«За нашу і вашу безпеку»

Поки Кремль виставляє нахабні вимоги Заходу, які руйнують безпеку в світі, Україна розвиває регіональні альянси, укріплюючи східний фланг Європи

Стратегія Кремля дедалі стає очевиднішою. Крім контролю окупованих українських територій Криму та ОРДЛО, триває максимальна підготовка ЗС РФ і концентрація російських військ вздовж українського кордону. Відповідна політика і агресія потрібна для реалізації різних сценаріїв по відношенню до України та Заходу. Щодо нашої країни все давно зрозуміло – завоювання або повний васальний стан, щодо Заходу – змусити сісти за стіл переговорів і домовитися про новий розподіл світу. У Москви немає інших важелів впливу, окрім як військового, корупційного, дезінформаційного, аби шантажуючи небезпекою США та країни Європи, запропонувати їм свої так звані червоні лінії з арсеналу неоімперських амбіцій і фобій. Що, власне вони вже і зробили.   

МЗС Росії оприлюднило проєкти договорів про безпеку з США та НАТО, які 15 грудня передали на розгляд американським представникам. У цих договорах, зокрема, згадується заборона на вступ України та інших пострадянських країн до НАТО та фактичне припинення військової співпраці з нею з боку США та інших членів альянсу. Крім того, Росія вимагає вивести війська та озброєння «старих членів» НАТО з території нових членів альянсу, таких країн, як Польща чи країни Балтії, які долучились до блоку після розпаду СРСР. Проєкти договору між Росією та США «про гарантії безпеки», а також угоди «про заходи забезпечення безпеки Росії та держав-членів НАТО» передали помічнику держсекретаря США у справах Європи та Євразії Карен Донфрід, коли вона була у Москві.

Абсолютно нахабні і зухвалі вимоги Росії одразу отримали реакцію на Заході. У США заявили, що не вестимуть переговорів без європейських союзників та партнерів, а головне не підуть на компроміс. «Ми не підемо на компроміс за ключовими принципами, на яких будується європейська безпека, зокрема, що всі країни мають право вирішувати своє майбутнє та зовнішню політику і вільні від зовнішнього втручання», - заявила речниця Білого дому Джен Псакі. У НАТО ж заявили, що без участі України не уявляють переговорів. «Будь-який діалог з Росією має враховувати занепокоєння НАТО щодо дій Росії, буде базуватися на ключових принципах та документах щодо європейської безпеки та відбуватиметься в консультаціях з такими європейськими партнерами НАТО, як Україна», - зазначив генсек альянсу Єнс Столтенберг (bbc.com).

В українському МЗС також звернули увагу на поширені російським відомством документи. «У зв'язку із положеннями цих проєктів, які стосуються нашої держави, наголошуємо, що лише Україна та члени НАТО мають право вирішувати вектор подальшого розвитку своїх відносин, зокрема і в питанні набуття Україною членства в альянсі. Безпековою проблемою євроатлантичного простору наразі є збройна агресія РФ, а також нинішня російська ескалація вздовж кордону України та на її окупованих територіях», - вважають в українському дипломатичному відомстві і наголошують, що найкращими гарантіями безпеки було б «згортання ескалації та припинення розв'язаного Росією міжнародного збройного конфлікту».

Більш того, Україна не очікує лише на підтримку західних партнерів, а розвиває регіональні альянси у протистоянні Росії, а головне – задля безпеки в регіоні. В понеділок на Івано-Франківщині відбулася перша особиста зустріч глав держав Люблінського трикутника, під час якої засвідчили єдність позицій і підходів України, Литви та Польщі до найбільш актуальних питань.

«За нашу і вашу безпеку – лейтмотив першого саміту Люблінського трикутника, - пише у ФБ міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. - Президент Зеленський прийняв президентів Польщі Дуду та Литви Науседу в Гуті на Івано-Франківщині. Люблінський трикутник мені особливо близький. Влітку 2020 року це був перший регіональний альянс, який створила Україна разом з Польщею та Литвою. Згодом ми розвинули цей напрям зовнішньої політики, який ми між собою називаємо "Велика стратегія малих альянсів". Завдяки їй, ми вже сьогодні гуртуємо довкола себе друзів і однодумців у гнучку систему регіональних альянсів, підвищуючи безпеку та добробут для нашої держави. Бо членство в ЄС і НАТО — у майбутньому, а безпека та розвиток потрібні Україні вже сьогодні».

