Не переговори, а дискусія

«Американці бачать: все, що дипломатично робить Росія, є ширмою військових приготувань», - експерт

Москва таки домоглася за допомогою вимог і шантажу переговорів із Заходом. Перший раунд відбувся по лінії США-РФ, далі заплановані зустрічі в рамках Росія-НАТО та Росія-ОБСЄ. Наразі переговори пройшли на території представництва США при відділенні ООН у Женеві у закритому форматі і тривали майже 8 годин. Делегацію США очолювала перший заступник держсекретаря Венді Шерман, а Росії – заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков та заступник голови Міноборони Олександр Фомін.

Росіяни продовжують використовувати тактику постійного тиску, щоб склалося враження наче їм щось хтось винен. Після переговорів в Женеві Рябков заявив, що Росія, мовляв, висунула якісь принципові умови, без яких вважає прогрес в інших питаннях малоймовірним. Усі вони стосуються так званих гарантій безпеки та діяльності НАТО на території країн-членів, які приєдналися до НАТО після 1997 року.

«У нас склалось враження, що американська сторона серйозно сприйняла російські пропозиції і глибоко попрацювала над ними. Ми, зі свого боку, чергу навели детальну логіку і зміст наших пропозицій, пояснили, чому отримання правових гарантій нерозширення НАТО є абсолютним імперативом, чому нам обов’язково потрібно отримати гарантії нерозміщення біля російських кордонів ударних засобів, що можуть вражати цілі на нашій території, і чому ми підіймаємо питання про те, що НАТО має відмовитись від матеріального освоєння території держав, які вступили в альянс за період після 1997 року», - заявив Рябков (eurointegration.com.ua).

А ще він сказав, що Росія буде робити висновки про подальші перспективи переговорів за підсумками заходів у наступні дні – зустрічі з НАТО у колективному форматі 12 січня і Постійної ради ОБСЄ 13 січня.

Американці на подібні нахабні заяви і вимоги реагують стримано, чітко фіксуючи, що відкидають безпекові пропозиції Росії, включаючи вимоги не приймати Україну до НАТО. «Ми нікому не дозволимо закрити політику відчинених дверей НАТО, яка завжди була центральною для Альянсу. Ми не відмовимося від двосторонньої співпраці із суверенними державами, які хочуть працювати зі Сполученими Штатами. І ми не будемо приймати рішення ні щодо України без України, ні щодо Європи без Європи, ні щодо НАТО без НАТО», - сказала Шерман.

Вона розповіла, що в Женеві «була дискусія, краще розуміння один одного та пріоритетів один одного», але «це було не те, що ми назвали б переговорами». Багато пропозицій, як зазначила Шерман, не підходять західним чиновникам, які наполягають на тому, що регіони впливу в стилі холодної війни є пережитком минулого і що країни повинні мати можливість обирати свої власні союзи. «Ми не обговорювали договір, який вони поклали на стіл», - наголосила Шерман.

Зрозуміло чому нервують росіяни, тому що «хотєлки» Путіна відкидаються, а саму зустріч американці називають не переговорами, а дискусією. Більш того, вони постійно підкреслюють, що нічого замість України ніхто вирішувати не буде. І показовим тут стало засідання Комісії Україна-НАТО, яке відбулося напередодні зустрічі представників альянсу з росіянами. 

«Поінформувала партнерів НАТО про напружену ситуацію з безпекою на місцях. Росія намагається зрушити дискусію, погрожуючи новою війною, не роблячи жодного кроку до мирного врегулювання в рамках Мінського чи Нормандського форматів», - написала у Twitter віцепрем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина за підсумками зустрічі у Брюсселі.

«Наше спільне невідкладне завдання – забезпечити деескалацію на українсько-російському кордоні. Ціна за подальшу агресію має бути надзвичайно високою. У Комісії Україна-НАТО наголосили, що на столі має бути комплексний пакет стримування, включаючи болючі санкції», - додала віцепрем'єрка.

Комплексний пакет стримування, включаючи болючі санкції якраз має стати не просто відповіддю на дії Росії, а стримуючим фактором від її подальшої агресії, дипломатичної та дезінформаційної кампанії, яку вона веде проти України. У чому вона проявляється? Наразі Кремль намагається нав’язати Заходу свою гру, в якій Україну вони розглядають як таку собі «нову Прибалтику», що начебто не має жодного значення, в тому числі для самої Росії. Мовляв, Україна заважає великим державам у вирішенні важливих, зокрема, безпекових питань. Більш того, вона розколює Євросоюз та нову правлячу коаліцію Німеччини, зважаючи на «Північний потік – 2».

Москва намагається створити образ східноєвропейських країн, як країн-лімітрофів, що живуть на гроші США та Євросоюзу. Тобто і «младоєвропейці», і у Україна живуть на американські та європейські кошти. Трансляція образу України як «аграрної» держави, що свідомо вбила свою промисловість (так, як і балтійські країни) та цілеспрямовано зменшує кількість населення (висока смертність/велика еміграція). Також вибудовується наратив, що начебто «позиція України з "Північного потоку": призупинення процесу його сертифікації в Німеччині та дискусії щодо доцільності запуску проєкту зумовили енергетичну кризу в Європі, в результаті високі ціни на газ загрожує продовольчій безпеці в самій країні».

Навряд чи у це повірять адекватні люди, якщо не рахувати інструмент корупції та залякування, якими Москва користується в повній мірі.

«Для України, безумовно, існує велика небезпека від того формату і тону, який є між США і Росією в їхніх переговорах, - коментує «Дню» Валерій Кравченко, директор Центру міжнародної безпеки. - Росія фактично поклала на стіл цих переговорів і вимагає від США розписатися за нашу долю. Звичайно, все це відбувається в контексті цінностей. США, з одного боку, не можуть відмовити росіянам, адже, якщо вони це зроблять, то Росія звинуватить їх, що вони вийшли з переговорів. Таким чином, росіяни поводяться виключно так, як їм треба. З іншого боку, американці банально хочу затягнути час. Вони бачать: все, що дипломатично робить Росія, є ширмою військових приготувань. І така дипломатія завжди передує конфлікту. Зараз росіяни все зроблять для того, щоб завести цю дипломатію в глухий кут. Мовляв, вони намагались домовитись, але їм не пішли на зустріч. А домовитись з Москвою, означає руйнацію засад НАТО і повернутись до часів перерозподілу сфер впливу, як це було при Радянському Союзу. Таким чином, вся ця вистава з боку Кремля – це намагання реставрувати Радянський Союз. 30 грудня 2022 року – це дата сторіччя від дня заснування СРСР. До цього моменту Росія прагне знайти ті союзні республіки, які готові залишитись під сферою її впливу. Без України такого нового «СРСР» бути не може. Тому Москва робить все, щоб рано чи пізно перетворити Україну на «УРСР». Не думаю, що їм потрібна вся Україна, але вони будуть намагатись забрати те, що, на їхню думку, можна поцупити».

Частину території вони вже поцупили (Крим і окремі райони Донецької та Луганської областей), тому задавання для українців – не просто зберегти територію і державність, а й повернути захоплене.