Обвинуватити, довести... Покарати?

Збиття МН-17 є наочним доказом того, що воєнна агресія Росії проти України не обмежується втратами української сторони

7 червня нідерландський суд, який розглядає звинувачення чотирьох пов’язаних з Росією осіб про причетність до збиття авіалайнера MH-17 влітку 2014-го року над Донецькою областю, почав визначальний етап слухань. А саме в Окружному суді Гааги при розгляді справи по суті вперше були заслухані свідчення очевидців. Вони бачили пересування ЗРК «Бук», запуск ракети цієї ЗРК та влучання її в літак.
    В офіційній заяві суду окреслено головні питання для розгляду: «Чи був рейс MH-17 збитий саме ракетою «Бук»? Чи була ця ракета запущена з поля поблизу селища Первомайського Донецької області? Чи відіграли в цьому роль звинувачені?».

Сам процес розпочався 9 березня 2020 року після заяв уряду Нідерландів про відповідальність Російської Федерації. Остання зі свого боку заперечує висновки слідчих про застосування російської ЗРК «Бук».

ЧОТИРИ ОБВИНУВАЧУВАНИХ

Ще 3 лютого 2020 року прокуратура Нідерландів висунула звинувачення чотирьом підозрюваним: Ігорю Гіркіну «Стрєлков» (службовець російської Федеральної служби безпеки у відставці), Сергію Дубінскому (відставний службовець ГРУ Міністерства оборони Росії), Олегу Пулатову (відставний офіцер російської армії) та Леоніду Харченку (командувач підрозділу розвідки «ДНР»). Серед перелічених лише останній є громадянином України і скористався правом захисту. Звернімо увагу, що всі інші згадані особи традиційно для російської версії «их там нет» зазначені як «колишні» військові і спецслужбовці.

Прокуратура Нідерландів також заявила, що обвинувачення можуть бути висунуті додатковим підозрюваним, серед яких ті, хто безпосередньо віддав наказ стріляти і операторам ЗРК «Бук».

Після виступів прокурорів 17 і 18 червня цього року слово отримають адвокати.

Зі свого боку родичі загиблих пасажирів, більшість яких громадяни Нідерландів, заявляють, що очікують викладу фактів зі свідченнями й доказами стосовно того, як і чому загинули 298 пасажирів MH-17, останків двох з яких так і не виявили після аварії. Суд оголосив, що можливості для виступу дадуть родичам загиблих у вересні цього року.

РОСІЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПРИЧЕТНА, АЛЕ...

Нагадаємо, що авіалайнер Boeing 777-200ER авіакомпанії Malaysia Airlines виконував плановий рейс MH-17 за маршрутом Амстердам-Куала-Лумпур, але через майже три години польоту був вражений ракетою серії 9М38, випущеною з зенітно-ракетного комплексу «Бук». Уламки лайнера впали на землю в районі населених пунктів Грабово, Розсипне і Петропавлівка (Донецька область, Україна), який на той час вже контролювався керованими РФ воєнізованими  формуваннями. Внаслідок катастрофи загинули всі 298 пасажирів і члени екіпажу, які знаходились на борту лайнера.

За узгодженням із Україною, на території якої сталася трагедія, міжнародне розслідування очолили Нідерланди, громадян яких було найбільше серед загиблих. У міжнародну Спільну слідчу групу, яка розслідує обставини збиття рейсу MH-17, входять представники Нідерландів, Бельгії, Австралії, Малайзії й України.

У травні 2018 року міжнародна Спільна слідча група дійшла висновку, що лайнер дійсно був збитий ракетою з комплексу «Бук», що належав російській 53-й зенітній ракетній бригаді ППО, яка базувалася в Курську. Згідно з доповіддю експертно-журналістської групи Bellingcat про трагедію літака «Малайзійських авіаліній» на Донбасі, до його збиття безпосередньо причетна Росія, яка є єдиним правдоподібним кандидатом на роль винуватця. Офіційний Київ зі свого боку передав суду, зокрема, матеріали від спецслужб, які доводять, що Кремль контролює незаконні збройні угруповання на сході України. Також посольство США в Києві опублікувало супутниковий знімок і заявило, що в момент втрати контакту з MH-17 вони зафіксували пуск ЗРК SA-11 («Бук»). Дані були надані антитерористичному прокурору Нідерландів, який склав меморандум на користь висновків США.

