Олександр ДЕХТЯРЧУК: Після виборів почнеться процес формування нової політичної палітри в Україні

«День» поспілкувався з регіональним політиком, який з 2005 року залишається членом «Нашої України». Тієї самої НУ, яку п’ять років тому підтримувало майже 30% українців (!). Сьогодні ж від минулої популярності «помаранчевих» не лишилося й сліду. Більше того, навіть парламентська фракція, в якій ключову роль свого часу відігравала саме «Наша Україна», де-факто не існує. Щоправда, нещодавно в НУ з’явився новий лідер — екс-голова СБУ Валентин Наливайченко. Чи зможе він підняти затонулий партійний корабель? Це та інші запитання ми адресували Олександрові Дехтярчуку, який із 2005 року і по сьогодні очолює Дубенську районну організацію НУ і з 2006-го працює на посаді голови Дубенської райради (Рівненська область).

— Як відомо, нинішні вибори вперше проводяться окремо від парламентських. Різниця між виключно регіональною виборчою кампанією та спільною парламентсько-регіональною відчутна?

— Незважаючи на підписання угоди про чесні вибори (ініціатором виступила обласна адміністрація), вважаю, у нашому регіоні чітко просліджується бажання адміністрації отримати значно вищий виборчий результат, ніж він є насправді. Крім того, в ряді округів багато кандидатів заявили про бажання зняти свої кандидатури. І, що примітно: як правило, такі факти мали місце саме в тих округах, де йшли представники від влади. Це дуже тривожні нотки. Разом із тим зауважу, що зі списку «Нашої України» ніхто не знявся, проте ще раз підкреслюю — такі випадки є в інших політичних силах.

— Тобто можна казати, що це тиск провладних політичних сил?

— Цілком імовірно, що це набута ще з кучмівських часів звичка адміністрації так працювати. Або, можливо, це саме та історія, коли від великих старань і лоба готові розбити.

Характерною рисою цих виборів є суперактивна участь у них чиновників. На жодних виборах така велика кількість чиновників не прагнула стати депутатами, особливо районних та обласних рад. Тобто чиновники, які мають достатньо важелів впливу на вирішення тих або інших проблем тієї або іншої громади, всі, як за командою, виявили бажання йти в представницьку владу. Все це наштовхує на думку про те, що їм була дана відповідна команда і була вказівка — йти від різних політичних партій у представницькі органи влади. Хоча я не виключаю, що, йдучи на вибори, вони таким чином просто намагаються захистити свою посаду, своє чиновницьке крісло. Проте наскільки ефективно і продуктивно працюватиме орган місцевого самоврядування, в якому чиновник одночасно матиме депутатський мандат? Це досить складне питання. Як, цікаво, можна бути у виконавчій владі, а як депутату самому себе контролювати?

Давайте не забуватимемо про те, що ми вже живемо в умовах старої Конституції, яка й без того урізує далеко не широкі повноваження місцевого самоврядування. Плюс до цього — новий Бюджетний кодекс, що також ускладнює певні питання, працювати з якими зобов’язане саме місцеве самоврядування. Наприклад, забираються повноваження сільських рад щодо витрат наступного року на охорону здоров’я в районний бюджет. А приміщення (лабораторії тощо) залишаються на балансі сільрад. Що ж вони отримуватимуть із бюджету?

— Хочу повернутися до особливостей нинішньої кампанії. Важче політикам на місцях агітувати за себе, не ховаючись за фотографією партійного лідера загальнодержавного масштабу?

— Однозначно — так. І, вважаю, тепер картину «хто є хто?» люди побачать добре. Проте в нашому регіоні існує побоювання, що будуть зроблені спроби дуже серйозних фальсифікацій. У всякому разі, соціологічні опитування свідчать, що люди чекають брудних виборів, коли їхнє волевиявлення буде спотворене на догоду чиїмсь планам, а конкретно — планам влади.

— А люди спокійно реагують? Тобто вони готові до того, що проголосують за одних, а до влади прийдуть інші?

— Вони чекають, що хтось має втрутитися, захистити їхній вибір. Проте провести якісний контроль на виборчих дільницях у межах великого району дуже складно. До того ж для таких моментів, яких побоюються люди, завжди є «вікна».

— Гадаю, не варто казати про те, що «Наша Україна» переживає нині не найкращі часи. Як ви вважаєте, в чому трагедія політичної сили, яка не так давно мала колосальну підтримку суспільства?

— Йдучи на ці вибори в районі та в місцеву раду, я і моя команда вибачалися перед людьми за ті речі, які ми, можливо, не доопрацювали в районі. Але, ви знаєте, я не хочу і не вибачатимуся за ті моменти, до яких ні я особисто, ні районна організація не мають жодного відношення.

