Українська стратегія

Україна фактично виконала умови, які були виставлені Кремлем для проведення зустрічі керівників держав в межах «нормандського формату». Наразі вже відбулося розведення сил і засобів, яке розпочалося 9 листопада, в останній з трьох ділянок на лінії розмежування (насправді — лінії фронті) на Донбасі. «Сьогодні (11 листопада. — Ред.) о 12.00 завершилася практична фаза розведення сил і засобів на ділянці розведення №3 поблизу населених пунктів Богданівка та Петрівське. Після 12.00, тобто з початком четвертої доби, українська сторона через МЗС поінформувала ОБСЄ, що ми завершили цей перший етап розведення сил і засобів, і вже завтра (12 листопада. — Ред.) після 12.00, це вже буде п’ята доба, розпочинається етап розмінування безпосередньо самої ділянки», — повідомив керівник прес-центру Операції об’єднаних сил Андрій Агеєв. Раніше, як відомо, відбулося розведення в Станиці Луганський та Золотому-4.

Однак розведення не було єдиною умовою для майбутньої зустрічі. Спочатку Україна погодилася, звернувшись з відповідним листом на адресу представника від ОБСЄ на переговорах в Мінську Мартіна Сайдіка, на так звану «формулу Штайнмайєра». «Для зустрічі «нормандської четвірки» були три умови — підтвердження тексту «формули Штайнмаєйра» і розведення військ на трьох ділянках. ...Тому я не бачу сумнівів, що в нас відбудеться зустріч, якщо всі сторони прагнуть і хочуть зустрітися в «нормандському форматі», тому що головний результат — це домовленості про припинення війни», — заявив раніше Президент України Володимир Зеленський, наголосивши, що Україна зі свого боку виконує всі умови.

Відповідні кроки України викликали обурення в частини суспільства. Країною відбулися декілька хвиль акцій «Ні капітуляції!», які активно підтримували націоналістичні сили, а також опозиційна фракція попереднього президента Петра Порошенка — «Європейська солідарність». Головний їхній аргумент — українські війська не повинні залишати позиції на своїй землі. Натомість, у владі заявили, що ніяка це не капітуляція, а спроба зрушити з місця Мінські домовленості, які сама ж попередня влада і підписала.

Добре, умови Україна виконала, тепер питання — чи відбудеться «нормандська зустріч»? Адже довіряти Москві немає жодних підстав... У ЗМІ вже з’явилася інформація, що зустріч «нормандської четвірки» на найвищому рівні може відбутися 24 або 26 листопада. І якщо зустріч все-таки відбудеться, то на ній планують обговорити виконання Мінських угод, «формулу Штайнмаєйра», особливий статус Донбасу, український контроль над кордоном з РФ і місцеві вибори в «ОРДЛО». Втім, ніякого остаточного підтвердження ця інформація поки не отримала.

ФОТО РЕЙТЕР

«Ми активно працюємо, щоб підготуватись до саміту в Нормандському форматі, що відбудеться протягом наступних тижнів», — заявив глава МЗС Німеччини Гайко Маас під час спільної пресконференції з держсекретарем США Майком Помпео в Лейпцигу (ukrainian.voanews.com). «Домовленості, досягнуті в рамках Мінського процесу, зараз втілюються, і ми хочемо використати цю динаміку, — наголосив він. — У нас є «нормандський формат», до якого входять Німеччина, Франція, Росія та Україна. В цьому форматі ми дали старт Мінському процесу, і ми хочемо розвивати його далі», — додав Маас.

Дати зустрічі лідерів «нормандської четвірки» все ще немає, незважаючи на виконання Україною необхідних умов, заявив у свою чергу посол Франції в Україні Етьєн де Понсен. «Наразі розведення сил уже здійснено, його було проведено у вихідні. Обидві умови було виконано, тож ми очікуємо проведення саміту. Поки що немає підтвердження дат. Ми все ще працюємо над тим, щоб провести таку зустріч наприкінці листопада», — сказав він (interfax.kiev.ua).

