Дрова, які ми нарубали

Ми живемо за прислів’ям «бідність — то не ганьба», хоча Бернард Шоу вважав, що залишатися бідним злочинно, «якщо можеш збунтуватися і стати багатим». І далі цей мудрець переконує в зв’язку легкодухості, догідливості й підлоти з бідністю. А бідність сьогодні — від рецидиву набутого за століття рабства. Ще недавно нас переконували, що ми — «найчитаюча нація», але в дійсності за неждано-негаданої волі виявилося, що читали ми не те. Політична сліпота, байдужість і особисті дріб’язкові вигоди вражають. Результат — дрова, які ми нарубали. Все це призвело до сорому за тих, котрі кажуть, «куди пароплаву пливти».

Постійні зітхання, недосказане реченнями не мобілізують підданих на справи. Сформувалася «себеподібність», і багато політичних діячів, котрі виділялися й ставали загрозою клану, йшли. Обіцянка «нагодуємо народ» із часів Горбачова зжила себе в новій владі, і люди пішли на базар торгувати, в уряд розподіляти, в митницю з порожніми кишенями й палицями на дорогах. Примітивно це уявляється так: савана, десь видовбане корито і вода поруч, а далі всі голодні бродять, але знають, де корито... Хто був ближче до корита при першій формації швидкоплинного розвитку, той встиг раніше. Щоб стати вільним, потрібна постійна боротьба за звільнення. Час не минав даремно, він потрібен був для самопізнання на ринку життя, по-нашому — «на базарі». Нам надається реальний шанс виявити себе з найкращого боку та обрати президента України такого, «щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки». Тільки активні люди, працюючі й безробітні, молодь повинні протистояти, коли піде стара гвардія «в останній і рішучий бій». Амбіції політичних лідерів такі великі, що виключають можливість висунення єдиного кандидата від демократичного блоку партії. «Покермувати» державою видалося, дивлячись на досвід минулого, можливим для дуже багатьох. І помилка буде вельми дорогою. Виборці не вникатимуть у програми партій, їхніх висуванців. Будуть говорити й обирати тільки особистостей із партій або безпартійних.

Газета «День» досить тонко, ненав’язливо, без коментарів наводить на своїх сторінках «розумні промови» тих, надія котрих продовжувати й далі вчити нас жити — марна. Пожадливість і користолюбство тих, хто нагорі, досягла «межі, за якої вже...» (за Лазаренком). Правоохоронні органи безсилі в боротьбі з крупномасштабним злодійством, але четверта влада при незалежності від влади може показати кожного, хто має «намір кермувати», за Петром I: «... щоб дурощі кожного видно було».

На сьогоднішньому етапі життя, коли треба знати тих, хто з рушницею, самому мати достатній досвід, честь, високу культуру, знання взагалі й мовознавство зокрема, виділяється Є.К. Марчук. Від багатьох із нас йому наші добрі побажання й підтримка.