Мирні танці чи бойовий гопак?

На тлі масштабних злодіянь російської терористичної армії на теренах України і все більш нахабної поведінки російських очільників на міжнародній арені, коли головний «дипломат» терористичної держави оголошує все українське населення «расходним матєріалом», відновлення «ліберальних» європейських дискурсів про необхідність примирення з терористами за рахунок територіальних і політичних поступок українців щонайменше виглядають якимись химерними проявами цинічного абсурду.

Принаймні загальнодоступна інформація про війну в Україні та масштаби злодіянь путінської орди на українських теренах мала би вже продемонструвати усьому світові, який сатанинський злочинний режим терористичної супердержави він намагається толерувати. І це вже не якесь окреме терористичне угруповання, навіть не Аль-Кайда чи Ісламська держава, а фактично вся світова терористична система разом узята – з ядерною зброєю, авіа-космічними силами, потужними ракетними та артилерійськими системами, танковими армадами та арміями відморозків зі зброєю. І цьому терористичному молоху наразі протистоїть  недостатньо озброєна Україна! Тож всі оці дріб'язкові чвари навколо допомоги Заходу ЗСУ і «мирних» переговорів з терористами виглядають так само нікчемно, як і сутичка козла з бараном на «мирній» стежці до скотобійні.

Якщо хтось думає, що такий масштабний терор і геноцид, який сьогодні має місце в Україні, торкнеться лише українців, то він глибоко помиляється. Якщо великий світовий бізнес, який власні прибутки від торгівлі з російськими орками сьогодні ставить вище загальнолюдських цінностей і принципів моралі, світової безпеки і зрештою власної безпеки, то йому треба готуватися до прийняття принципів російських гопників і рекетирів, які є основою путінського режиму й звикли діяти за бандитськими правилами і найперше у взаєминах з бізнесом.

Скажімо, прикладом найбільш глобального застосування таких відверто бандитських правил і методів на міжнародному рівні, є постійний газовий шантаж росіянами газозалежної Європи, блокування ними мирного судноплавства в Азовському та Чорному морях, грубий шантаж і залякування світової спільноти перспективою штучно створюваної ними енергетичної та продовольчої кризи й можливої гуманітарної катастрофи, яку старанно готують на теренах України російські «денацифікатори». І це є вже настільки очевидними проявами справжньої злочинної суті російського терористичного режиму, ретельно залакованого пропагандою, що сподіватися на якісь цивілізовані стосунки з бандитами можуть тільки божевільні або поплічники цих бандитів.

Зрештою російський некоронований кримінальний монарх Владімір Путін під виглядом збирання «ісконно русскіх зємєль» прагне створити свою кримінальну імперію не для того, щоби мирно співіснувати з цивілізованим світом, а щоби його остаточно поглинути чи бодай нав'язати йому свої правила гри. Бо це є чи не єдиною умовою збереження його кримінального режиму, який укорінився в Росії й пустив своє коріння по всьому світу. Якщо услід за повернутими під вплив Росії Придністров’ям, Ічкерією, Південною Осетією, Абхазією, Кримом, окремими районами Донбасу та  фактично поглинутою Білоруссю агресору захотілося повернути ще й Україну, це не означає, що на цьому його «хотєлкі» мають скінчитися. Далі вони дуже легко можуть перейти на країни колишнього соцтабору, потім –  на країни майстерно вигаданих «ісконно рускіх» регіональних інтересів, за якими дуже легко вималюються в імперській уяві якісь континентальні і трансконтинентальні… Головне, що принцип залишатиметься при цьому по суті один і той же: «ми повертаємо своє, бо нам хочеться, щоби воно було нашим». І якщо такий принцип для послідовних «миротворців» і пацифістів є прийнятним, то й їхню миротворчу місію кремлівські місіонери з «калашем» і кадилом готові так само привласнити, як привласнили статус послідовних «антифашистів», «захисників» прав національних меншин, носіїв російської мови тощо.
Власне, інстинкт привласнення чужого, який з незапам’ятних часів живе й розвивається в організмах насельників так званого «лукоморья» чи то «рускомір’я», набув глобально-історичного масштабу за часів Петра І, коли Московія «ні что же сумняшеся» перебрала на себе назву європейської Київської держави Русь, привласнила її історію й культуру і навіть статус Київської митрополії. Отак і постала Російська імперія феодальна, яка шляхом приєднання захоплених і привласнених земель розрослася до неймовірних розмірів. За цим же принципом відтворилася після революційних потрясінь і Російська імперія комуністична. Таким же чином намагаються відтворити й Російську імперію кримінальну.                   

«Отже, склалася така ситуація, коли чи не вперше в світовій історії може розпочатися справжня кримінальна війна. І хтозна, якою буде подальша світова історія? Для того, щоб вона не стала кримінальною, маємо зупинити універсального чекіста у його маніакальному прагненні будь що збудувати кримінальну світову імперію».

ІМПЕРІЯ ЗЛА В ЇЇ НАЙГІРШОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ВАРІАНТІ

https://www.facebook.com/photo?fbid=662899693777827&set=a.156116681122800

Це було написано мною ще в квітні 2014 року, коли кримінальна війна кремлівського «гопника-завойовника» в Україні ще тільки починалася. Вже тоді його армія підступно захопила український Крим і розгортала наступ на Донбасі. Не отримавши належної відсічі й натхненний мирними умовляннями європейських «миротворців», розперезаний кремлівський гопник вирішив тепер замахнутися на всю Україну. Не зупинять його в Україні, – кримінальна імперія зла поширюватиметься далі, адже ніщо так не надихає зло, як мирні танці на трупах його миролюбних жертв. А найбільше його влаштують мирні танці на руїнах мирного світу. То може вже досить «миротворити» й це зло вже час зупиняти усім миром – поки в руїнах ще не вся Україна, яка продовжує боротися і їй тепер більше до вподоби бойовий гопак?