«Він дав шанс для змін»

На Чернігівщині з ініціативи «Дня» 2 березня відбудеться круглий стіл, присвячений Михайлові Горбачову

2 березня Михайлу Горбачову виповнюється 90 років — людини, яка наприкінці ХХ ст. зіграла для України вирішальну роль. Він дав шанс на свободу — громадянську та підприємницьку. А ще на формування поваги до людини. Знамените нове мислення, яке мало гуманізувати світ. Як склалося, хто й чим скористався — то вже інше питання. Для України шлях виявився тернистим та плутаним. Втім, спотикаючись та коливаючись, наша країна по ньому йде. Тож, сподіваємось, свою дорогу здолає.

Між тим ювілей політика, який відкрив цю можливість, в Україні залишається малопомітним явищем. Чи цьому заважають заяви Михайла Горбачова про Крим, чи звичайна забудькуватість — не важливо. Утім, є виключення — на день народження автора Перебудови за ініціативою газети «День», підтримки місцевої ради й участі громадської організації «Сіверський інститут регіональних досліджень» у селищі Куликівка, що на Чернігівщині, відбудеться «круглий стіл». Тема: «Михайл Горбачов — постать на тлі історії: локальної та глобальної». Учасники — історики, краєзнавці, працівники сфери культури, громадські діячі, журналісти зустрінуться з Ларисою Івшиною та чернігівськими істориками.

Сподіваємось, що зустріч стане поштовхом до майбутніх обговорень та досліджень ролі цієї непересічної як для України, так і світу особистості. З усіма її протиріччями, але водночас — щирістю та людяністю.

Володимир БОЙКО, Чернігів


Круглий стіл «Михайло Горбачов — постать на тлі історії: локальної та глобальної» — закономірний крок на шляху «Дня» до повернення українському народові історичної пам’яті, зокрема нагадування про ключові події нашої історії і про людей, які їх уможливили. Постать Михайла Горбачова як того, хто прагнув, як влучно зауважила Лариса Івшина, «демократичними методами повернути тоталітарне суспільство на шлях загальнолюдських цінностей і цивілізованого розвитку», заслуговує в цьому контексті особливої уваги.

ЧЕРНІГІВЩИНА ЧИ НЕ НАЙБІЛЬШЕ ПОВ’ЯЗАНА З РОДИНОЮ ГОРБАЧОВИХ. У КУЛИКІВЦІ НАРОДИВСЯ БАТЬКО РАЇСИ — МАКСИМ ТИТАРЕНКО, ДЕСЬ НЕДАЛЕКО — МАЛА БАТЬКІВЩИНА БАТЬКА МАТЕРІ МИХАЙЛА, А МОЖЕ, Й САМОЇ МАМИ — МАРІЇ ГОПКАЛО... / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

«БУДЬ-ЯКІ СПРОБИ РЕФОРМ І В РОСІЇ, І В УКРАЇНІ БЕЗ ВИЧЕРПНОГО ВРАХУВАННЯ ДОСВІДУ ГОРБАЧОВА НЕМОЖЛИВІ»

Коли рівно вісім років тому Михайло Горбачов передав у подарунок головному редакторові «Дня» свою книгу з теплим дарчим написом, у своєму листі Лариса Івшина чітко розставила «історичні акценти» щодо подій того часу, як завжди, пояснивши їхню роль для сьогодення і завдань на майбутнє:

«Бажаючи зберегти Союз, Ви в той же час щиро і усвідомлено прагнули його радикально оновити. Хотіли дати людям право вибору у всіх сенсах цього слова — і в політичному, і в економічному, і в духовному. Саме тому Ваш приклад унікальний. Я б сказала, що Ви пройшли точку неповернення в 1989 році, коли були проведені перші відносно вільні вибори в радянській історії. Тепер, завдяки Вам, назад повернутися неможливо. Принаймні, хотілося б в це вірити... Я переконана, що будь-які спроби реформ і в Росії, і в Україні без вичерпного врахування досвіду Горбачова неможливі. Зокрема, потрібно зрозуміти причини Ваших помилок. А вони були, і Ви самі в книзі про це говорите. Ваша політична діяльність не просто надбання історії, це перш за все наше майбутнє. Це важливо для тих, хто сьогодні при владі. І для тих, хто прийде до влади завтра. У якісно новій ситуації ми повинні використовувати ваш досвід».

