Емоцій більше, аніж смислів

Фактор незадоволення всім українським політичним класом уже давно породив у суспільстві значний запит на нові обличчя в політиці. Про цей запит говорять уже роками. Однак за всіма цими розмовами можна було розгледіти хіба поодинокі проблиски роботи над тим, аби підготувати достойну альтернативу нинішньому політичному класу. Як наслідок, у надважливий виборчий період 2019 року українське суспільство увійшло без цієї самої позасистемної альтернативи. І це незважаючи на те, що недовіра до традиційного українського істеблішменту продовжує лише невпинно зростати.

У результаті, цю позасистемну нішу заповнив шоумен і керівник студії «Квартал 95» Володимир Зеленський, якого сьогодні вже прийнято передовсім представляти, як кандидата в президента України.

«ПРОТИ ВСІХ»

Саме в Зеленському значна частина українського суспільства побачила позасистемного політика, котрий не вписується в загальну картину нинішньої політичної системи. Феномен високого електорального рівня Володимира полягає в тому, що саме його кандидатура стала своєрідною помстою всьому політичному класу. Підтримка актора Зеленського для його виборців є формою протесту проти нинішніх політичних еліт.

Графа «проти всіх» із виборчих бюлетенів зникла ще у 2011 році. Так ось зараз часто доводиться чути, що саме Зеленський для багатьох став персоніфікованою заміною голосування «проти всіх».

Зеленський відрізняється від усіх інших кандидатів. Цей факт, а також запит на нових політиків, команда Зеленського вдало використовує, залучаючи підтримку аудиторії, яка не сприймає нинішню політичну еліту. Ця частина електорату закриває очі на відсутність у Володимира політичного досвіду та відповідної компетенції в державних справах. Не особливо цікавими для цієї частини аудиторії є і очевидні тісні зв’язки Зеленського з олігархом Ігорем Коломойським. Хоча, звичайно, обоє свою співпрацю на політичному поприщі заперечують.

Феномен Зеленського – це історія далеко не лише про запит на нових позасистемних політиків. Передовсім, це наслідок відсутності альтернативи та системної роботи задля того, аби до президентських виборів 2019 року ця нова політична альтернатива таки з’явилася.

Які недоліки найчастіше закидають Зеленському-кандидату, окрім браку досвіду? Відсутність чіткої програми, команди і чітких позицій з ключових питань. І це цілком доречні претензії. Але наразі команда Зеленського у своїй кампанії наразі досить успішно перетворює цей мінус на плюс. Ставка робиться, передовсім, на звертання до емоцій виборців, що за відповідної інформаційної підтримки дає людям можливість не тільки придумати собі ідеал, але й повірити в нього.

У цьогорічній передвиборчій кампанії емоцій наразі значно більше, аніж смислів. Штаби більшості кандидатів працюють не стільки над програмою, скільки над емоційною подачею того чи іншого політика, який бере участь у президентській гонці. Загальний дискурс кампанії, наче схиляє виборців до вибору персонажів, а не персоналій. Конфліктів, а не ідей. Емоцій, а не аналізу.

«ПРОТИ КЛОУНІВ»

Часом емоції виходять через край. Так, наприклад, почасти сталося в п’ятницю, 8 лютого, у Львові під час акції протесту проти Володимира Зеленського – кандидата в президенти, який у цей день мав концерт у місті Лева разом зі своєю студією «Квартал 95».

«У Львові ти можеш бути клоуном, а не президентом», «Ми воювали – ти сміявся та жартував», «Кандидат ЗЕ – руйнування інституцій держави», «Українці – не "хахлы"», «Українцям слуги не потрібні», Бізнес з Росією – зрада Батьківщини»… Гасел і плакатів у цей день було чимало під львівським цирком, де згодом і відбувся концерт студії «Квартал 95». Учасників пікету було відносно небагато – близько 20-30 учасників різних львівських громадських угрупувань, зокрема «Української спілки учасників АТО», ГО «Об'єднання добровольців», «Розвитку громади» та «Правого сектору». Свою акцію організатори прозвали «протестом проти клоунів у президентській кампанії»

Керівник «Правого сектору» у Львівській області Тарас ХАМЕР під час мітингу відзначив: «Ми прийшли абсолютно мирно, адекватно висловити свою позицію стосовно пана Зеленського, стосовно того, що не варто жартувати над тим, що зараз відбувається у нашій державі. У час військових дій, нам потрібні рішучі зміни та кроки, а не якісь там комічні штучки і вибрики. Дуже прикро, що багато наших співвітчизників повелися на такі речі, але ми надіємося, що ця наша акція заставить когось змінити свою позицію і серйозно віднестися до виборчого права».

Слід відзначити, що напередодні протесту деякі львівські ЗМІ опублікували інсайд, мовляв, акцію організував відомий у регіоні бізнесмен та екс-народний депутат від ВО «Свобода» Ігор Кривецький, якого медіа називають господарем та спонсором партії «Свобода». Учасники акції її замовний характер заперечували.