«За півроку після Любліна з’явилася Квадрига з Туреччиною, а ще за шість місяців ми створили в Києві Асоційоване Тріо з Грузією та Молдовою, - пише далі очільник МЗС. - Усі три нові формати протягом 2021 року набули нової ваги та впливу, вийшли на рівень регулярного діалогу глав держав і урядів. Гнучкий пояс безпеки у Балто-Чорноморському регіоні за ініціативи та активної участі України стає реальністю. Ми не сидимо, склавши руки, в очікуванні запрошення до великих блоків, а вже сьогодні стаємо творцями власного добробуту і власної безпеки. Люблінський трикутник також сприяє реалізації євроінтеграційного курсу України. Люблінський трикутник є частиною ширшої стратегії зовнішньої політики. Україна формує систему регіональної безпеки та розвиває політику сусідства із державами Центральної і Південної Європи згідно зі Стратегією зовнішньополітичної діяльності».

Тим часом, Росія рухається по деструктивній лінії. В чому це проявляється? Крім шантажу військовим сценарієм, Кремль завжди використовує дезінформаційні прийоми, коли власні агресивні дії і злочини подаються з точністю до навпаки, або у їх скоєнні звинувачують противників. Виявляється, у Росії в 2021 році не відбулося жодного терористичного акту. Про це днями заявив директор ФСБ РФ Алєксандр Бортніков на засіданні Національного антитерористичного комітету. В такому разі, виходить, що три гучні справи – у Казані (стрілянина у школі), Пермі (стрілянина в університеті) та Серпухові (вибух у жіночому монастирі), з багатьма вбитими та пораненими, очевидно, фейкові. В той же час, діяльність активістів, медійників та творчої інтелігенції оголошується путінським режимом реальною загрозою державі, за що люди отримують реальні терміни. Такий підхід означає ніщо інше як відбілення образу Росії як «терористичної держави». І твердження директора ФСБ про те, що «Росія – це держава, яка перемогла тероризм» ніщо інше як новий наратив російської інформаційної кампанії. Насправді ж, в Росії не просто відбуваються постійні терористичні акти, а у міжнародному масштабі за нею вже закріпився образ «терористичної держави», особливо в контексті нападу на Україну і захоплення Криму та частини Донбасу.

Чого очікувати від агресії і постійного підвищення ставок з боку Росії та яка існує небезпека для України? Як зупинити Кремль?

«МАЄ БУТИ ВІСЬ ЛОНДОН-ВАРШАВА-КИЇВ-АНКАРА»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, директор Інституту зовнішньої політики:

- Я мушу сказати, що все що відбувається останнім часом, веде до війни. Бо те, що робить Росія, – це давно вже не демонстрація сили. Концентрація трьох армій біля наших кордонів – спрямовані на проведення глибокої наступальної операції не території України, і це фактично спровокувало те, що Байден знову зателефонував Путіну і вони провели відеоконференцію. На ній Путін виставляв «червоні лінії» Байдену. Хоча американський президент сказав, що для США є неприйнятні позиції, що не можна диктувати умови НАТО, але по факту він пообіцяв розглянути питання, які висунув Путін, на відповідній комісії. Таким чином Байден дав посил Путіну, що США готові до переговорів і готові розглядати вимоги Путіна. Тому Путін ці вимоги і оприлюднив. Якщо НАТО виконає ті вимоги, які висунув Путін, для альянсу це буде катастрофа.

Фактично в цих вимогах йдеться про розподіл сфер впливу, де Україна є головним призом для Росії, а також ультиматум щодо капітуляції НАТО. Якщо альянс прийме ці умови, то Росія отримує право вето на рішення НАТО, набувши такого ж статусу як і члени НАТО. Зараз, звичайно, лунають заяви, що для альянсу диктат з боку Росії неприйнятний, але сама реакція говорить про готовність до переговорів по зазначеним вимогам. Кремль, в свою чергу, погрожує: якщо НАТО не прийме цих вимог, Москва проведе операцію наступу на Україну. На такий розвиток подій Байден вже відповів, що ніякої реальної воєнної допомоги Україна не отримає. Адже нам потрібна не лише стрілецька зброя чи «Джавеліни», а й важка техніка. Йдеться лише про чергові економічні і дипломатичні санкції після вторгнення.

