Бризантне вбивство

Російський слід треба розглядати як основний

Смерть білоруського активіста Віталія Шишова сколихнула громадську думку в Україні і в білоруській діаспорі в різних країнах. Про те, як вона сприйнята безпосередньо в Білорусі, нічого сказати не можна, оскільки там інформаційний простір жорстко контролюється.

Версію самогубства можна розглядати, але по всьому вона вкрай малоймовірна. Можна з великою часткою впевненості говорити, що сталося вбивство і воно носить політичний характер.

Перше і головне питання: cui prodest? - кому вигідно? Відповідь досить очевидна - це білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Однак ця відповідь є абсолютно неповною і політично в чомусь наївною.

Розуміючи психологію картопляного фюрера, легко припустити, що він почав розширювати простір терору проти своїх опонентів за межі своєї країни. Від самого початку було зрозуміло, що потік білоруських політемігрантів в Україну, й не тільки, буде інфільтрований значною кількістю працівників білоруських спецслужб. Це об'єктивний процес. Інше питання, які висновки і які дії вчинила українська влада, щоб перешкодити такому розвитку подій та обмежити можливості активної роботи іноземної агентури в нашій країні.

Звісно ж, убивство Шишова не зводиться до банального терору спецслужб Лукашенка проти своїх політичних супротивників. Є набагато більш значні цілі, зокрема пропагандистського і стратегічного характеру. І вибір української столиці як місця їх реалізації зовсім не випадковий.

По-перше, здійснити терористичний акт стосовно лідерів білоруської опозиції в європейських країнах, насамперед Литві й Польщі, досить складно, оскільки ними щільно опікуються місцеві органи.

По-друге, в зазначених країнах присутня як білоруська, так і російська агентура, але вона не настільки пронизує державний апарат, як, ми змушені визнати, в Україні. Так склалося історично, а вся влада в нашій країні недостатньо приділяла уваги очищенню наших органів у столиці й на місцях. Якщо пряма російська агентура засіла у Верховній Раді, має розгалужену структуру по країні, то особливо дивуватися нема чому.

По-третє, вбивство навіть не інформаційно розкрученого політемігранта має показати тим білоруським громадянам, які тікають з країни в Україну, що в ній їх легко дістануть і на захист їм розраховувати не доводиться.

Якщо Шишов дійсно займався верифікацією білоруської агентури в Україні й повідомляв про це нашим органам, то скільки університетів треба закінчити, щоб зрозуміти ступінь загрози для нього і його найближчого оточення. Або наша контррозвідка абсолютно безпорадна, або тут треба шукати більш глибокі й політичні причини її очевидного провалу.

По-четверте, Україна обрана і з тієї причини, що тут можуть концентруватися ті з супротивників режиму Лукашенка, які налаштовані більш радикально і в певний момент часу будуть готові взятися за зброю, причому різних видів, і перейти до силових методів боротьби. З урахуванням особливостей проходження українсько-білоруського кордону та настроїв у суспільстві, де є достатня кількість білорусів, які пройшли школу Донбасу, в Мінську серйозно стурбовані такою перспективою. Вбивство Шишова є сигналом насамперед для них.

По-п'яте, як і вбивство Павла Шеремета, новий акт терору повинен показати всьому світу слабкість української влади та начебто підтвердити, що Україна дійсно failed state. У Києві іноземні спецслужби творять що хочуть, а влада або не може, або не хоче їм протистояти.

Вбивць Шеремета або не знайшли, або не хочуть міжнародного скандалу, оскільки бояться назвати імена, паролі, явки. Результат такого коливання наявний. Нове вбивство, а керівник поліції каже, що удари на тілі Шишова не через тортури, а від якогось падіння. І жодних заяв про стеження за Шишовим не отримували або не хотіли реагувати. Починаються бюрократичні ігри на виправдання своєї бездіяльності.

Вочевидь у такого вбивства є зовнішньополітична складова, і вона більшою мірою виходить не з Мінська, а з Москви.

У Лукашенка досить вузькі цілі щодо білоруських опозиціонерів, зокрема в Києві. Або викрасти й доставити до Мінська для подальших дій на кшталт Протасевича, або вбити. Відносини двох країн зіпсовані настільки, що білоруському диктатору втрачати нічого. У цьому сенсі в нього руки розв'язані.

Можливо, збіг у часі вбивства Шишова та втечі Христини Тімановської випадковий, але в пропагандистському плані інцидент у Києві дає змогу переключити увагу з токійської невдачі на начебто нікчемність української влади. У розумінні Лукашенка для внутрішньої білоруської аудиторії це має спрацювати.

З іншого боку, такі теракти повинні якоюсь мірою впливати, якщо не сказати залякати, на українську владу, аби вона дещо стримала свій антилукашенківський запал та остерігалася робити подальші кроки, наприклад санкційні.

У Москви цілі набагато ширші. Тут цілком застосовна латинська формула fecit cui profuit - зробив той, кому це було корисно. При всій інфільтрації білоруської агентури до лав опозиціонерів можливості КДБ Білорусі в жодному разі не можна порівнювати з тими, які в Україні мають ФСБ та інші російські спецслужби. Як й у варіанті з Протасевичем без московських людей не обійшлося й цього разу. У плануванні проглядається рука Москви, і це в прямому сенсі слова.

Після попередження Байдена в Кремлі зрозуміли, що пряма масштабна агресія проти України вельми небезпечна. Тому перейшли до інших способів розхитування й дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

З іншого боку, такий удар по київському іміджу напередодні візиту Володимира Зеленського у Вашингтон дуже потрібен Москві як черговий доказ, що українська влада слабка й не може контролювати ситуацію в країні. Кому ви поставляєте  сучасну зброю й надаєте фінансову допомогу, якщо все це не на користь і йде в пісок?

Саме Москва повинна отримати головний профіт від київського вбивства, й саме там слід шукати натхненників і планувальників події. Чорну й брудну роботу, ймовірно, було виконано агентами КДБ Білорусі. Там таких м'ясників достатньо. До речі, виявити їх буде відносно нескладно при достатньому професіоналізмі й бажанні українських органів. З першим особливих проблем не буде, а от з другим - можливі питання.

Якщо в українських високих коридорах влади розуміють, якого ляпасу Мінськ і Москва їм вліпили, й тверезо оцінять його міжнародні та інші наслідки, то вживатимуть енергійних заходів зі знешкодження виниклої загрози.

Вбивство Шишова має бризантні наслідки. Його розслідування й подальші дії повинні виходити з цього факту. Від того, як швидко й комплексно відреагує українська влада, залежить дуже багато. Зокрема й результати візиту до Вашингтона.