До речі, також варто зазначити, що цього ж дня у Львові невідомі особи без дозволів розклеїли на білбордах антирекламу кандидата Володимира Зеленського. Це були декілька щитів з «чорним» піаром проти нього і гаслами «Весною житимемо по-новому. У федеральному окрузі» і «Весна прийде – будуть нові жарти про хохлів».

Повертаючись до самого протесту: Зеленський разом з іншими акторами «Кварталу» вийшли до пікетувальників. Там на них чекали не лише досить агресивно налаштовані молодики, а й принесений подарунок – лижі, розмальовані у кольори російського триколору. Власне, після короткої, але емоційної розмови із Зеленським, а потім із акторами студії «Кварталу», активісти розійшлись.

«КРАЇНУ РОЗДИРАЮТЬ НА ВИБОРАХ ЗА ПРИНЦИПОМ «ХТО НЕ З НАМИ – ТОЙ ПРОТИ НАС»

«Чому таких акцій ніхто не влаштовує проти Бойка і Медведчука, кума Путіна, який спокійно проводить собі з'їзди в Києві, купив два телеканали, володіє трубопроводом і контролює значну частину ринку поставок палива з РФ в Україну? Чому Медведчук без стресів всяких вибори проводить? – розмірковує на своїй ФБ-сторінці головний редактор видання «Цензор.нет» Юрій БУТУСОВ. – А Зеленський такого цькування не заслуговує, тому що він дійсно виступав перед бійцями в зоні АТО з концертами в 2014-му, і це мало тоді велике значення, і «95-й квартал» зробив чимало дуже смішних номерів, які висміюють Путіна і його банду , і «95-й квартал» жертвував свої кошти на допомогу армії. Кожен вносив свій внесок – ми виграли, тому що тих, хто вибрав Україну стало більше ніж тих, хто вирішив підтримати агресорів.

Я проти того, що країну роздирають на виборах за принципом «хто не з нами – той проти нас!» Це більшовизм в найбільш підлому вигляді. І той, хто цю істерику розганяє, нічим не відрізняється за своїм рівнем від російських політтехнологів Януковича, які ділили країну на три сорти».

«КОЖЕН КАНДИДАТ У ПРЕЗИДЕНТИ ПОВИНЕН БУТИ ГОТОВИМ ДО МОРАЛЬНОГО ТИСКУ І МОГТИ НА НЬОГО ГІДНО ВІДПОВІСТИ»

Іншої думки про львівську акцію протесту проти Зеленського політолог, професорка Антоніна КОЛОДІЙ, яку вона висловила у коментарі для «Дня»: «У даному випадку я хочу абстрагуватись від особистостей, які брали участь у пікеті. Про них краще знають журналісти. Натомість, я намагаюсь міркувати, як політолог.

З формальної точки зору, цей виступ начебто не має логіки і не вписується в традиційні уявлення про хід виборів. Адже кожен має право висуватись у президенти і, бувши зареєстрованим ЦВК, використовувати усі можливі, не заборонені законом засоби агітації упродовж виборчої кампанії. Це так, але! Хто сказав, що ті, хто категорично не згоден з висуванням даної кандидатури (з яких би то не було причин, а в даному випадку вони ціннісно-моральні характеру, достатньо серйозні, хоч прямо і не стосуються корупції), не може донести до громадськості свою позицію, також використовуючи усі можливі законні засоби контр-агітації?  Пікет, якщо при цьому не застосовувалось насильство, – абсолютно легітимний спосіб голосного, такого, щоб усі почули, заявлення думки певної групи громадян про дану кандидатуру. Хто з виборців надалі буде на чиїй стороні, залежить від його свідомості і чесності та відповідальності перед собою і перед суспільством.

Тиск на кандидата? Так! Але громадяни мають право як на індивідуальні, так і на організовані форми протесту проти всього, що вважають неправильним, несправедливим чи загрозливим для країни. А кожен кандидат у президенти повинен бути готовим до морального тиску і могти на нього гідно відповісти. Заявлені під час пікету звинувачення ґрунтуються на матеріалах ЗМІ. Але це ж не суд, щоб усе документально підтверджувати.  Виправдання «звинувачуваного», як на мене, не переконливі, хоч і логічні, бо що ж він ще може говорити, як не те, що він «за Україну»?

Чи будуть подібні акції складовою цієї виборчої кампанії, сказати важко. Адже в цій узяли участь найбільш радикальні представники правого крила нашої спільноти, і це понижує рівень впливовості даної акції. Тож далі побачимо…»

***

Так, кандидатура Зеленського подобається далеко не всім. Багато хто сприймає виборчу кампанію Володимира дуже емоційно, закидаючи йому перетворення інституту президентства на клоунаду. Однак емоції мають залишатися в допустимих рамках – без залякувальних та публічно-образливих технологій. Інакше, це буде дискредитувати сам виборчий процес.

Вибори – це не війна, а демократична процедура. І як би там не було, права кожного кандидата треба поважати, не перетворюючи вибори на цькування.