«Із позитивних речей цього року я б відзначив початок формування «Кримської платформи»

Андрій СЕНЧЕНКО, лідер руху «Сила права»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

Андрій СЕНЧЕНКО, лідер руху «Сила права»:

1. Пандемія продиктувала порядок денний на цей рік. Інші події опинились в тіні. Історично наша держава, як і світ в цілому, давно не зіштовхувались з такими масштабними викликами в сфері безпеки здоров’я.

2. Головний антигерой для мене – це вірус. Тобто це не особистість, а об’єктивне явище. Говорити ж про героїв треба тоді, коли ми побачимо якісь глобальні успіхи. За цей рік таких успіхів немає зокрема тому, що люди здебільшого зосередились на проблемі пандемії. Якщо викреслити біду коронавірусу, то для України це був рік простою. Були очікування реалізації Паризького саміту, інших планів, але по суті підтвердилась думка про те, що «Мінськ» - це тупик. Далі витрачати час на перемовини з Росією в цьому форматі немає ніякого сенсу. Окрім того, на жаль, в Україні так і не зрушила з мертвої точки військова реформа. Із позивних речей цього року я б відзначив початок формування «Кримської платформи». По суті, це перша за сім років спроба влади актуалізувати питання повернення Криму. Це дуже важлива ініціатива. Треба активно продовжувати в цьому форматі працювати. Те, що почались поки що не дуже послідовні намацування з боку влади ідей реалізації гарантій Будапештського меморандуму, я теж відношу до позитивних моментів.

3. Газета «День» для мене – це дуже важлива частина інформаційного простору. Я регулярно читаю «День». Це видання відрізняється від інших своїм рівнем подачі. Тобто планка не понижується. Тому важко відокремити якійсь один напрямок в газеті. Вона цілісна.

4. Я сам по собі оптиміст по життю. Бачу навколо ростки позитиву. Звертаю увагу на те, що мене цікавить перш за все. Наприклад, мені приємна активність нашого МЗС останнім часом, адже питання «війни і миру» та повернення наших територій – це питання №1. Позитивні зрушення в роботі МЗС дійсно є. Там молода команда, яка намагається всмоктувати вірні думки, при цьому, має свою позицію та адекватно реагує на дійсність. Не сплять.

5. Кожен рік відрізняється один від одного. При цьому я достатньо послідовно займаюсь певними речами, які для мене є цінністю. Одна з таких цінностей для мене є досягнення миру, але не за будь-яку ціну. Тобто без політичних та територіальних поступок окупанту і агресору. 

6. «День» - це особливе явище в інформаційному середовищі країни з чітко заданими орієнтирами та високою планкою. Було багато видань, які намагались задавати такі планки, але згодом не витримували і понижували свій рівень до «жовтої» преси. Поступово деградувало дуже багато видань орієнтуючись на скандали, поверхневі інформаційні приводи, мінливі, але ефектні події. Я не можу сказати, що «День» прагне стимулювати соціальний оптимізм, але принаймні трансляція правильних і фундаментальних думок дає надію та підказує вірний вектор руху. Питання лише в тому чи є при владі люди, які здатні це зрозуміти, усвідомити і зробити частиною державної політики.