А в цілому, чому так? Це складне запитання. Я особисто вважаю, що Ющенка оцінить історія. Можу сказати, що початі ним гуманітарні проекти з розумінням сприймаються в країні, а особливо в нас на Західній Україні. Проте для політичної боротьби сьогодні потрібний вольовий лідер, і дуже серйозно в нашому регіоні розраховуємо на Валентина Наливайченка.

— У «Нашої України» може, на вашу думку, відкритися друге політичне дихання?

— Ви знаєте, я не хотів би говорити про друге дихання, оскільки «Наша Україна» і так дихає. Це перше. Друге. А чи багато, цікаво, політичних сил на місцевому рівні (демократичних, правих), з урахуванням тривідсоткового бар’єра і заборони партійних блоків, здолають поріг 3%? Таких політичних сил буде небагато, повірте. На мою думку, це буде холодний душ вождізму. Сьогодні про це вже ніхто не говорить, але ж «Наша Україна» об’єднувала, якщо я не помиляюся, близько шести політичних партій. Так от, коли вигравали — це була заслуга всіх, а коли програвали — це був лише програш Ющенка і команди НУ. Хоча, хотів би підкреслити, що левову частину роботи на місцях доводилося тягнути саме «Нашій Україні».

Тривідсотковий прохідний бар’єр, на мою думку, стане точкою відліку для дуже багатьох місцевих політичних організацій. А щодо майбутнього. Я вважаю, що проблему варто розглядати не в площині окремої політичної сили, а у форматі того, яка політична сила зможе в майбутньому підтримувати національну ідею як об’єднавчу для громадських організацій. До речі, громадські організації могли б потім об’єднатися в одну політичну силу. Ми тут, на заході, цікавимося: «Чому схід має свою єдину політичну силу — ПР, а захід не має єдиної політичної сили?». І такі думки часто звучать.

— А є опора для об’єднавчого процесу?

— Є, в «Нашій Україні». По-перше, у структурах; по-друге, у представництвах у кожному населеному пункті; по-третє, в базі помаранчевої революції. Знаєте, той, хто стояв на Майдані... з нього це не витравиш.

— Не згодна з вами, і знаєте, чому? Хоча б тому, що на Майдані, загорнувшись у «помаранчевий» шарфик, стояв і нинішній прем’єр Микола Азаров. І що, з нього це не витравиш? Здається, його і витравлювати не треба було — саме випарувалося, миттєво до того ж.

— Так, але я мав на увазі швидше дух Майдану, демократію, прозорість влади тощо. Словом, усі ті цінності, що були на Майдані. Не всі заради цих цінностей стояли, тут я згоден із вами. Дехто за валянками до Києва їхав (усміхається.). Але люди, які їхали з наших регіонів, повірте, вони їхали першими й їхали з конкретною метою — відвоювати своє завтра і побудувати гідне майбутнє для наступних поколінь українців.

У мене складається враження, що після цих місцевих виборів ми по-новому переживатимемо процес формування нової політичної палітри в Україні. Існує поняття виборчих структур, що не завжди накладається на поняття «політична партія». Виборча структура — це дуже часто команди на місцях. А команди на місцях далеко не завжди йдуть вузькопартійним напрямом. Часто їхній маршрут має національний характер і тому подібне. У цьому випадку йдеться не про нові проекти під якогось артиста, футболіста або, скажімо, боксера. Йдеться про те, наскільки зуміють ті або інші політичні команди об’єднатися для того, аби стати центром для майбутнього, у тому числі — й для національної ідеї.

— Політики з усіх таборів солідарні в тому, що реформа місцевого самоврядування неминуча. І, до речі, все частіше про необхідність внесення змін до Конституції, що стосуватимуться місцевого самоврядування, говорить Президент Янукович. Які зміни хотіли б побачити ви?

— У ході останніх президентських виборів усі кандидати в один голос розповідали про необхідність реформування системи адміністрацій в Україні та про передання повноти влади на місця — виконкомам (ця модель схожа на польську). Але що в результаті? Ми під гаслами наведення порядку в країні бачимо дещо іншу картину, коли здійснюються спроби обмежити й без того куці повноваження місцевого самоврядування.

Дуже важливим питанням є обмеження права адміністрацій (без узгодження з органами місцевого самоврядування) вирішувати земельні питання. Я особисто звертався не до одного органу влади з цими пропозиціями. Чому? Бо одноосібне право, скажімо, голови адміністрації виділяти земельну ділянку в 2 га для індивідуального селянського господарства без узгодження з громадою, м’яко кажучи, грає не на користь громади. І подібних нюансів дуже й дуже багато.