У 2019 році, коли «День» поставив перед собою нове «надзавдання» — відновити історичну справедливість і подякувати тим постатям, які свого часу простягнули руку допомоги Україні — оминути постать Михайла Горбачова теж було неможливо. Детальніше розповідає Лариса Івшина: «Коли обговорювали канву книги і думали про те, кому українці повинні подякувати, то з Росії ми взяли трьох політичних, громадських діячів: Андрій Сахаров, Валерія Новодворська й Михайло Горбачов. Ще Левко Лук’яненко казав, що українці повинні дякувати Рейгану й Горбачову, бо вони дали нам великий шанс. Звісно, сьогодні багато хто може говорити, що позиція Горбачова щодо Криму останніми роками була іншою... Ми все це прекрасно розуміємо, але не через Горбачова Росія загарбала Крим. Тож ми цінуємо той шанс, який нам дали, а як ми його використали — це вже інше питання»

Як додає редактор рубрики «Iсторія та Я» газети «День», упорядник «Дня вдячності» Iгор СЮНДЮКОВ: «Так, до Горбачова є дуже багато претензій — часто слушних, і ми написали про це в «Дні вдячності». А хіба їх немає до Гаррі Трумена (згадаймо бодай про маккартизм), зрештою до Рональда Рейгана, Маргарет Тетчер (і при цьому всі ці постаті, статті про яких є в нашій книзі, назавжди залишаться видатними державними діячами). Як і Горбачов; ба більше, і він, подібно до Івана Павла ІІ, Тетчер, Рейгана, Сахарова, Новодворської, об’єктивно (коли неусвідомлено, а коли й абсолютно продумано) руйнував Перебудовою Радянську імперію...».

ФОТО НАДАНО ВІКТОРОМ МИРОНЕНКО

Символічно, що висловлена вдячність таки була почута. Завдяки Володимиру Бойку й Вікторові Мироненку, книга «День вдячності» була передана Михайлові Горбачову. А незабаром з’явився допис: «Разом згадали Україну, Чернігів і тихенько разом поспівали пісню «Стоїть гора високая...» на слова Леоніда Глібова. З’ясувалося, що я пам’ятаю чотири куплети, а пан Президент — шість. Ми ще раз відчули, з яким теплом і любов’ю Михайло Сергійович ставиться до України, її народу і культури», — зазначив у Фейсбуці Віктор Мироненко.

І це ще раз повертає до теми українськості Михайла Горбачова і її впливу, про що неодноразово наголошує Лариса Івшина, на прийняття таких важливих рішень. «Так сталося, що Чернігівщина чи не найбільше пов’язана з родиною Горбачових. У Куликівці народився батько Раїси — Максим Титаренко, десь недалеко — мала батьківщина батька матері Михайла, а може, й самої мами — Марії Гопкало... Саме вона сформувала в сина ментальність українського селянина. В умовах радянської Кубані це ніяк не вплинуло на його політичне самовизначення — Горбачов завжди визначав та визначає себе як росіянина. Але ж є цінності, зрештою, стереотипи дій, що залишаються з людиною протягом усього життя. Саме тому Горбачова не сприймають у Росії — для країни, де досі в масовій свідомості домінує захоплення імперією, він небажана постать. Інша річ Україна», — розповідає директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації, кандидат історичних наук, автор статті з «Дня вдячності» Володимир БОЙКО.

Саме тому організована зустріч відбувається на Чернігівщині. І саме тому Лариса Івшина пропонує назвати іменем екс-президента СРСР політичну бібліотеку, а в Чернігові — створити вулицю або сквер імені Михайла й Раїси Горбачових. І, можливо, це стане також ще одним імпульсом для обговорення на загальнонаціональному рівні впливу ініційованих цією постаттю процесів на новітню історію України.

КОМЕНТАР

«ЛЮДИНА, ЩО ВИСУНУЛА КОНЦЕПЦІЮ НОВОГО МИСЛЕННЯ»

Iгор СЮНДЮКОВ, редактор рубрики «Iсторія та Я» газети «День»:

— Будь який справжній державний діяч має пам’ятати стару, але давно підтверджену життям істину: рішення, які він приймає, приводять, цілком можливо, спочатку саме до тих, на які він розраховує. Але потім в другу і третю чергу — до зовсім інших наслідків, несподіваних і дуже болісних. Але ще й інший імператив для державних діячів — не боятися змінювати країну і змінюватись самому, не боятись докорінних, радикальних реформ, якщо в цьому є потреба.

