Штормове попередження

Відведення російських військ не знімає напруги. Експерти — про загрозу з півдня

Цього тижня Центр оборонних стратегій (ЦОС) презентував свій звіт  «Штормове попередження: зростаючі загрози в чорноморському регіоні». В презентації і обговоренні документу взяли участь його розробники та інші експерти.

Слід зауважити, що питання морської оборони є одним із пріоритетних напрямків в системі оборони держави. Адже внаслідок агресивних окупаційних дій Російської Федерації Україна втратила контроль над більшістю власної акваторії. Присутність російських кораблів в Чорному і Азовському морях постійно зростає. Продовжується блокада українських суден, періодично здійснюються провокації, зростає військове напруження тощо. Залишаються невирішеними багато питань в юридичному плані, зокрема стосовно морських кордонів. Все це свідчить про те, що південний фланг очевидного протистояння двох держав з нашого блоку досить оголений і є потенційно небезпечним в разі продовження наступу Росії, наміри якої не обмежуються окупованим сходом України та анексованим Кримом. 

Як в такому випадку  діяти Україні? «Занепокоєння української влади потрібно розділяти по тій причині, що накопичення сил та засобів у Криму значне,  — заявив голова правління ЦОС Андрій ЗАГОРОДНЮК, який був модератором онлайн зустрічі.  — Це говорить про те, що загроза із потенційної переходить у статус безпосередньої. Тому, справді, Збройні сили України мусять на це реагувати». 

«ПОТРІБНЕ АСИМЕТРИЧНЕ РЕАГУВАННЯ В СМУЗІ ІМОВІРНИХ ДІЙ СИЛ ПРОТИВНИКА...»

Iгор КАБАНЕНКО, адмірал запасу ВМС ЗСУ, у минулому перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, військовий представник Місії України при НАТО, заступник Міністра оборони України:

— Підготовлений Центром оборонних стратегій документ є стратегічним, він заздалегідь ідентифікував та звернув увагу на активізацію загроз національній безпеці нашій державі з морського напряму. Зараз ми бачимо, що Москва рухається одночасно по декількох сценаріях, які були передбачені фахівцями Центру оборонних стратегій. З огляду на конфігурацію російських сил в Криму і навколо півострова ситуація стала вкрай небезпечною для нашої держави. Таке величезне російське наступальне угрупування може бути використане для вторгнення.

ФОТО REUTERS

На мій погляд найбільш небезпечним є саме південний напрямок. Він може стати тригером дій і на інших напрямках, але зараз розташування аеромобільних, морських-десантних, механізованих, авіаційних, тилових, медичних, радіоелектронної боротьби і інших військових частин на території Криму, а також їхня оперативна побудова свідчать про підготовку амфібійних, повітрянодесантних і наземних дій в напрямку Каховки, Генічеська і Маріуполя. Маємо ідентифікувати принаймні три ймовірних директорії таких їхніх дій  — з Криму та два з моря (на доступних для десанту Азовського і Чорного морів). Найбільш небезпечним слід розглядати напрямок проведення амфібійної операції в Азовському морі, але не слід виключати її і в Чорному. Звичайно, один з цих напрямків може бути хибним. 

Що в цих умовах має зробити Україна? Головне  — маємо не гаяти час. Маємо захищатися. Асиметричне реагування в смузі імовірних дій сил противника, посилення протидесантної оборони узбережжя та важливих приморських об’єктів, мобілізація, а також офіційне звернення до партнерів про реальну воєнну допомогу та інші заходи мають бути виконані негайно. Щодо допомоги партнерів, то маємо чітко розуміти  — вони не будуть вести кінетичні дії замість нас, але при політичній волі нашого керівництва вони можуть суттєво допомогти та зробити певні важливі речі разом з нами.

Ще один важливий аспект. Маємо навчитися бути професійно мудрими в питаннях оборони. В першу чергу оборони на морі, де уразливість України нікуди не поділася. Якщо б ми були професійно мудрими, то вже зараз мали б до 14-ти мультизадачних катерів Mark VI, які могли б дуже допомогти нам на морі. Але цього ми, на жаль, не маємо. Цей розрив в спроможностях маємо компенсувати за рахунок інших видів збройних сил та можливостей держави захистити свою територіальну цілісність, в тому числі від загроз з моря.

