Великий і страшний руйнівник

Про що думають в країнах, що заблукали в хащах «ленінізму»

Владимир Ильич Ульянов, який ввійшов в історію під псевдонімом Ленін, за всіх різних варіантів ставлення до нього як мало хто, з діячів ХХ ст докорінним, руйнівним чином змінив обличчя Росії, Європи та Світу. Його спадщина залишила воістину страшний шрам на цьому обличчі. Як писав Максим Горький, котрий далеко не у всьому погоджувався з вождем більшовиків, «Ленін так завадив людям жити нормальним життям», «як ніхто і ніколи до нього» ( втім, в оригіналі замість «людям» у Горького значиться обивателям — це характерно).

Ленінське життя сповнене старших, трагічних парадоксів. Спадковий дворянин, який здобув  це звання в пам’ять про заслуги батька в царині народної освіти, людина, яка зростала в культурній освіченій родині — він усе життя, а особливо після приходу більшовиків до влади, люто ненавидів, такі непорушні, базові засади цивілізованого суспільства як недоторканність права власності, лібералізм, парламентське виборче право, незалежний суд. І не лише не навидів, а й руйнував, знищував ці засади, свідомо розпалюючи в суспільстві ворожіть до багатих, заможних правлячих класів. Ця ворожіть була, не в останню чергу, об’єктивно обумовлена кричущою соціальною і національною нерівністю в імперській Росії, і про це не варто забувати. Проте Ленін продемонструвавши якості незрівнянного популіста, рівних якому важко знайти, довів цю ворожість «до точки вибуху» у жовтні 1917 року. При цьому майстерно були використані гасла «Ми з народом!» та «Земля селянам!», які швидко перетворилися на свою протилежність. Дуже швидко вождь більшовиків відмовився від гасла право народів на самовизначення (включно з українським народом), перетворивши це на збирання силою новітньої імперії.

Що рухало ним? Бажання помститись за страченого брата Олександра, як вважає дехто? Фанатична відданість марксиській ідеї, її утопічному, азіатсько-російському ( по-суті) вкрай спотвореному варіанті? Сильна воля до влади, не настільки особистісна, як у Сталіна, а ідеологізована? Віра в те, що, як він казав, «віра в те, що ми робимо, ніхто у світі не може зробити, окрім нас»? Усе це разом узяте? Тут є простір для дискусії.

Ясно одне: Ленін з його вбивчим поєднанням гарячого фанатизму і водночас холодного точного розрахунку, аж до відмови від більшості попередніх гасел (а це найбільш небезпечний тип політика), з його крайньою жорстокістю (навіть Сталін визнавав її більшою за власну) — це не та людина, що остаточно геть здана в архів історії.

І на останок — річ яку варто особливо підкреслити за радянські десятиліття вправно насаджувався образ Леніна як доброго дідуся, мало не святого. Лише зараз стали відомі справи вождя, який несе безпосередню відповідальність за криваві злочини, скоєні після жовтневого перевороту. Думається, тут — найкращий шлях до розуміння ролі вождя більшовиків в історії.

ГОЛОС З FACEBOOK