Михайло Сергійович Горбачов — останній лідер СРСР, наважився на безумовно радикальні реформи політико-економічної системи колосальної імперії. Бо відчував — з плином часу дедалі чіткіше, що ця надмірно величезна конструкція вже не відповідає викликам часу, вона пережила себе, бо не спроможна забезпечити а ні мінімально необхідний, в порівнянні з Заходом, рівень економічної ефективності, а ні покласти край самовбивчій гонці озброєнь. Потрібно було оновлення, перетворення — згодом було знайдено точне, всеохопне, хай і не певне слово Перебудова.

Не можливо заперечувати, що Перебудова змінила і СРСР, і людство в цілому. Горбачов назавжди ввійде в історію як великий реформатор, який зокрема відкрив шлях до реальної незалежності республік колишнього СРСР. Україні можливо в першу чергу. Наш обов’язок не забувати про це. Можуть заперечити: його наміри були геть іншими, він прагнув оновити Союз, як він говорив «на нових засадах — але зовсім не руйнувати його». Але тут таки дається в знаки той трагічний парадокс, з якого я розпочав ці нотатки, наслідки виявилися зовсім непередбачуваними, абсолютно не такими, як на них розраховував генсек. З’ясувалось, що за умови справжнього реформування деспотичної системи вона просто валиться! Але заслугою Михайла Сергійовича було те, що, побачивши це, він у цілому не вдався до відкату назад — хоча ми не маємо права забувати а ні Тбілісі 1979 року, а ні Вільнюс 1991 року.

Систему, що склалась, могла демонтувати лише одна людина — Генеральний секретар ЦК КПРС. Історія передала цю роль Горбачову. Чи впорався він з нею? Давайте порівняємо колишню наддержаву у вересні 1985 р., коли Горбачов прийшов до влади, і в 1991 р. «Твердолобі» будуть стверджувати: Горбачов гідний проклять, це він розвалив Союз. В мене особисто ставлення до Михайла Сергійовича Горбачова, людини, що висунула концепцію нового мислення, і відмовився від сили у міжнародних відносинах, відвернула загрозу світової війни — це індикатор етичної зрілості, без ідеалізації цього лідера. Ти більше зараз, в умовах загрозливої фашизації Росії.

Сьогодні першому і останньому президенту СРСР — 90 років. Дякую Вам за все, що Ви зробили в той переломний момент історії, Михайло Сергійовичу.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

«Він дав шанс для змін»

«Він дав шанс для змін»

На Чернігівщині з ініціативи «Дня» 2 березня відбудеться круглий стіл, присвячений Михайлові Горбачову

2 березня Михайлу Горбачову виповнюється 90 років — людини, яка наприкінці ХХ ст. зіграла для України вирішальну роль. Він дав шанс на свободу — громадянську та підприємницьку. А ще на формування поваги до людини. Знамените нове мислення, яке мало гуманізувати світ. Як склалося, хто й чим скористався — то вже інше питання. Для України шлях виявився тернистим та плутаним. Втім, спотикаючись та коливаючись, наша країна по ньому йде. Тож, сподіваємось, свою дорогу здолає.

Між тим ювілей політика, який відкрив цю можливість, в Україні залишається малопомітним явищем. Чи цьому заважають заяви Михайла Горбачова про Крим, чи звичайна забудькуватість — не важливо. Утім, є виключення — на день народження автора Перебудови за ініціативою газети «День», підтримки місцевої ради й участі громадської організації «Сіверський інститут регіональних досліджень» у селищі Куликівка, що на Чернігівщині, відбудеться «круглий стіл». Тема: «Михайл Горбачов — постать на тлі історії: локальної та глобальної». Учасники — історики, краєзнавці, працівники сфери культури, громадські діячі, журналісти зустрінуться з Ларисою Івшиною та чернігівськими істориками.

Сподіваємось, що зустріч стане поштовхом до майбутніх обговорень та досліджень ролі цієї непересічної як для України, так і світу особистості. З усіма її протиріччями, але водночас — щирістю та людяністю.

Володимир БОЙКО, Чернігів


Круглий стіл «Михайло Горбачов — постать на тлі історії: локальної та глобальної» — закономірний крок на шляху «Дня» до повернення українському народові історичної пам’яті, зокрема нагадування про ключові події нашої історії і про людей, які їх уможливили. Постать Михайла Горбачова як того, хто прагнув, як влучно зауважила Лариса Івшина, «демократичними методами повернути тоталітарне суспільство на шлях загальнолюдських цінностей і цивілізованого розвитку», заслуговує в цьому контексті особливої уваги.