«КОМАНДУВАННЯ ВМС МАЄ БУТИ В КИЄВІІ ЗАЙМАТИСЯ ПИТАННЯМИ РОЗВИТКУ»

Андрій РИЖЕНКО, експерт ЦОС:

— Півроку тому стосовно ситуації на Чорному та Азовському морях ми запропонували в своєму репорті низку рекомендацій. Перша рекомендація полягала в створенні довготермінової стратегії протидії Російській Федерації на морі і суходолі. За цей час були прийняті дуже серйозні документи на державному рівні. В першу чергу це Стратегія воєнної безпеки, Стратегія деокупації і реінтеграції Криму, низка інших документів, які врахували цю рекомендацію, але зараз дуже багато залежить від того як ці Стратегії будуть імплементовані на практиці, в першу чергу на морському напрямку.

Друга рекомендація стосувалась стратегічних комунікацій безпосередньо з морського питання. Бачимо, що певний результат є, але треба щоб ці комунікації давали практичний результат. Третя рекомендація торкалась активізації наших українських позицій з точки зору отримання плану дій щодо набуття членства в НАТО. Четверте  — це присутність кораблів НАТО в Чорному морі. Ми всі знаємо, що в березні дуже багато кораблів країн НАТО проходили навчання Sea Shield-21 в Румунії. Це був перший раз, коли за достатньо тривалий період обидві постійно діючі групи НАТО знаходились в Чорному морі. П’яте  — це створення координаційних структур в Україні для реагування на гібридні загрози і протидії формам агресії. Шосте  — розробка плану реагування на блокаду у випадку блокадних дій проти морських портів України. Як бачимо, зараз ситуація в цьому плані дуже актуальна особливо стосовно портів на Азовському морі. Думаю, що такий план є, але він звичайно закритий. Сьоме  — створення центру морського кризового менеджменту перш за все в Києві, тому що у нас в столиці немає єдиної структури, яка опікувалась би питаннями безпеки на морі та морської політики в цілому. Це може бути структура в РНБО.

Що стосується ВМС, то командування також має бути в Києві і займатися питаннями розвитку ВМС і проактивного реагування на майбутні загрози. Ми пропонували сконцентруватися на реальних варіантах розвитку ВМС, а саме «москітного флоту» на перші п’ять років. Наступною пропозицією була ревізія щодо суднобудування України. В Україні серйозні традиції суднобудування, але ситуація дуже змінилась порівняно з тим, що було 30 років тому. Зараз завдання і обсяги військового та цивільного суднобудування дуже відрізняються. Останнє питання стосувалось нафтогазового видобутку України на шельфі Чорного моря. У нас є виключно морська економічна зона і це питання треба активізувати з позицій морського права.

«РОСІЯ ПОКАЗУЄ, ЩО ВОНА ГОТУЄТЬСЯ ДО ЧОГОСЬ ВЕЛИКОГО»

Олександр ХАРА, експерт ЦОС:

— Росія переконана, що може використати «вікно можливостей» для того, щоб поновити свій суперстатус і повернути Україну в сферу впливу Москви. На те, що відбувається в Чорному морі треба дивитись як на пазл із єдиної картини великої гри Російської Федерації. Тому це має бути цілісна гра на всій шахівниці, а не окремі локальні партії на різних географічних напрямках. Безумовно, Росія становить екзистенційну загрозу Україні, а Україна, в свою чергу, найбільш вразлива з моря. Тому, коли йде нагнітання в риторичному плані з боку керівництва РФ про загрозу самої державності нашої країни, коли ми бачимо посилення наступальних спроможностей на наших кордонах, на окупованих територіях, ми розуміємо, що все залежить передусім від України, щоб ми показували волю до спротиву.