«Російський «Бук» під номером 332, що належав 53-й зенітно-ракетній бригаді збройних сил РФ, — це єдиний правдоподібний кандидат на роль пускової ракетної установки, що збила Boeing, який здійснював рейс MH-17», — йдеться в розслідуванні Bellingcat, яке оприлюднене ще влітку 2017-го року і міститься на сайті www.bellingcat.com.

Зазначимо, що ділянки землі, де впав MH-17, донині перебувають на непідконтрольній Києву частині Донецької області. Частину поля, що, за версією слідства, зайнялося після запуску з нього ракети, можна відстежити за допомогою додатка Google Earth. Саме звідси в 2014-му році розтрощений фюзеляж борту MH-17 по частинах був відправлений до Нідерландів для реконструкції подій і деталей інциденту. Але внаслідок того факту, що в основному всі безпосередні свідки злочину також знаходяться на окупованій території, дістати їхні свідчення для суду вкрай складно.

Один зі свідків, наприклад, свідчення якого розглядає суд, входив до групи згаданого обвинуваченого Леоніда Харченка. Цей свідок розповів, що перебував на блокпосту неподалік Первомайського, де, за версію міжнародної Спільної слідчої групи, бельгійських експертів і експертів із Нідерландів, розташована точка запуску ракети ЗРК «БУК».


ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ГЕНДРІК СТЕЙНХАУС (HENDRIK STEENHUIS) ПЕРЕВІРЯЄ РЕКОНСТРУКЦІЮ УЛАМКІВ MH17, НІДЕРЛАНДИ, 26 ТРАВНЯ 2021 РОКУ

Ті ж, кого нині обвинувачує суд Нідерландів, фактично є поза зоною досяжності, хоч дехто з них, як, наприклад, Ігор Гіркін, є ще й медійною персоною та не приховує свого місця перебування. Читаючи повідомлення про те, що суд стосовно подій 2014-го року ще триває, а доказів причетності до конкретного злочину задосить, обиватель ставить зрозумілі питання — наскільки ефективне міжнародне правосуддя? І чи можна взагалі через конкретних виконавців вийти на обвинувачення та претензію «замовника» і головного винуватця трагедії — Російську Федерацію?

«ТАКІ ПРОЦЕСИ ШВИДКИМИ НЕ БУВАЮТЬ»

Позиція Росії щодо інциденту з MH-17 і очевидних обвинувачень на сторону Кремля прогнозована. Москва продовжує заперечувати свою причетність до збиття літака і заявляє, що оприлюднені матеріали Спільної слідчої групи не містять ніяких твердих доказів.

«Суд в Нідерландах займається конкретною кримінальною справою і у нього є конкретні обвинувачені. Це є основним змістом його роботи як національного суду, — говорить в коментарі «Дню» доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г Шевченка Микола ГНАТОВСЬКИЙ, — Він за визначенням не уповноважений здійснювати якісь дії, що мають значення для встановлення міжнародної відповідальності, в даному випадку Російської Федерації. Коли цей суд постановить остаточний вирок і він набере чинності, то це стане лише черговим аргументом на користь версії того, що за трагедією MH-17, як і за іншими злочинами на сході України стоїть безпосередньо Російська Федерація. Але не більше того, тому що можливості національного суду обмежені. Тут не йдеться про міжнародний орган, не йдеться про орган, юрисдикцію якого визнала Росія. Проте цей суд, хоч і є нідерландським, але так чи інакше уповноважений працювати з іншими державами, які йому надають допомогу, в тому числі Україна і Малайзія. З іншого боку, оскільки нідерландське правосуддя користується достатньо високим авторитетом у світі, то факти, які встановлює нідерландський суд і які він вважає доведеними, в очах світової громадськості будуть мати більшу вагу, ніж якісь непідтверджені версії. Але за міжнародним правом у сенсі встановлення факту агресії РФ нічого не зміниться, тому що для цього існують зовсім інші процедури.