ЧЕРНІГІВЩИНА ЧИ НЕ НАЙБІЛЬШЕ ПОВ’ЯЗАНА З РОДИНОЮ ГОРБАЧОВИХ. У КУЛИКІВЦІ НАРОДИВСЯ БАТЬКО РАЇСИ — МАКСИМ ТИТАРЕНКО, ДЕСЬ НЕДАЛЕКО — МАЛА БАТЬКІВЩИНА БАТЬКА МАТЕРІ МИХАЙЛА, А МОЖЕ, Й САМОЇ МАМИ — МАРІЇ ГОПКАЛО... / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

«БУДЬ-ЯКІ СПРОБИ РЕФОРМ І В РОСІЇ, І В УКРАЇНІ БЕЗ ВИЧЕРПНОГО ВРАХУВАННЯ ДОСВІДУ ГОРБАЧОВА НЕМОЖЛИВІ»

Коли рівно вісім років тому Михайло Горбачов передав у подарунок головному редакторові «Дня» свою книгу з теплим дарчим написом, у своєму листі Лариса Івшина чітко розставила «історичні акценти» щодо подій того часу, як завжди, пояснивши їхню роль для сьогодення і завдань на майбутнє:

«Бажаючи зберегти Союз, Ви в той же час щиро і усвідомлено прагнули його радикально оновити. Хотіли дати людям право вибору у всіх сенсах цього слова — і в політичному, і в економічному, і в духовному. Саме тому Ваш приклад унікальний. Я б сказала, що Ви пройшли точку неповернення в 1989 році, коли були проведені перші відносно вільні вибори в радянській історії. Тепер, завдяки Вам, назад повернутися неможливо. Принаймні, хотілося б в це вірити... Я переконана, що будь-які спроби реформ і в Росії, і в Україні без вичерпного врахування досвіду Горбачова неможливі. Зокрема, потрібно зрозуміти причини Ваших помилок. А вони були, і Ви самі в книзі про це говорите. Ваша політична діяльність не просто надбання історії, це перш за все наше майбутнє. Це важливо для тих, хто сьогодні при владі. І для тих, хто прийде до влади завтра. У якісно новій ситуації ми повинні використовувати ваш досвід».

У 2019 році, коли «День» поставив перед собою нове «надзавдання» — відновити історичну справедливість і подякувати тим постатям, які свого часу простягнули руку допомоги Україні — оминути постать Михайла Горбачова теж було неможливо. Детальніше розповідає Лариса Івшина: «Коли обговорювали канву книги і думали про те, кому українці повинні подякувати, то з Росії ми взяли трьох політичних, громадських діячів: Андрій Сахаров, Валерія Новодворська й Михайло Горбачов. Ще Левко Лук’яненко казав, що українці повинні дякувати Рейгану й Горбачову, бо вони дали нам великий шанс. Звісно, сьогодні багато хто може говорити, що позиція Горбачова щодо Криму останніми роками була іншою... Ми все це прекрасно розуміємо, але не через Горбачова Росія загарбала Крим. Тож ми цінуємо той шанс, який нам дали, а як ми його використали — це вже інше питання»

Як додає редактор рубрики «Iсторія та Я» газети «День», упорядник «Дня вдячності» Iгор СЮНДЮКОВ: «Так, до Горбачова є дуже багато претензій — часто слушних, і ми написали про це в «Дні вдячності». А хіба їх немає до Гаррі Трумена (згадаймо бодай про маккартизм), зрештою до Рональда Рейгана, Маргарет Тетчер (і при цьому всі ці постаті, статті про яких є в нашій книзі, назавжди залишаться видатними державними діячами). Як і Горбачов; ба більше, і він, подібно до Івана Павла ІІ, Тетчер, Рейгана, Сахарова, Новодворської, об’єктивно (коли неусвідомлено, а коли й абсолютно продумано) руйнував Перебудовою Радянську імперію...».

ФОТО НАДАНО ВІКТОРОМ МИРОНЕНКО

Символічно, що висловлена вдячність таки була почута. Завдяки Володимиру Бойку й Вікторові Мироненку, книга «День вдячності» була передана Михайлові Горбачову. А незабаром з’явився допис: «Разом згадали Україну, Чернігів і тихенько разом поспівали пісню «Стоїть гора високая...» на слова Леоніда Глібова. З’ясувалося, що я пам’ятаю чотири куплети, а пан Президент — шість. Ми ще раз відчули, з яким теплом і любов’ю Михайло Сергійович ставиться до України, її народу і культури», — зазначив у Фейсбуці Віктор Мироненко.