Від наших партнерів, передусім від Німеччини і Франції, також залежить наскільки далі піде Путін. А це може бути і ескалація на сході України для того, щоб примусити Україну виконувати так звані Мінські домовленості в російському прочитанні, це може бути блокада портів або десантні операції. Але може йтися і про інше, включаючи застосування тактичної ядерної зброї. За цим треба дуже пильно стежити, адже нещодавно розпочались навчання стратегічної російської авіації і взагалі Росія показує, що вона готується до чогось великого.

Якщо ми говоримо про стратегію конфлікту, то насправді йдеться про використання силового потенціалу як заходу впливу на поведінку очікування іншої сторони, а не власне застосування сили. Якщо Путін зможе подавити нашу волю до спротиву, тоді він виграє цю війну без жодного пострілу. Виходячи з того, що це не перша і не остання війна з Росією, вона є в певному сенсі тотальною. Ми запропонували нариси до стратегії, які складаються з трьох засад. Перше  — те, що може зробити Україна. Друге  — це те, що може зробити Україна разом з нашими регіональними партнерами. Третє  — це те, яким чином ми можемо залучити великих гравців. Передусім США та Великобританію, яка проявила бажання допомогти Україні в тому числі відбудовуючи Військово-морські сили та демонструючи свою присутність в чорноморському регіоні. Окрім того, ми маємо звичайно долати небажання деяких європейських країн здійснювати жорсткі дії.

«РОСІЯ ТЕСТУЄ ВЕСЬ СВІТ»

Богдан УСТИМЕНКО, експерт ЦОС:

— Звернемо увагу на юридичну складову нашого документа. Під призмою останніх подій здається що ці юридичні заходи, які ми пропонуємо, набули ще більш актуального значення оскільки ми всі пам’ятаємо і знаємо, що РФ фактично на півроку частково перекрила територіальні води України, оголосила їх власними, а також здійснила заходи спрямовані на закриття чорноморської протоки, яка відповідно до Конвенції ООН з морського права взагалі є міжнародною. Тобто РФ не має права в односторонньому порядку вчиняти будь-які обмежувальні заходи. Росія це робить тому що вона тестує весь світ. Є точки напруження між Росією та сусідніми державами, наприклад, з країнами Балтії. Адже Росія немає з Естонією, як і з Україною, морських кордонів. Мілітаризація Арктики, Росія має територіальні морські проблеми, зокрема з Японією та Грузією. Тобто ця проблема має системний характер.

Ми пропонуємо визнати нікчемною Азовську угоду відповідно до якої в 2003-му році сторони  — Україна і РФ  — задекларували, що води Азовського моря та Керченської протоки історично є спільними внутрішніми водами обох держав. Це є юридичним нонсенсом оскільки відповідно до норм міжнародного морського права внутрішні води можуть належати лише одній державі.

Враховуючи відсутність морських кордонів між Україною та РФ нам необхідно застосувати ті юридичні інструменти, які містить Конвенція ООН з морського права, створити міжнародну демілітаційну комісію під егідою ООН та вжити заходів щодо надання цією комісією рекомендацій.

Необхідно прийняти Закон про територіальне море та внутрішні води із визначенням координат серединної лінії, чого не зроблено за всі 20 років незалежності України. Також пропонуємо заборонити судноплавство в територіальному морі навколо Криму на підставі згаданої Конвенції ООН з морського права. І кінець кінцем необхідно прийняти Стратегію морської безпеки України оскільки наша держава немає зараз панорамного бачення того, що потрібно зробити для забезпечення власної морської безпеки.

«ПОТРІБНЕ ПОСТІЙНЕ ПАТРУЛЮВАННЯ МОРСЬКОГО ШЛЯХУ ВІД ОДЕСИ ДО БОСФОРУ»

Андрій КЛИМЕНКО, керівник проєкту Iнституту чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор інтернет-видання BlackSeaNews:

— Крим є російським експериментом по встановленню і відпрацюванню механізмів тоталітарного режиму. Цей досвід зараз вже застосовується в Російській Федерації. Крим насправді вже з проблеми перетворився на загрозу. При чому на загрозу не тільки Україні, а й Європі, Близькому Сходу, північній Африці. Чому так сталося? Це ракетний потенціал. Крилата ракета «Калібр» з Криму долітає до Мадриду або до Лондона, не говорячи вже про Близький Схід. Її дальність 2600 км. Після окупації оновлення Чорноморського флоту склало більше 51-ї одиниці, з них 14 ракетних, 3 патрульних корветів на які можна втсановити контейнери з ракетами «Калібр» і 34 інших кораблів.