У агресора (в Кремлі), тим часом, заявили, що дату проведення зустрічі лідерів «нормандської четвірки» все ще не визначено. «Давайте дочекаємося все-таки завершення (розведення сил. — Ред.)», — сказав журналістам прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, зазначивши, що для цього має бути підтвердження від усіх сторін, що беруть участь у цьому процесі. Він також наголосив, що «дати («нормандського саміту»), як і раніше, немає».

А от в США представники влади фактично продовжують спонукати Україну знайти спільну мову з Росією. «Я сподіваюся, Росія і Україна зможуть порозумітися, зможуть укласти будь-який мирний договір або угоду», — заявив в інтерв’ю телеканалу CBS радник президента США з національної безпеки Роберт О’Браєн. Раніше президент США Дональд Трамп під час зустрічі з Зеленським вже висловлював сподівання, що Україна знайде спільну мову з РФ.

Україна, звичайно, вдячна за допомогу США, зокрема й за «Джавеліни», морські катери, фінансову підтримку... Проте «порозумітися» з окупантом, який захопив частину нашої території і не збирається її повертати, більш того, прагне впливати на всю Україну, знищив частину інфраструктури Донбасу, вбив тисячі людей, як мінімум дивні. Та і як це реалізувати на практиці з РФ, окрім як закрити очі на попередні злочини і поступитися своїми інтересами?..  

Одна справа — добитися зустрічі, інша справа (якщо вона таки відбудеться) — провести її на належному рівні. Адже навпроти — досвідчений супротивник, плюс французи та німці, які по-суті прагнуть «закрити» це питання.

«Головна проблема полягає в тому, що українська політична еліта — як стара, так і нова — до сих пір не змогла розробити і прийняти на озброєння українську стратегію деокупацію і реінтеграції Криму та Донбасу, — пише у ФБ лідер всеукраїнського громадського руху «Сила права» Андрій Сенченко. —

Очевидно, що Порошенко свою п’ятирічну бездіяльність ніяк вже не виправдає. Жалюгідні репліки із засідки і спекуляції на промахах наступника йому теж не допоможуть.

Але і Володимиру Зеленському не варто сподіватися на те, що у нього за спиною лише півроку президентських повноважень. При цьому в питанні війни і миру розділити з президентом відповідальність доведеться не тільки монобільшості, але і всім політичним силам, які назвали себе патріотичними.

Туманні розмови про те, що пишуться якісь закони, контури яких проясняться після «нормандської зустрічі», лише погіршують ситуацію і демонструють невпевненість нової влади у власних силах.

Впевненість же може прийти тільки в результаті відкритої дискусії з українським народом, що має повне право самостійно визначати свою долю.

Очевидно, що без активізації Будапештських гарантій реального миру в єдиній, з Кримом і Донбасом, Україні не буде. Агресор цього не допустить.

Але навіть за умови відходу Путіна з наших територій, завдання їх реінтеграції після багаторічної окупації залишається вкрай складним. Саме тому необхідно замість обговорення результатів маніпулятивних «соціологічних опитувань», проведених на окупованих територіях, негайно братися за розробку правил, за якими ми збираємося об’єднувати країну, розділену російською агресією.

Тільки такі зрозумілі і закріплені Законом України правила дозволять зруйнувати стіну страху, недовіри і ненависті, ретельно сконструйованою  Кремлем між вільною і окупованими територіями нашої країни.

Необхідно законодавчо закріпити статус жертв російської окупації за мільйонами наших співгромадян, що не здійснювали на окупованих територіях ніяких злочинів проти своєї країни. Одночасно необхідно встановити спеціальну систему покарання за злочини, вчинені в період окупації в інтересах держави-агресора. Тяжкість такого покарання повинна відповідати реальній тяжкості злочину.

Зрештою, треба дати українському суспільству однозначні законодавчі гарантії, що ніякої огульної амністії не буде.

Крім того, необхідно законом закріпити алгоритм відновлення української влади і порушених прав українських громадян на територіях, які звільняються від окупантів.

Такий закон, заснований на національних інтересах України, повинен дати однозначну відповідь на питання статусу цих територій і термінів проведення на них місцевих виборів».