Я щойно прибув з вроцлавського безпекового форуму по НАТО. Там обговорювалось питання нової стратегічної концепції НАТО, яку мають прийняти на саміті в Мадриді в червні 2022 року. Про розширення НАТО там немає жодного слова. Росія для НАТО залишається стратегічним партнером. А також піднімається питання того, як залучити Росію до протистояння з Китаєм. Як одна з ключових проблем для НАТО – присутність Китаю в Південноафриканській республіці. І от вони надають пропозиції щодо того, як змусити Китай вийти з Африки. Це для них головне питання їхньої безпеки, хоча Вашингтонський договір чітко окреслює межі Євроатлантичної безпеки. Україна там взагалі не фігурує. Крім того, їх турбує гендерне питання, боротьба з наслідками потепління, проблеми клімату. Ось чим буде займатись НАТО на наступне десятиліття. Таким чином, НАТО фактично перетворюється на організацію по протидії м’яким загрозам і протистояння з Китаєм. Росію вони для себе взагалі не вважають загрозою. Нагадаю, що той же Столтенберґ неодноразово говорив, що Росія для нас не противник, а партнер.

На кого нам спиратись? Із своїх партнерів ми можемо сподіватись на позицію Великобританії, але не в контексті НАТО. В 2014-му році було рішення Уельському саміту НАТО, де було прийнято рішення, що країни НАТО можуть вирішувати питання допомоги Україні на національному рівні поза такого членства. Тому цей підхід дозволяє нам спиратися на двосторонні відносини, зокрема з Британією. Британія має інший підхід до воєнної підтримки України: вони готові нам допомагати. Має бути вісь Лондон-Варшава-Київ-Анкара. І британці не на словах, а на ділі вже це роблять реально, допомагаючи нам.

В цілому проблема полягає не лише у тому, що Росія готова до наступу проти України, а й в тому, що Європа як в 1938-му році закрилась і пасивно спостерігає за ситуацію, яка розвивається не на користь миру.

«УЛЬТИМАТУМИ ПУТІНА ПО УКРАЇНІ (АЛЕ НА АДРЕСУ ЗАХОДУ) ДУЖЕ НАГАДУЮТЬ ТАКТИКУ ГІТЛЕРА В 1938-1939 РР.»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог (facebook.com):

- Ультиматуми Путіна по Україні (але на адресу Заходу, насамперед США) дуже нагадують тактику Гітлера в 1938-1939 рр. Тоді Гітлер також шантажував Захід, насамперед Великобританію. І, як свідчать сучасні дані історичних досліджень, Гітлер блефував. Він вигравав лише тому, що Захід йому поступався. Війни на двох фронтах він би тоді не витримав. І нинішні західні політики мають пам'ятати про уроки історії.

Часто запитують: чого досягає Путін своїми ультиматумами? Адже очевидно, що в тій образливій формі, як вони сформульовані, їх не виконуватимуть. Можна припустити три варіанти подальших дій Кремля.

По-перше, примусити США та європейських лідерів до політичних торгів і хоча б до часткових поступок. Наприклад, розпочати переговорний процес, який має закінчитися новим договором про регіональну безпеку в Європі, таким собі «Гельсінкі-2». Можливий варіант примусу Заходу до часткових поступок, на кшталт нерозміщення ракет середньої дальності в країнах Центральної та Східної Європи, реалізації Мінських домовленостей на російських умовах, блокування поставок летальної зброї в Україну, істотне зниження інтенсивності взаємодії між НАТО та Україною, у тому числі у проведенні спільних військових. навчань, а також у присутності військових кораблів західних країн НАТО у Чорному морі. Поки що такий сценарій є малоймовірним. Але не можна виключати деякі (окремі) часткові поступки Заходу в обмін на деескалацію російської військової присутності на українському кордоні.

Другий можливий сценарій – у відповідь на відхилення Заходом російського ультиматуму Росія офіційно розмістить ракети середньої дальності та тактичну ядерну зброю у Криму та на території Білорусі. На такий сценарій відкрито натякає Лукашенко, а отже, таємні торги з цього питання вже відбуваються.

Третій і найнебезпечніший сценарій – військові операції проти України. Це може бути і активізація військових дій на Донбасі, і локальні військові операції «із захисту російськомовного населення» у разі виникнення в Україні гострої енергетичної та внутрішньополітичної кризи. Відхилення Заходом російського ультиматуму в даному випадку використовуватиметься для обґрунтування агресивних дій Росії проти України.

На що піде Кремль, знає тільки Путін. Зважаючи на все, остаточного рішення поки немає. Але ще раз нагадаю уроки історії – і давньої (1938-1939 рр.), і недавньої (2014 р.). Не можна демонструвати агресору слабкість і внутрішні чвари.