Тобто оновлення відбулося дуже суттєве. І це було однією із цілей окупації Криму. Я зараз назву цифри, які рідко зустрічаються. 2 з 3 фрегатів, 2 з 5 малих ракетних кораблів, 3 з 6 підводних човнів реально стріляли по людях. Тобто вони вже переступили психологічну межу стріляючи по людях в Сирії бойовими ракетами. В Криму не працює економіка за винятком ОПК, який вже будує кораблі. Демографія. Було 2,4 млн. кримчан на момент окупації. З них залишилось 2 млн., але додався ще мільйон з тих, хто понаїхав з території РФ. На 60% з цього мільйону  — це військові, тиловики, чиновники та члени їхніх сімей.

Мене цікавить, коли Йєнс Столтенберг та інші урядовці НАТО кажуть, що постійно зростає присутність кораблів НАТО в Чорному морі. Насправді ми маємо в 2020-му році їх зниження. Безумовно, фактором для цього є COVID.

«Війна навчань» є новою тезою і відображена у доповіді. Ми прогнозуємо, що вона буде і далі розвиватись. В 2019-му році 18% Чорного моря були перекриті під приводом навчань. В 2020-му ми мали ситуацію коли вже до 40% площі Чорного моря були перекриті під приводом реальних чи фіктивних навчань РФ для того, щоб створювати проблеми при проведенні навчань «Sea Breeze» і проблеми для комерційного судноплавства. Щодо прогнозів  — це безумовно ядерний і ракетний шантаж з вимогами та ультиматумами щодо води, щодо Донбасу, щодо не вступу України в НАТО. Ми маємо ставити питання про постійне патрулювання морського шляху від Одеси до Босфору.

Штормове попередження

Штормове попередження

Відведення російських військ не знімає напруги. Експерти — про загрозу з півдня

Цього тижня Центр оборонних стратегій (ЦОС) презентував свій звіт  «Штормове попередження: зростаючі загрози в чорноморському регіоні». В презентації і обговоренні документу взяли участь його розробники та інші експерти.

Слід зауважити, що питання морської оборони є одним із пріоритетних напрямків в системі оборони держави. Адже внаслідок агресивних окупаційних дій Російської Федерації Україна втратила контроль над більшістю власної акваторії. Присутність російських кораблів в Чорному і Азовському морях постійно зростає. Продовжується блокада українських суден, періодично здійснюються провокації, зростає військове напруження тощо. Залишаються невирішеними багато питань в юридичному плані, зокрема стосовно морських кордонів. Все це свідчить про те, що південний фланг очевидного протистояння двох держав з нашого блоку досить оголений і є потенційно небезпечним в разі продовження наступу Росії, наміри якої не обмежуються окупованим сходом України та анексованим Кримом. 

Як в такому випадку  діяти Україні? «Занепокоєння української влади потрібно розділяти по тій причині, що накопичення сил та засобів у Криму значне,  — заявив голова правління ЦОС Андрій ЗАГОРОДНЮК, який був модератором онлайн зустрічі.  — Це говорить про те, що загроза із потенційної переходить у статус безпосередньої. Тому, справді, Збройні сили України мусять на це реагувати». 

«ПОТРІБНЕ АСИМЕТРИЧНЕ РЕАГУВАННЯ В СМУЗІ ІМОВІРНИХ ДІЙ СИЛ ПРОТИВНИКА...»

Iгор КАБАНЕНКО, адмірал запасу ВМС ЗСУ, у минулому перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, військовий представник Місії України при НАТО, заступник Міністра оборони України:

— Підготовлений Центром оборонних стратегій документ є стратегічним, він заздалегідь ідентифікував та звернув увагу на активізацію загроз національній безпеці нашій державі з морського напряму. Зараз ми бачимо, що Москва рухається одночасно по декількох сценаріях, які були передбачені фахівцями Центру оборонних стратегій. З огляду на конфігурацію російських сил в Криму і навколо півострова ситуація стала вкрай небезпечною для нашої держави. Таке величезне російське наступальне угрупування може бути використане для вторгнення.

