Путін і газ

«Зелена енергетика» як російська зброя у боротьбі за «Північний потік-2»

Володимир Путін дав інтерв'ю ведучій американського телеканалу CNBC Хедлі Гембл, за сумісництвом - модератору міжнародного форуму «Російський енергетичний тиждень» (інтерв'ю відбулося нібито по слідах форуму, причому для нього американка спеціально прилетіла з Абу-Дабі до Москви.
     Російський президент традиційно ухилився від відповіді на запитання, чи балотуватиметься він у президенти Росії 2024-го і 2030 року (до кінця другого з цих термінів йому буде вже 84 роки) і кого він розглядає у ролі свого наступника. За його словами, «розмови на цю тему дестабілізують ситуацію. Ситуація повинна бути спокійною, стабільною, щоб усі органи влади, усі державні структури працювали впевнено, спокійно дивилися в майбутнє». Чомусь розмови про те, хто може змінити Еммануеля Макрона на посаді президента Франції, Ангелу Меркель на посаді канцлера Німеччини або Джо Байдена на посаді президента США, так само як і заяви цих політиків, збираються вони балотуватися на черговий термін чи ні, не дестабілізують ситуацію у їхніх країнах. Але Росія - країна особлива. Росіяни звикли до того, що ними завжди править цар-батюшка. І думка про те, що він може змінитися, викликає у багатьох з них переляк, оскільки є побоювання, що новий цар може бути ще гіршим. Насправді, як я думаю, Володимир Володимирович балотуватиметься в президенти не лише 2030 року, а й 2036 року, ще раз поправивши конституцію, якщо, звичайно, буде живий і стан здоров'я не буде катастрофічним.

Путін заявив, що у бесідах з лідерами Саудівської Аравії і Об'єднаних Арабських Еміратів обговорював «можливості вкладати кошти, великі ресурси в нові технології і в нові джерела енергії. Я думаю, що це дуже перспективний напрямок нашої співпраці в майбутньому». Це слід розуміти так, що не тільки президент Росії, а й керівництво «нафтових монархій» Перської затоки збирається добряче «наварити» на «зеленій економіці», отримуючи міжнародні субсидії на розвиток відповідних технологій і, оскільки розвиток «зеленої енергетики» насправді вимагає великих витрат традиційних енергоносіїв, ще й виграти на зростанні цін на газ та інші вуглеводні. Коли таким чином на «зеленій економіці» почнуть паразитувати десятки країн, це призведе до колосального подорожчання енергії, до розгону інфляції у світовому масштабі і до глобальної фінансово-економічної кризи.

А ось чудовий путінський пасаж про боротьбу з бідністю в Росії: «Для нас найголовніша проблема і найголовніше завдання, яке ми повинні вирішити, - це підйом доходів громадян країни. Це наше головне, основне завдання, і ми не збираємося вирішувати його простими лінійними методами. Для цього ми повинні забезпечити зростання темпів розвитку економіки і зміну її якості. Це довгострокове завдання. Ми не збираємося діяти популістськими методами, але саме на базі якісного зростання економіки ми і збираємося вирішувати основні соціальні завдання, зокрема збільшення доходів російських громадян і вирішення другої дуже важливої для нас проблеми - демографічної». Якщо перевести це висловлювання на звичайну мову, то воно означає: ніяких серйозних соціальних виплат нужденним Росії в період путінського правління не буде. Боротьба з бідністю - це якщо не на століття, то на десятиліття. Спочатку треба підняти темпи розвитку економіки. А, судячи з опублікованих планів, розвивати Путін збирається насамперед військово-промисловий комплекс. А це означає, що скоро в Росії може скластися таке ж становище, яке було в СРСР у 30-ті роки, коли промисловість зростала швидкими темпами за рахунок галузей ВПК, а народ у цей час помирав з голоду. Загалом, російським бідним можна буде сподіватися на поліпшення свого становища лише після смерті Путіна.

Хедлі Гембл, яка брала інтерв'ю у Путіна, під завісу запитала про Олексія Навального: «А щодо пана Навального, ви готові підняти його рівень життя?» Путін, пам'ятаючи пророкування ворожки і уникаючи називати свого головного противника на ім’я і прізвище, зауважив: «Громадянин, про якого ви сказали, перебуває у місцях позбавлення волі».  «Не найкращі умови для життя», - зіронізувала американка. Путін цілком серйозно погодився: «Не найкращі умови, але він не один такий. Крім нього є й інші люди, які також порушили російські закони, і ми нікого не збираємося ставити в якісь ексклюзивні умови, зокрема й тих, хто прикривається політичною діяльністю». Заперечувати Путіну Гембл не стала, хоча становище, у якому перебувають російські в'язні, дійсно жахливе, разюче відрізняється від ситуації в тюрмах Євросоюзу та Північної Америки, про що свідчить нещодавно оприлюднений великий відеоархів про тортури в російських колоніях. Не кажучи вже про те, що Навальний, на відміну від більшості кримінальників, сидить за явно сфабрикованим звинуваченням, а насправді - за свою політичну діяльність.

