотивації.

Проте є і багато негативних наслідків — мені не вистачало особистого спілкування з друзями, не вистачало активностей, до яких я звикла, мені довелося відмінити певні плани стосовно навчальних поїздок, як, до прикладу, у мовний табір на Чорному морі, на участь у якому я виграла стипендію. Він відбудеться, але у зовсім іншому форматі — вдома, за комп’ютером.