ФОТО REUTERS

На мій погляд найбільш небезпечним є саме південний напрямок. Він може стати тригером дій і на інших напрямках, але зараз розташування аеромобільних, морських-десантних, механізованих, авіаційних, тилових, медичних, радіоелектронної боротьби і інших військових частин на території Криму, а також їхня оперативна побудова свідчать про підготовку амфібійних, повітрянодесантних і наземних дій в напрямку Каховки, Генічеська і Маріуполя. Маємо ідентифікувати принаймні три ймовірних директорії таких їхніх дій  — з Криму та два з моря (на доступних для десанту Азовського і Чорного морів). Найбільш небезпечним слід розглядати напрямок проведення амфібійної операції в Азовському морі, але не слід виключати її і в Чорному. Звичайно, один з цих напрямків може бути хибним. 

Що в цих умовах має зробити Україна? Головне  — маємо не гаяти час. Маємо захищатися. Асиметричне реагування в смузі імовірних дій сил противника, посилення протидесантної оборони узбережжя та важливих приморських об’єктів, мобілізація, а також офіційне звернення до партнерів про реальну воєнну допомогу та інші заходи мають бути виконані негайно. Щодо допомоги партнерів, то маємо чітко розуміти  — вони не будуть вести кінетичні дії замість нас, але при політичній волі нашого керівництва вони можуть суттєво допомогти та зробити певні важливі речі разом з нами.

Ще один важливий аспект. Маємо навчитися бути професійно мудрими в питаннях оборони. В першу чергу оборони на морі, де уразливість України нікуди не поділася. Якщо б ми були професійно мудрими, то вже зараз мали б до 14-ти мультизадачних катерів Mark VI, які могли б дуже допомогти нам на морі. Але цього ми, на жаль, не маємо. Цей розрив в спроможностях маємо компенсувати за рахунок інших видів збройних сил та можливостей держави захистити свою територіальну цілісність, в тому числі від загроз з моря.

«КОМАНДУВАННЯ ВМС МАЄ БУТИ В КИЄВІІ ЗАЙМАТИСЯ ПИТАННЯМИ РОЗВИТКУ»

Андрій РИЖЕНКО, експерт ЦОС:

— Півроку тому стосовно ситуації на Чорному та Азовському морях ми запропонували в своєму репорті низку рекомендацій. Перша рекомендація полягала в створенні довготермінової стратегії протидії Російській Федерації на морі і суходолі. За цей час були прийняті дуже серйозні документи на державному рівні. В першу чергу це Стратегія воєнної безпеки, Стратегія деокупації і реінтеграції Криму, низка інших документів, які врахували цю рекомендацію, але зараз дуже багато залежить від того як ці Стратегії будуть імплементовані на практиці, в першу чергу на морському напрямку.

Друга рекомендація стосувалась стратегічних комунікацій безпосередньо з морського питання. Бачимо, що певний результат є, але треба щоб ці комунікації давали практичний результат. Третя рекомендація торкалась активізації наших українських позицій з точки зору отримання плану дій щодо набуття членства в НАТО. Четверте  — це присутність кораблів НАТО в Чорному морі. Ми всі знаємо, що в березні дуже багато кораблів країн НАТО проходили навчання Sea Shield-21 в Румунії. Це був перший раз, коли за достатньо тривалий період обидві постійно діючі групи НАТО знаходились в Чорному морі. П’яте  — це створення координаційних структур в Україні для реагування на гібридні загрози і протидії формам агресії. Шосте  — розробка плану реагування на блокаду у випадку блокадних дій проти морських портів України. Як бачимо, зараз ситуація в цьому плані дуже актуальна особливо стосовно портів на Азовському морі. Думаю, що такий план є, але він звичайно закритий. Сьоме  — створення центру морського кризового менеджменту перш за все в Києві, тому що у нас в столиці немає єдиної структури, яка опікувалась би питаннями безпеки на морі та морської політики в цілому. Це може бути структура в РНБО.