Виступаючи на «Російської енергетичному тижні», Путін породив афоризм: «Якщо ви подивитеся на вуличні протести, то ви зрозумієте, що далеко не всі в тюрмі». Тобто є ще кого садити! Володимир Володимирович стверджував: «Ми послідовно працюємо над зміцненням енергетичної безпеки всього європейського континенту. Разом з європейськими компаніями, нашими партнерами і друзями реалізуються великі інфраструктурні проєкти: «Турецький потік», «Балканський потік», «Північний потік-1» і «Північний потік-2». Їхнє завдання - на роки наперед забезпечити стійкість і передбачуваність постачань газу у тих обсягах, які необхідні країнам Європи. Додам, що реалізація цих проєктів веде й до значного - причому в рази - зменшення вироблення парникових газів. Для довідки: вуглецеємність постачань російського природного газу через діючий уже «Північний потік-1» більш ніж утричі нижча, ніж у американських СПГ. Просто для порівняння». Головним завданням Путіна залишається не допустити зупинку «Північного потоку-2» новим урядом Німеччини, де, вочевидь, значну роль відіграватимуть противники цього проєкту з-поміж «зелених», і вивести його з-під дії газової директиви ЄС, наголошуючи на тому, що газ екологічно найчистіший з усіх видів вуглеводневого палива.

І, знову-таки, він використовує для цього фактор глобального потепління, заявляючи: «Росія підтримує міжнародні ініціативи щодо збереження клімату, виконує взяті на себе зобов'язання. За найближчі десятиліття ми розраховуємо забезпечити накопичений обсяг чистої емісії парникових газів навіть нижче, ніж у Євросоюзі. Це, шановні колеги, не пустопорожні слова, а пряме керівництво до дії». Але, оскільки йдеться про десятиліття, путінські обіцянки нічого не варті, позаяк виконувати їх доведеться його наступникові. Недарма він заявив, що добиватися вуглецевої нейтральності своєї економіки Росія збирається аж до 2060 року! При цьому Путін підкреслив «готовність до прямого діалогу з нашими партнерами в Європі, з Єврокомісією, для пошуку спільних рішень щодо стабілізації енергетичних ринків і боротьби зі зміною клімату». Він сподівається використовувати у своїх цілях нинішню енергетичну кризу в Європі, у створенні якої Росія через «Газпром» зіграла нехай не головну, але помітну роль. При цьому Володимир Володимирович у черговий раз пройшовся по ГТС України: «Збільшення цього року через ГТС України понад наші контрактні зобов'язання щодо транзиту становитиме приблизно 10 відсотків. Там більше збільшувати не можна. Нам усе натякають: збільште ще постачання через Україну. Небезпечно збільшувати, там десятиліттями не ремонтувалася ГТС, там можна, якщо тиск збільшиш, воно лопне взагалі, Європа зовсім позбудеться цього маршруту. Там 80 відсотків зносу обладнання, понад 80 відсотків».

Тут варто зауважити, що європейці не вкладали у ГТС України саме через будівництво «Північного потоку-1» і «Північного потоку-2». А щодо 10-відсоткового збільшення постачань газу через Україну Путін просто обманює шановану публіку. Як заявив генеральний директор «Оператора ГТС України» Сергій Макогон, «Газпром» у 3 рази зменшував транзит через Україну 2021 року. 1 січня 2021 року з 186 млн куб. м на добу до 124 млн. куб. м, з 1 вересня знизився до 109 млн. куб. м, а 1 жовтня після початку постачань газу до Угорщини через Турецький і Болгарський потоки - до 86 млн куб. м, хоча платить за 109 млн. куб. м». Швидше за все, Макогон трохи перебільшив, і фактичне зниження виявилося лише трохи більшим, ніж удвічі. Таким чином, якби хотіла, Росія могла б збільшити постачання газу через Україну більш ніж удвічі, хоча б до рівня грудня 2020 року в 186 млн. куб. м на добу, що дасть Європі ще 100 млн куб м газу на добу. Але такого бажання, очевидно, немає. За словами Макогона, «наразі заявок від «Газпрому» на додаткові потужності не надходило». Зате є бажання продовжувати газовий шантаж. А протистояти йому Європа зможе, якщо відмовиться від гігантських вкладень у безперспективну «зелену енергетику».