Відповідь місії «Кокса-Кваснєвського»
Керівники місії Європарламенту в Україні Олександр Кваснєвський та Пет Кокс заговорили про новий варіант вирішення «проблеми Тимошенко». На їх думку, виходом з ситуації може стати зареєстрований у Верховній Раді законопроект позафракційного народного депутата Анжеліки Лабунської, який регулює питання лікування засуджених за кордоном.
«Наша місія вивчила всі законопроекти з лікування засуджених за кордоном. Ми дійшли висновку, що законопроект п. Лабунської являє собою кращу основу, на якій слід створювати та шукати необхідний консенсус між проурядовими та опозиційними партіями», – сказано в їхній заяві. Раніше, нагадаємо Кокс і Кваснєвський наполягали на «частковому помилуванні». Це підтримувала і українська опозиція.
Зараз аналогічна ситуація. Сама засуджена – Юлія Тимошенко автоматично підтримала європейську позицію. «Прошу депутатів парламентської опозиції без будь-яких поліпшень і поправок, без жодних дискусій і суперечок, невідкладно реалізувати пропозиції Кокса-Кваснєвського і негайно загалом проголосувати у Верховній Раді за законопроект пані Лабунської», - йдеться у заяві екс-прем’єра.
Влада, як ми знаємо, раніше вже заявляла про можливу підтримку законопроекту позафракційного депутата Сергія Міщенка. Цей документ також регулює питання лікування засуджених за кордоном. Як буде зараз? Говоримо з народним депутатом регіоналом Володимиром ОЛІЙНИКОМ.
- Пане Володимире, чи підтримає влада проект Лабунської?
– Основна ідея цього законопроекту така: якщо особа, яка засуджена за межами пенітенціарної системи в закладах охорони здоров’я лікується більше року (365 днів) і її не можуть вилікувати, суд приймає рішення дозволити лікування за межами країни. Але коли суд приймає рішення про звільнення з-під варти і припинення відбування покарання, то вже особі вирішувати: виїздити їй за кордон чи ні. Ось це – основна ідея, тобто фактично – це звільнення після 365 днів. У мене тоді виникає питання: чи це також стосується вбивць, ґвалтівників і всіх тих, хто скоїв тяжкі злочини і відбуває пожиттєве покарання? Очевидно, що так, бо обмежень у законопроекті немає.
Чи не стимулюємо ми сьогодні уникнення відбуття покарання тих, хто має гроші? Такі люди можуть купити довідку і переконувати, що його хворобу не можна вилікувати і буде вимагати свого відправлення за кордон. Виникає ще одне питання: скільки часу лікують Юлію Тимошенко лікарі Шаріте? Більше року – з травня минулого року. Виявляється, ця хвороба невиліковна для знаменитих лікарів Шаріте? А може, не треба відпускати Тимошенко, а за рахунок цих людей створити центр, оснастити його медичним обладнанням і нехай вони запрошують туди світил медицини усього світу?
Ви знаєте, що такого закону немає в Європі? У Польщі є закон, який призупиняє дію відбуття покарання на термін лікування. Цією нормою права скористалися близько 1 тис., а 600 осіб зараз знаходиться в бігах. Тому ми повинні тут звірити цей закон – чи відповідає він Конституції. Зокрема, принципам у незворотності покарання, рівності всіх перед законом. А закон цьому не відповідає, то яке ми маємо моральне право його приймати? Вирішуючи дуже важливу для України тему – вибіркового правосуддя, чи не вирішуємо ми його шляхом створення вибіркового законодавства для багатих та ще й для окремих, «обраних»? Я як юрист, категорично проти цього закону і вважаю, що це хибна позиція. Я буду переконувати нашу фракцію (напевно, це буде в понеділок), про те, що приймати цей закон неможливо, особливо, коли вимагають прийняти його без поправок. Я внесу поправки.
– На ваш погляд, чи можливий у цьому питанні компроміс між владою та опозицією і яким він може бути?
– Компроміс може бути в правовій площині. В політичній – ні, тому що Юлія Тимошенко – особа, яка вчинила тяжкий злочин. Сьогодні прямі збитки для України – $20 млрд. Зараз говорять, що Росія в листопаді може перейти на вимогу платити наперед за газ – це значить, що ми в людей повинні вимагати платити за ще не спожитий газ. Ця норма закладена в тій угоді, тож як не дати їй правової оцінки?
Якби сьогодні Юлія Тимошенко визнала себе винуватою, а питання стоїть же про здоров’я, тоді «торги уместны». Якщо питання про здоров’я є неголовним, а надуманим – безперечно можна сидіти і шукати варіанти. Визнання вини, звернення до Президента, погашення боргів (а це – $1,5 млрд., які прийняв суд по вироку) – будь ласка, можна говорити про крок назустріч зі сторони держави. Коли людина заявляє: я не винна, відпустіть мене на лікування, а наші лікарі не можуть навіть сказати, чи відповідає її діагноз дійсності, бо вона відмовляється обстежуватися – виникає питання: може вибрати шлях реабілітації?