Що стосується ВМС, то командування також має бути в Києві і займатися питаннями розвитку ВМС і проактивного реагування на майбутні загрози. Ми пропонували сконцентруватися на реальних варіантах розвитку ВМС, а саме «москітного флоту» на перші п’ять років. Наступною пропозицією була ревізія щодо суднобудування України. В Україні серйозні традиції суднобудування, але ситуація дуже змінилась порівняно з тим, що було 30 років тому. Зараз завдання і обсяги військового та цивільного суднобудування дуже відрізняються. Останнє питання стосувалось нафтогазового видобутку України на шельфі Чорного моря. У нас є виключно морська економічна зона і це питання треба активізувати з позицій морського права.

«РОСІЯ ПОКАЗУЄ, ЩО ВОНА ГОТУЄТЬСЯ ДО ЧОГОСЬ ВЕЛИКОГО»

Олександр ХАРА, експерт ЦОС:

— Росія переконана, що може використати «вікно можливостей» для того, щоб поновити свій суперстатус і повернути Україну в сферу впливу Москви. На те, що відбувається в Чорному морі треба дивитись як на пазл із єдиної картини великої гри Російської Федерації. Тому це має бути цілісна гра на всій шахівниці, а не окремі локальні партії на різних географічних напрямках. Безумовно, Росія становить екзистенційну загрозу Україні, а Україна, в свою чергу, найбільш вразлива з моря. Тому, коли йде нагнітання в риторичному плані з боку керівництва РФ про загрозу самої державності нашої країни, коли ми бачимо посилення наступальних спроможностей на наших кордонах, на окупованих територіях, ми розуміємо, що все залежить передусім від України, щоб ми показували волю до спротиву.

Від наших партнерів, передусім від Німеччини і Франції, також залежить наскільки далі піде Путін. А це може бути і ескалація на сході України для того, щоб примусити Україну виконувати так звані Мінські домовленості в російському прочитанні, це може бути блокада портів або десантні операції. Але може йтися і про інше, включаючи застосування тактичної ядерної зброї. За цим треба дуже пильно стежити, адже нещодавно розпочались навчання стратегічної російської авіації і взагалі Росія показує, що вона готується до чогось великого.

Якщо ми говоримо про стратегію конфлікту, то насправді йдеться про використання силового потенціалу як заходу впливу на поведінку очікування іншої сторони, а не власне застосування сили. Якщо Путін зможе подавити нашу волю до спротиву, тоді він виграє цю війну без жодного пострілу. Виходячи з того, що це не перша і не остання війна з Росією, вона є в певному сенсі тотальною. Ми запропонували нариси до стратегії, які складаються з трьох засад. Перше  — те, що може зробити Україна. Друге  — це те, що може зробити Україна разом з нашими регіональними партнерами. Третє  — це те, яким чином ми можемо залучити великих гравців. Передусім США та Великобританію, яка проявила бажання допомогти Україні в тому числі відбудовуючи Військово-морські сили та демонструючи свою присутність в чорноморському регіоні. Окрім того, ми маємо звичайно долати небажання деяких європейських країн здійснювати жорсткі дії.

«РОСІЯ ТЕСТУЄ ВЕСЬ СВІТ»

Богдан УСТИМЕНКО, експерт ЦОС:

— Звернемо увагу на юридичну складову нашого документа. Під призмою останніх подій здається що ці юридичні заходи, які ми пропонуємо, набули ще більш актуального значення оскільки ми всі пам’ятаємо і знаємо, що РФ фактично на півроку частково перекрила територіальні води України, оголосила їх власними, а також здійснила заходи спрямовані на закриття чорноморської протоки, яка відповідно до Конвенції ООН з морського права взагалі є міжнародною. Тобто РФ не має права в односторонньому порядку вчиняти будь-які обмежувальні заходи. Росія це робить тому що вона тестує весь світ. Є точки напруження між Росією та сусідніми державами, наприклад, з країнами Балтії. Адже Росія немає з Естонією, як і з Україною, морських кордонів. Мілітаризація Арктики, Росія має територіальні морські проблеми, зокрема з Японією та Грузією. Тобто ця проблема має системний характер.