І це ще раз повертає до теми українськості Михайла Горбачова і її впливу, про що неодноразово наголошує Лариса Івшина, на прийняття таких важливих рішень. «Так сталося, що Чернігівщина чи не найбільше пов’язана з родиною Горбачових. У Куликівці народився батько Раїси — Максим Титаренко, десь недалеко — мала батьківщина батька матері Михайла, а може, й самої мами — Марії Гопкало... Саме вона сформувала в сина ментальність українського селянина. В умовах радянської Кубані це ніяк не вплинуло на його політичне самовизначення — Горбачов завжди визначав та визначає себе як росіянина. Але ж є цінності, зрештою, стереотипи дій, що залишаються з людиною протягом усього життя. Саме тому Горбачова не сприймають у Росії — для країни, де досі в масовій свідомості домінує захоплення імперією, він небажана постать. Інша річ Україна», — розповідає директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації, кандидат історичних наук, автор статті з «Дня вдячності» Володимир БОЙКО.

Саме тому організована зустріч відбувається на Чернігівщині. І саме тому Лариса Івшина пропонує назвати іменем екс-президента СРСР політичну бібліотеку, а в Чернігові — створити вулицю або сквер імені Михайла й Раїси Горбачових. І, можливо, це стане також ще одним імпульсом для обговорення на загальнонаціональному рівні впливу ініційованих цією постаттю процесів на новітню історію України.

КОМЕНТАР

«ЛЮДИНА, ЩО ВИСУНУЛА КОНЦЕПЦІЮ НОВОГО МИСЛЕННЯ»

Iгор СЮНДЮКОВ, редактор рубрики «Iсторія та Я» газети «День»:

— Будь який справжній державний діяч має пам’ятати стару, але давно підтверджену життям істину: рішення, які він приймає, приводять, цілком можливо, спочатку саме до тих, на які він розраховує. Але потім в другу і третю чергу — до зовсім інших наслідків, несподіваних і дуже болісних. Але ще й інший імператив для державних діячів — не боятися змінювати країну і змінюватись самому, не боятись докорінних, радикальних реформ, якщо в цьому є потреба.

Михайло Сергійович Горбачов — останній лідер СРСР, наважився на безумовно радикальні реформи політико-економічної системи колосальної імперії. Бо відчував — з плином часу дедалі чіткіше, що ця надмірно величезна конструкція вже не відповідає викликам часу, вона пережила себе, бо не спроможна забезпечити а ні мінімально необхідний, в порівнянні з Заходом, рівень економічної ефективності, а ні покласти край самовбивчій гонці озброєнь. Потрібно було оновлення, перетворення — згодом було знайдено точне, всеохопне, хай і не певне слово Перебудова.

Не можливо заперечувати, що Перебудова змінила і СРСР, і людство в цілому. Горбачов назавжди ввійде в історію як великий реформатор, який зокрема відкрив шлях до реальної незалежності республік колишнього СРСР. Україні можливо в першу чергу. Наш обов’язок не забувати про це. Можуть заперечити: його наміри були геть іншими, він прагнув оновити Союз, як він говорив «на нових засадах — але зовсім не руйнувати його». Але тут таки дається в знаки той трагічний парадокс, з якого я розпочав ці нотатки, наслідки виявилися зовсім непередбачуваними, абсолютно не такими, як на них розраховував генсек. З’ясувалось, що за умови справжнього реформування деспотичної системи вона просто валиться! Але заслугою Михайла Сергійовича було те, що, побачивши це, він у цілому не вдався до відкату назад — хоча ми не маємо права забувати а ні Тбілісі 1979 року, а ні Вільнюс 1991 року.

Систему, що склалась, могла демонтувати лише одна людина — Генеральний секретар ЦК КПРС. Історія передала цю роль Горбачову. Чи впорався він з нею? Давайте порівняємо колишню наддержаву у вересні 1985 р., коли Горбачов прийшов до влади, і в 1991 р. «Твердолобі» будуть стверджувати: Горбачов гідний проклять, це він розвалив Союз. В мене особисто ставлення до Михайла Сергійовича Горбачова, людини, що висунула концепцію нового мислення, і відмовився від сили у міжнародних відносинах, відвернула загрозу світової війни — це індикатор етичної зрілості, без ідеалізації цього лідера. Ти більше зараз, в умовах загрозливої фашизації Росії.

Сьогодні першому і останньому президенту СРСР — 90 років. Дякую Вам за все, що Ви зробили в той переломний момент історії, Михайло Сергійовичу.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»