Питання кримінальної відповідальності чотирьох обвинувачуваних і питання міжнародної відповідальності держави за епізод з MH-17 розведені. Це юридично різні питання. Питання міжнародної відповідальності вирішуються значно менш ефективно і категорично, ніж питання кримінальної відповідальності конкретних осіб в національному суді, який користується чіткою процедурою, що встановлена в кримінальному процесуальному праві Нідерландів. З позитивного боку, в будь-якому разі завершення цього процесу в Нідерландах безумовно буде одним з кроків у боротьбі за правосуддя у всьому комплексі питань щодо ролі Росії в цих злочинах. Цей суд наближує нас до цього, вирішивши принаймні питання відповідальності конкретних індивідів.

Кейс проти Російської Федерації, як агресора, триває. Зокрема епізод стосовно MH-17 є предметом розгляду у міждержавній справі «Україна проти РФ». Нагадаю, що у січні 2017 року Україна подала до Міжнародного суду ООН у Гаазі позов проти Російської Федерації, звинувативши Росію в порушенні двох міжнародних конвенцій, а саме — Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Це міждержавний спір і міжнародний суд ООН принаймні має всі можливості висловитися щодо цього саме з точки зору міжнародної відповідальності. Хоча треба зазначити, що його можливості обмежені тим, що йдеться про застосування все ж таки конкретної Конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму, а не про питання більш широке, тобто про відповідальність Російської Федерації за всі ті дії, які вчинені проти України починаючи з 2014-го року.

Процес, який триває, навряд міг би бути швидшим, адже міжнародне правосуддя швидким не буває. Тим більше воно не буває швидким, коли йдеться про задіяність держав або громадян держав, які не виявляють бажання співпрацювати. В цьому разі, коли ми говоримо про міжнародний суд ООН чи міжнародний кримінальний суд, який розглядає події, що відбулись територіально дуже далеко від розташування самого суду, останній залежить від міжнародних механізмів. І це правосуддя, повторюю, швидким не може бути. Але його характерною рисою є те, що йому зазвичай довіряють більше.

Щодо конкретної відповідальності за згаданий злочин, то, повторюю, йдеться про кримінальне переслідування. В цьому випадку людей судять заочно. Заочне кримінальне правосуддя стикається з купою проблем. Будь-яке правосуддя має відповідати належному процесу, який забезпечує справедливий суд. Коли обвинувачений не присутній і навіть не представлений своїм адвокатом, це уповільнює процес. Це змушує суд, який не може порушувати вимоги належного процесу, бути ще більш обережним у всьому, що він робить. Після того як буде винесений вирок, компетентна влада Нідерландів має звернутись щодо видачі злочинців до тих держав, в яких вони переховуються. В цьому випадку цією державою є Росія. Але ця держава при цьому не зобов’язана видавати згаданих осіб навіть за наявності договорів про екстрадицію. Відмова співпрацювати з правосуддям з боку такої держави може свідчити про порушення її зобов’язань за міжнародним правом, але це буде вирішуватись в двосторонньому порядку між двома державами».

Збиття малайзійського Боїнга МН-17 російською ракетою, російськими громадянами в зоні бойових дій на сході України є наочним доказом того, що воєнна агресія Росії зачіпає не лише нашу державу і не обмежується втратами української сторони. Насправді жертв Росії там не 298, а десятки тисяч. І влучення ракети ЗРК «Бук» в лайнер MH-17 невипадкове, адже є одним із випадків в загальному ланцюгу злочинів Кремля, які він здійснює руками своїх виконавців. При цьому як самі виконавці, так і Росія перебувають наче в іншому вимірі відповідальності поза цивілізованих правових норм. Інша справа — чи готова міжнародна спільнота та суд адекватно оцінити масштаб цих подій, що виходять за межі «фюзеляжу» одного рейсу, і адекватно відреагувати на злочинні дії та наміри Росії.