Ми пропонуємо визнати нікчемною Азовську угоду відповідно до якої в 2003-му році сторони  — Україна і РФ  — задекларували, що води Азовського моря та Керченської протоки історично є спільними внутрішніми водами обох держав. Це є юридичним нонсенсом оскільки відповідно до норм міжнародного морського права внутрішні води можуть належати лише одній державі.

Враховуючи відсутність морських кордонів між Україною та РФ нам необхідно застосувати ті юридичні інструменти, які містить Конвенція ООН з морського права, створити міжнародну демілітаційну комісію під егідою ООН та вжити заходів щодо надання цією комісією рекомендацій.

Необхідно прийняти Закон про територіальне море та внутрішні води із визначенням координат серединної лінії, чого не зроблено за всі 20 років незалежності України. Також пропонуємо заборонити судноплавство в територіальному морі навколо Криму на підставі згаданої Конвенції ООН з морського права. І кінець кінцем необхідно прийняти Стратегію морської безпеки України оскільки наша держава немає зараз панорамного бачення того, що потрібно зробити для забезпечення власної морської безпеки.

«ПОТРІБНЕ ПОСТІЙНЕ ПАТРУЛЮВАННЯ МОРСЬКОГО ШЛЯХУ ВІД ОДЕСИ ДО БОСФОРУ»

Андрій КЛИМЕНКО, керівник проєкту Iнституту чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор інтернет-видання BlackSeaNews:

— Крим є російським експериментом по встановленню і відпрацюванню механізмів тоталітарного режиму. Цей досвід зараз вже застосовується в Російській Федерації. Крим насправді вже з проблеми перетворився на загрозу. При чому на загрозу не тільки Україні, а й Європі, Близькому Сходу, північній Африці. Чому так сталося? Це ракетний потенціал. Крилата ракета «Калібр» з Криму долітає до Мадриду або до Лондона, не говорячи вже про Близький Схід. Її дальність 2600 км. Після окупації оновлення Чорноморського флоту склало більше 51-ї одиниці, з них 14 ракетних, 3 патрульних корветів на які можна втсановити контейнери з ракетами «Калібр» і 34 інших кораблів.

Тобто оновлення відбулося дуже суттєве. І це було однією із цілей окупації Криму. Я зараз назву цифри, які рідко зустрічаються. 2 з 3 фрегатів, 2 з 5 малих ракетних кораблів, 3 з 6 підводних човнів реально стріляли по людях. Тобто вони вже переступили психологічну межу стріляючи по людях в Сирії бойовими ракетами. В Криму не працює економіка за винятком ОПК, який вже будує кораблі. Демографія. Було 2,4 млн. кримчан на момент окупації. З них залишилось 2 млн., але додався ще мільйон з тих, хто понаїхав з території РФ. На 60% з цього мільйону  — це військові, тиловики, чиновники та члени їхніх сімей.

Мене цікавить, коли Йєнс Столтенберг та інші урядовці НАТО кажуть, що постійно зростає присутність кораблів НАТО в Чорному морі. Насправді ми маємо в 2020-му році їх зниження. Безумовно, фактором для цього є COVID.

«Війна навчань» є новою тезою і відображена у доповіді. Ми прогнозуємо, що вона буде і далі розвиватись. В 2019-му році 18% Чорного моря були перекриті під приводом навчань. В 2020-му ми мали ситуацію коли вже до 40% площі Чорного моря були перекриті під приводом реальних чи фіктивних навчань РФ для того, щоб створювати проблеми при проведенні навчань «Sea Breeze» і проблеми для комерційного судноплавства. Щодо прогнозів  — це безумовно ядерний і ракетний шантаж з вимогами та ультиматумами щодо води, щодо Донбасу, щодо не вступу України в НАТО. Ми маємо ставити питання про постійне патрулювання морського шляху від Одеси до Босфору.